9. Захист від переходу високої напруги на сторону низької

Ця небезпека виникає при пошкодженні ізоляції між обмотками вищої і нижчої напруг трансформатора.

Мережі напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю зв'язані через трансформатори з мережами напруг вище 1000 В, захищають

від небезпеки переходу напруги внаслідок пробивання пробивного запобіжника, який встановлений в нейтралі чи фазі на стороні нижчої напруги трансформатора.

Пробивний запобіжник складається з двох металевих дисків, ізольованих один від одного тонкою слюдяною пластинкою.

В момент переходу високої напруги в мережу низької в пробивному запобіжнику викликає потенціал 300-500 В, при якому

відбувається пробивання повітряного зазору між дисками через отвір слюдяної пластинки. Мережа стає заземленою і автоматично вимикається зі сторони високої напруги.

При використанні знижувальних трансформаторів теж можливий перехід високої напруги на сторону низької при незадовільній

експлуатації чи недосконалій конструкції трансформатора. У зв'язку з цим ПУЕ вимагають заземлення не тільки корпуса, але й вторинних обмоток трансформаторів безпеки .

10. Захист при дотику до струмопровідних частин, на які потрапила напруга. Захисне заземлення

Захисне заземлення - це навмисне з'єднання із землею металевих частин електрообладнання, котрі не є під напругою, але можуть

потрапити під неї внаслідок порушення ізоляції електроустановок.

Мета захисного заземлення - знизити до безпечних величин напруги дотику і кроку, зумовлені замиканням на корпус, інакше

кажучи - знизити до безпечних величин напругу відносно землі, яка може з'явитися на металевих неструмопровідних частинах при пошкодженні ізоляції.

Це найбільш поширений і досить ефективний засіб захисту людини від напруги, що перейшла внаслідок пошкодження ізоляції,

випадкового дотику чи контакту струмопровідного провода на металевий корпус обладнання, який нормально не знаходиться під напругою.

Захисне заземлення знижує напругу між корпусом та землею.

Для здійснення захисного заземлення неструмопровідні металеві частини установки, які можуть потрапити під напругу,

з'єднують з землею за допомогою провідника, що створює малий опір розтіканню струму.

Електроустановки заземлюють:

• при змінному та постійному струмах напругою 500 В і вище;

• при напрузі 42 В змінного і 110 В постійного струмів в приміщеннях з підвищеною небезпекою, в особливо небезпечних приміщеннях і в зовнішніх електроустановках;

• при змінному і постійному струмах у вибухонебезпечних приміщеннях.

В електроустановках заземлюють:

• металеві корпуси електромашин, апаратів, трансформаторів, світильників і ручних інструментів;

• каркаси розподільних щитів, пультів і шаф;

• металеві оболонки і броню силових кабелів на початку і в кінці лінії, корпуси кабельних муфт;

• металеві неструмопровідні частини установок провідного зв'язку, радіотрансляційних вузлів.

Занулення – це навмисне з’єднання металевих неструмопровідних частин обладнання з нульовим захисним провідником.

Металевий корпус електрообладнання з'єднують з заземленою нейтраллю джерела живлення за допомогою занулюючих проводів.

Наявність такого з'єднання перетворює замикання на корпус в однофазове коротке замикання , оскільки

одна із фаз обладнання живильної установки при цьому стає короткозамкненою на опір фазового і нульового проводів (на коло "фаза-нуль").

Струм великої сили, котрий виникає при короткому замиканні, забезпечує швидке вимкнення мережі від мережі пошкодженого

обладнання за рахунок перегорання запобіжників або спрацювання автоматичного вимикача, що й потрібно з огляду на електробезпеку.

В електрообладнанні напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю занулення обов'язкове, а застосування заземлення

корпуса електрообладнання без занулення заборонене.

Необхідну для спрацювання захисту величину струму короткого замикання можна забезпечити вибиранням відповідного

перерізу занулюючих провідників. Бажання отримати велике значення струму короткого замикання зменшенням опору кола замикання обмежує довжину ліній, які можуть бути захищені зануленням.

Система захисного занулення потребує багатократного заземлення нульового провода для зменшення небезпеки при його обриві,

інакше корпус захищуваного обладнання потрапить під повну фазову напругу.

Повторне заземлення нульового провода зменшує, але не знімає повністю небезпеки, що виникає при обриві нульового провода.

Не дозволяється в одній і тій же електромережі застосовувати занулення для одного обладнання і заземлення - для іншого.

Повторне заземлення нульового провода обов'язково слід влаштовувати на кінцях відгалужень довжиною понад 200 м в середині

лінії і при довжині 50 м - в кінці.

Основним недоліком системи занулення є сповільнена дія вимикаючих апаратів.

При використанні системи занулення необхідно ретельно стежити за справністю нульового провода, не допускати, як було

сказано, його обривів чи пошкоджень.

При обриві нульового провода пошкоджений корпус електрообладнання, що знаходиться за місцем обриву, потрапляє під

фазову напругу, причому усувається можливість автоматичного вимкнення. Більше того, під фазову напругу за місцем обриву потрапляють всі справні корпуси, що використовують один і той же нульовий провід для занулення.

При влаштуванні занулення нульовий провід повторно заземлюють в декількох місцях мережі, тоді при обриві нульового

провода збережеться коло струму замикання через землю, а відтак потенціал корпусу за місцем обриву трохи зменшиться. Опір повторного заземлення приймається рівним 10 Ом.