Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження банківських інвестицій як чинника економічного зростання.

1.1. Сутність банківських інвестицій та методологія їх дослідження.

Інвестиції є необхідною умовою розвитку ринкової економіки. Саме інвестиції створюють виробничий потенціал на базі найновіших досягнень науки і техніки, сприяють підвищенню рівня життя населення, визначають конкурентні позиції суб’єктів господарювання країн на внутрішньому і зовнішньому ринках. Серед різноманітності фінансових інститутів, саме банки, на нашу думку, за умов ринкової трансформації вітчизняної економіки покликані стати не лише важливою системою фінансування, а й дієвим механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів. Для банків розвиток інвестиційного бізнесу є „об’єктивною потребою” [16, С.22].

Наведемо та проаналізуємо низку різних за ступенем конкретизації і підходами визначень поняття „інвестиції” , які зустрічаються у вітчизняній та зарубіжній літературі, зокрема:

1. Інвестиції – це „поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживання” [33, С.117,].

3. „Інвестиції - це спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або зростання суми вкладеного капіталу. Процеси структурного і якісного оновлення товаровиробництва відбуватимуться шляхом і за рахунок інвестування” [38, С.21].

4. „Інвестиції – це те, що відкладається на завтра. Одну їх частину складають споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді, вони відкладаються на збільшенння запасів, іншу – ресурси, які направляються на розширення виробництва” [22, С.12,14].

5. Інвестиції – це „набір благ і цінностей, які вкладаються в підприємницьку діяльність із метою одержання доходу (соц. ефекту) у майбутньому” [41, С.11].

6. Інвестиції – „довгострокове вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку” [26, С.630].

7. „Інвестиція – це будь-який інструмент, у котрий можна вкладати кошти для отримання прибутку” [39, С.9].

8. „Інвестиції – це грошове вираження майнових та інтелектуальних цінностей, які користуються попитом у підприємців і служать для формування їх прибутку”. „Інвестиції – це вкладення капіталу (інвестиційних ресурсів) у будь-яку галузь економіки з метою отримання доходу чи прибутку або в будь-яку поточну діяльність, яка збільшує здатність економіки відтворюватись на розширеній основі” [16, С.21, 27].

9. „Інвестиції – це вкладення грошових, майнових, інтелектуальних цінностей державою, фізичними та юридичними особами у створення нових підприємств, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння діючих, придбання нерухомості (за винятком „споживчих інвестицій”), корпоративних прав, цінних паперів та інших активів з метою отримання економічної вигоди у вигляді прибутку (доходу) і (або) досягнення соціального, екологічного або іншого ефекту” [63, С.7].

10. „Інвестиції – сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу у промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі народного господарства” [43, С.274].

11. „Інвестиції – це складне та змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення” [51, С.18].

Нами встановлено, що існує три групи банківських інвестицій :

- інвестиції у сферу економічних проектів (промисловість, транспорт, будівництво, сільське господарство тощо);

- інвестиції у цінні папери;

- інвестиції у передові технології та у виробничу й нематеріальну сфери (мистецтво, навчання та ін.) [42, С. 197].

Використовуючи концептуальний підхід В. П. Ільчук [67, С. 22-28], пропонуємо уточнену класифікацію банківських інвестицій (рис. 1.1.), яка має значення для нашого дослідження.

Рис. 1.1. Види та класифікація банківських інвестицій.

Ми дотримуємося думки, що будь-яка класифікація банківських інвестицій базується на схемі розподілу інвестицій на реальні і фінансові. Подальший розподіл визначається метою, завданням класифікації здійснюється відповідно до цілі, яку ставить перед собою інвестор (рис.1.2.).

непрямі

Рис. 1.2. Класифікація реальних та фінансових банківських інвестицій

Реальні банківські інвестиції – це вкладення капіталу в господарську діяльність банку чи іншого підприємства з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Фінансові банківські інвестиції – це вкладення коштів у фінансові об’єкти інвестування, до яких можна віднести акції, облігації, казначейські зобов’язання, операції „РЕПО” та інші фінансові інструменти інвестування.

