Лекція №2-3

Тема: Типи даних і їх класифікація. Прості типи. Стандартні типи. Вирази. Класифікація операцій по пріоритету й по характеру виконуваних дій. Функції.

План лекції

1. Поняття даного.

2. Типи даних.

• Цілі типи даних

• Дійсні типи даних

• Логічні типи даних

• Символьний тип (char)

• Рядкові типи

• Вказівний тип

• Текстовий тип

3. Константи

4. Скалярні змінні

5. Арифметичні вирази

6. Класифікація операцій

7. Арифметичні операції

• Операції відношення

• Логічні операції (правила виконання)

• Порозрядні і зсувні операції

• Рядкові операції

• Операції над множинами

• Операція узяття адреси

8. Стандартні числові функції.

9. Арифметичні типи.

10. Порядкові типи.

Поняття даного.

У математиці та фізиці дане – це числове значення деякої величини: шляху, швидкості, часу тощо. В інформатиці це поняття ширше. Дане тут може мати не лише числові значення. Ним може бути також текст, звук, картинка, фотографія чи фрагмент відеофільму.

Під даним розуміють об’єкт – порцію інформації, що збе­рігається в пам’яті комп’ютера, має значення з деякої множини допустимих значень і над яким визначені допустимі операції.

Кожен об’єкт має атрибути, сукупність яких визначає тип даних. При цьому серед атрибутів завжди є основний, наприклад числовий, логічний, символьний та ін. Основний атрибут визначає, які операції можуть виконува­тися над цим класом даних. Наприклад, для даних числового типу можуть виконуватися арифметичні операції, а над логічними даними — логічні опе­рації. Крім основних атрибутів існують і інші. Наприклад, атрибутом чи­сельних даних може бути точність представлення даних.

Основною відмінністю мов програмування високого рівня є набір даних, який може оброблятися. Чим різноманітнішим є набір даних, тим ширшими є можливості певної мови програмування. Основний недолік, наприклад, мови програмування Бейсік є обмежений набір даних.

Дане має ім’я, яке йому дає користувач під час створення програми. Ім’я є адресою цього даного в пам’яті комп’ютера.

Дані бувають сталі та змінні.

Стале дане не може змінити свого значення під час виконання програми. Прикладами сталих цілих даних є числа: 5, -10, 0, -1256.

Центральним поняттям у програмуванні є по­няття змінної. Змінні призначені для зберігання конкретних значень в оперативній пам’яті під час виконання програми.

Змінна може набувати різних значень. Фізичний зміст змінної: змінна – це поіменована ділянка оперативної пам’яті, куди комп’ютер записує або звідки читає дане. Змінна характеризується іменем, значенням, типом і розміром у байтах. Значення змінній надають командою присвоєння чи командою введення даних. Кількість потрібних змінних та їхні імена визначає користувач під час складання алгоритму і програми розв’язування задачі.

При описі змінної необхідно вказати її тип. Тип змінної описує множину значень, які вона може приймати, і операції, які можуть бути над нею виконані, а також об’єм виділеної для неї оперативної пам’яті. Опис типу визначає ідентифікатор, що позначає цей тип.