5. Написання курсової роботи

Після всієї попередньої роботи можна приступати до на­писання тексту відповідно до плану. На наш погляд, спочатку необхідно підготувати чорновий варіант. Перш за все необхідно проаналізувати розробленість даної проблеми в соціально-економічній літературі, представити різні напрямки і точки зору. При цьому студент не повинен обмежуватись простим викладом тих чи інших точок зору, положень, необхідно вира­зити до них своє відношення.

Кожне висунуте положення необхідно теоретично дово­дити і закріплювати підібраним конкретним фактичним мате­ріалом, використовуючи роботи представників різних шкіл. Ті чи інші їх положення можна викладати чи своїми словами, чи у вигляді цитат. Але у будь-якому випадку необхідно робити виноску на відповідне першоджерело, фактичний і статистич­ний матеріал.

Текст роботи повинен бути написаний простою, доступ­ною, живою мовою. Основні положення, категорії необхідно формулювати чітко. Чернетку роботи необхідно уважно відредактувати, внести поправки, доповнення, ліквідувати повто­рення.

6. Вимоги до оформлення роботи

6.1 Загальні вимоги

Курсову роботу пишуть власноруч чорною кульковою ручкою або друкують машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці.

Текст курсової роботи необхідно писати або друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, Times New Roman, розмір шрифту 14, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою.

Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 30-35 сторінок (без додатків і списку використаних джерел) друкованого тексту.

Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами, шрифт напівжирний, по центру симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу, шрифт напівжирний. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

6.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані арабськими цифрами в правому кутку верхньої частини сторінки. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, але номер на титульному аркуші не ставлять. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами в правому верхньому кутку (1, 2, ..., 30 ) починаючи з другої сторінки вступу.

Усі таблиці в текстах та додатках повинні мати єдину нумерацію та єдиний стиль оформлення. З правої сторони пишеться слово “Таблиця” (шрифт курсив) і її номер арабськими цифрами. Знак № не ставиться. Назву таблиці починають з великої літери, пишуть по центру, напівжирним шрифтом.

Наприклад:

Таблиця 2.1

Додаткові податкові надходження в бюджет всіх рівнів за інноваційними об’єктами, млн. грн

роки	Валовий прибуток за інноваційними об’єктами	Податкові відрахування податку на прибуток
2006	3,3	1,2
2007	7,4	2,7
2008	34,6	12,8
2009	54,7	20,2
2010	64,6	23,9

Таблицю бажано розміщувати так, щоб її можна було читати і аналізувати без повороту сторінки. Якщо повороту не уникнути, його роблять по годинній стрілці. Таблиці не повинні бути громіздкими. У випадку перенесення таблиці на наступну сторінку повторюється шапка таблиці та над нею справа пишеться “Продовження табл. 2.1” і обов’язково ставиться номер таблиці.

При оформленні таблиць скорочення допускаються тільки загальноприйняті в літературі, показники не скорочуються, одиниці виміру записуються згідно стандарту.

Наприклад, грам - г, кілограм - кг, центнер - ц, тонна - т, гектар - га, людино-годин – люд.-год., людино-день – люд.-день. Вартісні одиниці виміру позначаються з крапкою: гривні - грн., копійка - коп., тисячі, мільйони гривень - тис. грн., млн. грн. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.

В тексті курсового проекту передбачаються ілюстрації. Усі графічні зображення називаються рисунками.

Після заголовку рисунка вказують умовні позначення.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Посилання в тексті на таблиці, рисунки або формули подають в дужках (наприклад: (табл. 2.2.), (рис. 1.2), (2.5)).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.