В основу поділу інвестицій на реальні і фінансові покладені такі важливі класифікаційні ознаки як право власності на об’єкт інвестування; дохід від інвестування коштів; повернення інвестору вкладених коштів; компенсація ризику втрати вкладених коштів, що продемонстровано нами в Додатку А (табл. А1).

Сутність реальних інвестицій досліджувалась в працях вчених-економістів, а саме І.О. Бланк зазначає, що реальні інвестиції – це вкладення капіталу (грошових коштів) у різні сфери та галузі економіки (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створен­ня нових матеріальних благ, а в кінцевому підсумку – одержання прибутку [7, С.30]. Близьким до такого визначення є трактування реальних інвестицій А.А. Пересадою, на думку якого реальні інвестиції – це вкладення у матеріальні активи: будівлі, обладнан­ня, споруди і інші товарно-матеріальні цінності, а також нематері­альні активи (патенти, ліцензії, ноу-хау, технічна, науко­во-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна і інша документація) [52, С.11]. Т.В. Майорова визначає реальні інвестиції як економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого процесу [11, С.93].

За характером використання основних джерел інвестування реальні інвестиції поділяються на валові та чисті. Загальновідомо, що валові включають чисті, які є сумою валових, зменшених на вели­чину амортизаційних відрахувань за певний період. Водночас у поняття валових інвестицій окремі автори включають нове будівництво, реконструкцію та розширення, технічне переозбро­єння і підтримку діючих потужностей [51, С.30]; валові інвестиції – це загальний обсяг коштів, що інвестуються у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних запасів [39, С.10]. Валові інвестиції включають усі приватні внутрішні інвестиції та вартість капіталу, який зношений або амортизований у процесі виробництва ВВП у даному році [60, С.6-7]. Чисті інвестиції – це різниця валових інвестицій та амортизаційних відрахувань у певному періоді [39, С.10], або чисті реальні інвестиції – це інвестиції, які спрямовуються на збільшення основ­ного капіталу та утворення нового основного і частини оборотного капіталу як виробничого, так і невиробничого призначення [42, С.93].

Розглянувши детальніше портфель реальних банківських інвестицій, ми дійшли висновку, що він формується із [Додаток А, рис.А1]:

- інвестиції у власний бізнес: основні засоби, нові банківські технології, нові банківські продукти, відкриття філій, персонал банку.

- інвестиції в інші види діяльності, які здійснюються за рахунок коштів банку через спрямування їх на створення підприємства, чи участі у їх діяльності (крім купівлі акцій), які є елементами інфраструктури банківської діяльності або кредитування клієнтів банку на інвестиційні потреби.

Якщо ж здійснюється фінансування якісно нових банківських технологій, послуг, то це інноваційні інвестиції. Однак при стабільній економіці всі інвестиції в переважній більшості є інноваційними, а інноваційна фірма здебільшого складається з інтелектуальних інвестицій. Інтелектуальні інвестиції – це вкладення у об’єкти інтелектуальної власності, що випливають із авторського права, права на раціоналізаторські пропозиції, „ноу-хау”, комерційну таємницю.

У структурі реальних інвестицій банку вагома роль належить інвестиціям в персонал. Такий підхід базується на вирішальній ролі людського чинника в економічному розвитку. Зарубіжний досвід показує, що найбільший прибуток приносять інвестиції в людину.

Важливим напрямом реального інвестування є інвестиції у безпеку банку. У зв’язку зі значним зростанням зловживань у сфері Інтернет-економіки, необхідно, як ніколи, приділяти достатньо уваги інформаційній безпеці та виділяти для цього певну кількість грошових ресурсів банку.

Інвестиції банку у розвиток власного бізнесу, капіталовкладення є надзвичайно важливими, але не головними напрямками роботи комерційних банків на інвестиційному ринку. До інструментів реального інвестування зачислимо: довгострокові інвестиційні кредити, лізингове кредитування, іпотечні кредити, проектне фінансування тощо. Ще одним видом інвестицій є фінансові, під якими розуміють вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи) [39, С.13]. Серед них найвагомішу роль відіграють цінні папери, зокрема, акції та облігації, спеціальні цільові банківські вклади, паї тощо [52, С.11].

У податковому законодавстві визначення фінансових інвес­тицій збігається з їх трактуваннями в економічній літературі: це господарські операції, які передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових істру­менттів [55; 39, С.13]. На відміну від реальних інвестицій, фінансові не передбачають створення нових виробничих потужностей, а здійснюються з метою отримання доходу. Фінансові інвестиції, на відміну від реальних, мають похідний, вторинний характер. Їх відмінність від капітальних інвестицій полягає у тому, що вони не обов’язково спрямовуються на капітальні вкладення. За однією з класифікацій, усі фінансові інвестиції поділя­ються на дві групи: поточні та довгострокові [11, С.172].

Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, які легко реалізуються та призначаються для утримання протягом строку, що не перевищує одного року. При цьому визначальним є намір банку щодо їх подальшого використання та його спроможність дотримуватись первинних намірів. Як правило, поточні інвестиції обліковуються у портфелі цінних паперів банку на продаж.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні. Як правило, це інвестиції зі строком використання банком понад один рік.

За критерієм спрямованості інвестиції доцільно поділити на нетто-інвестиції, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції. Нетто-інвестицїї – інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції). Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу. Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отрима­ного від первинного капіталу. Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.

Залежно від характеру здійснення інвестиції можуть бути [15, С.18]:

пасивні – спрямовані на підтримку певного рівня прибут­ковості, обсягів діяльності, на заміну застарілого обладнання, техніки тощо;

активні – забезпечують розширене відтворення, впрова­дження нових технологій, нової техніки або пов’язані із випуском нових видів продукції.

Важливим критерієм класифікації банківських інвестицій є період інвестування. Думка вчених щодо цієї класифікаційної ознаки неоднозначна. Одні автори пропонують поділяти інвестиції на три види: короткострокові, середньострокові і довгострокові , а інші дослідники класифікують інвестиції на два види – короткострокові і довгострокові .

Короткострокові – це вкладення капіталу на період не більше одного року, наприклад, короткострокові депозитні вклади, ощадні сертифікати, державні та корпоративні облігації зі строком погашення до одного року. До середньострокових зачислимо банківські інвестиції з періодом інвестування від одного до трьох років, наприклад, реальні інвестиції в швидкоокупні проекти, депозитні вклади з відповідним строком функціонування.

Довгострокові – це інвестиційні вкладення капіталу понад три роки, наприклад, інвестиції у проекти, довгострокове інвестиційне кредитування суб’єктів економіки, довгострокові облігації, казначейські білети тощо.

Інвестиції, на нашу думку, представляють собою довгострокові вкладення капіталу в різні галузі й сфери економіки з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва і одержання прибутку.Також ми пропонуємо виокремити безстроковий вид інвестицій, до якого належать інвестиції в акції, нерухомість, антикваріат.

Інвестиційні компанії, відповідно до особливостей часового критерію класифікації, виділяють довгострокові інвестиції до двох років; від двох до трьох років, від трьох до п’яти років і понад п’ять років.

За метою здійснення інвестиційної діяльності доцільно виділити стратегічні і портфельні інвестиції. Ціль стратегічних інвестицій – забезпечити пряме і безпосереднє управління об’єктами інвестицій. Стратегічні інвестори, здійснюючи інвестиції в цінні папери, намагаються отримати власність, заволодіти контрольним пакетом акцій корпорації і розраховують отримати дохід від використання цієї власності, який безумовно буде перевищувати дохід від простого володіння акціями. Якщо інвестор має за мету лише приріст суми вкладеного капіталу, або одержання поточного доходу, то він здійснює портфельні інвестиції [73,С. 16].

У вітчизняній економічній літературі переважно виділяють не стратегічні і портфельні, а прямі і портфельні [54, С. 6-7; 40, С. 126; 42, С.12]. Вважаємо, що дана класифікація є суперечливою. За логікою, якщо є пряма інвестиція, то повинна бути і непряма. Якщо звернутися до зарубіжного досвіду, то у світовій практиці інвестиції поділяються на прямі і непрямі за характером участі в інвестуванні. Пряма інвестиція передбачає, що вкладення капіталу здійснює безпосередньо інвестор, який повинен мати певні знання і досвід. Коли вкладення капіталу здійснюється інвестором за участю фінансових посередників, то така інвестиція називається непрямою. Непрямі інвестиції в цінні папери називаються портфельними.

Отже, проведені якісний аналіз та структуризація банківських інвестицій в сучасну економіку постають теоретико-методологічною основою та інструментом подальшого наукового аналізу їх як чинника економічного зростання.

Розглянyвши категоріальний інструментарій банківського інвестування, ми можемо стверджувати, що „банківські інвестиції” мають три основні ознаки: є похідною категорією від „інвестицій”; втілюють у собі істотні риси інвестицій взагалі; мають специфічні видові форми свого прояву. Проте для отримання цілісної оцінки стану та розвитку інвестиційної сфери, а також визначення впливу банківських інвестицій на економічне зростання в країні необхідно чітко окреслити методологічні засади дослідження банківських інвестицій, інвестиційного процесу і інвестиційної діяльності в умовах трансформаційних процесів в економіці України.

У даній роботі нами використано такі методи дослідження: аналіз, синтез, системний, структурний, історичний, дедукції, індукції, - що дало змогу дослідити банківські інвестиції на всіх етапах їх розвитку, а також обґрунтувати необхідність використання статистичних методів для характеристики інвестиційного процесу та результатів інвестиційної діяльності. Метод статистичного спостереження, а також метод групування, який слугував базою при здійсненні періодизації економічного розвитку та розвитку інвестиційного процесу; метод факторного аналізу та методи моделювання, що використовувалися для вивчення взаємозв’язків між окремими складовими інвестиційного процесу й інвестиційної діяльності; індексний метод, який, крім традиційного використання в аналізі динаміки обсягів виробництва, також застосовано до аналізу зміни відтворювальної структури інвестицій в основний капітал. Використання аналітичного методу дало можливість проаналізувати основні тенденції зміни вартісних показників, що впливають на економічне зростання в країні.

Ми вважаємо, шо в процесі дослідження банківських інвестицій обов’язковим є використання статистичних методів аналізу. Необхідно також використовувати методи фінансової статистики, які базуються на фінансово-економічних розрахунках і враховують вектор часу як фактор вартості. Їх використання дасть можливість: розраховувати кінцеві грошові суми реальних і фінансових інвестицій, що знаходяться в позиках, депозитах, цінних паперах, інвестиційних проектах; визначати кінцевий абсолютний ефект від інвестування коштів; порівнювати потоки інвестиційних витрат і доходів; визначати взаємозв’язки між характеристиками інвестиційних операцій і встановлювати параметри інвестиційної угоди; оцінювати еквівалентні характеристики інвестиційних угод на основі принципу фінансової еквівалентності; оцінювати наслідки зміни умов інвестиційних операцій; розраховувати показники доходності інвестиційних проектів і на цій основі здійснювати порівняння та оцінювати ефективність і доцільність інвестування; визначати реальну вартість інвестиційних інструментів і здійснювати їх облік. За допомогою історичного методу було здійснено історико-аналітичний огляд видів економічного зростання, а також визначено за допомогою авторської класифікації основні види банківських інвестицій.

Отже, запропонована нами методологія дослідження банківських інвестицій націлена на вивчення сутності банківських інвестицій, їх ролі і місця в системі чинників економічного зростання, за її допомогою було узагальнено існуючі знання і висвітлено власний погляд на проблематику досліджуваної теми.