1.3.5 Особливості формування інформаційної бази статистики в Україні

В Україні статистичне спостереження має певну специфіку. Статистична звітність поділяється на державну та відомчу. Державна статистична звітність затверджується наказом Держкомстату України і, у свою чергу, поділяється на централізовану та нецентралізовану. Першу розроблюють органи державної статистики, другу – інші центральні органи виконавчої влади (міністерства, комітети). Відомча статистична звітність присвячена вузьким галузевим питанням. Держкомстат України її тільки погоджує.

Широко застосовують також несуцільні обстеження. Найбільшого поширення вони набули у статистиці реформування власності, торгівлі, промисловості, інвестицій та будівництва, праці, навколишнього середовища.

Актуальним є вдосконалення територіального аспекту статистичної інформації.

Головною інформаційною системою для дослідження соціально-економічного розвитку й обґрунтування відповідних управлінських рішень є система національних рахунків (СНР). Це пов’язано із широтою охоплення складових цього розвитку в розподілі за галузями, секторами, видами діяльності.

Ця інформація за допомогою статистичних методів дає можливість:

• висвітлити дію економічних законів;

• оцінити результати реалізації економічної політики щодо розв’язання соціально-економічних проблем;

• схарактеризувати соціально-економічні процеси та їх наслідки відповідно до цільових завдань політики держави в розподілі за суб’єктами господарювання, регіонами країни тощо;

• здійснити порівняльний аналіз соціально-економічного розвитку країни з іншими країнами тощо;

З цією метою на основі СНР здійснюється аналіз:

• пропорцій і результатів економічної діяльності в розподілі за секторами та галузями;

• процесу формування валової доданої вартості і утворення валового внутрішнього продукту;

• утворення доходів у розподілі на доходи від праці, власності, підприємницькі тощо;

• формування кінцевого споживання в розподілі по споживанню домашніми господарствами, державними установами, некомерційними організаціями, що обслуговують населення;

• міжгалузевих, міжсекторальних, міжрегіональних і міжнародних економічних зв’язків;

• фінансових потоків між вітчизняними економічними агентами й нерезидентами; ролі іноземних джерел інвестування державної економіки тощо.

Кількісна характеристика показників СНР (випуску, проміжного споживання валового внутрішнього продукту, валового національного продукту, кінцевого споживання, споживання основного капіталу, валового нагромадження, доходів, оплати праці, валового та чистого прибутку, податків, субсидій, імпорту, експорту тощо) слугує базою для оцінки ефективності соціально-економічного розвитку, яка здійснюється на підставі системи показників ефективності, (висвітлених у розділі 2).

Використання статистичних методів, (висвітлених в розділі 2), дає змогу здійснити комплексний аналіз соціально-економічного розвитку з виявленням впливу на нього чинників – внутрішніх і зовнішніх, екстенсивних та інтенсивних, пов’язаних зі структурною політикою, пропорційністю, збалансованістю тощо.

Проблеми статистичного спостереження узгоджуються з потребами користувачів. Основними традиційними користувачами статистичних даних в Україні є центральні та місцеві органи виконавчої влади, насамперед Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства. Крім того, до органів державної статистики надходять численні запити депутатів Верховної Ради України та місцевих рад.

Великий обсяг статистичної інформації надається науково-дослідним установам, навчальним закладам, громадським організаціям та окремим громадянам, засобам масової інформації, суб’єктам підприємницької діяльності.

Під час розроблення плану статистичного спостереження враховується необхідність забезпечення управління пріоритетними напрямками соціально-економічного розвитку, розробки прогнозів, здійснення заходів для підтримки підприємницької діяльності, розвитку різних форм власності, нових господарських структур, оцінки тіньової економіки тощо.

При цьому інформаційний складник СЗУ окремими видами діяльності та соціально-економічними процесами має свою специфіку. Розглянемо цю специфіку на прикладі СЗУ ринковими процесами.

Основною метою статистичного дослідження ринку є інформаційне забезпечення управління розвитком асортименту і якості товарів та послуг відповідно до споживчих вимог, збалансованістю попиту та пропозиції. Важливими передумовами забезпечення збалансованості попиту та пропозиції є вивчення і прогнозування попиту споживачів для обґрунтування потреби в товарах, раціонального розміщення товарів, формування асортименту збуту згідно з потребою.

У процесі аналізу ринку використовують інформацію про стан і поповнення товарного асортименту, товарних запасів, виконання заявок і замовлень промисловості, виробничі програми підприємств, проведення ярмарок, діяльність товарних бірж, товарообіг і його товарне забезпечення, ефективність рекламної діяльності щодо формування контингенту покупців нових товарів і т. ін.

Вирізняють такі джерела інформації СЗУ ринковими процесами:

• офіційна державна статистика – про економічні, соціальні, демографічні процеси, явища, які дають можливість оцінити стан ринку і вплив на нього окремих чинників;

• відомча статистика – про стан, розвиток і результати діяльності окремих міністерств, відомств, підприємств, організацій щодо поставок, задоволення заявок і замовлень, які можуть обґрунтувати потреби ринку;

• дані вибіркових обстежень і опитувань населення для одержання відомостей, яких немає в офіційній і відомчій статистиці, про споживання, асортимент і якість товарів і послуг у фірмі споживчих оцінок, наміри та мотиви поведінки покупців, характеристики використання товарів і послуг; оцінку споживчих якостей виробів, ступінь і характер незадоволеного попиту населення і т. ін.;

• панелі обстеження – вивчення думки й поведінки споживачів на основі інформації, яку дістають від порівняно постійних сукупностей (панелей) споживачів, що являють собою мікромодель структури населення даного регіону.

Крім того, опитують спеціалістів торгівлі і промисловості (наприклад, пор рух товарів, попит на товари та послуги). На основі цього дається оцінка ступеня збалансованості ринку, перспектив розвитку асортименту, пріоритетів окремих економічних рішень тощо.

Так, вивчення ринку споживчих товарів ґрунтується на застосуванні сукупності показників, які дістають з різних джерел. Основу відстежування ринку становлять дані державної статистичної звітності.

Звітність щодо продажу товарів через організований ринок охоплює реалізацію їх через офіційно зареєстровану мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування тощо.

Окрема звітність віддзеркалює обсяг продажу та ціни сільськогосподарських продуктів на міських ринках за основними групами продуктів. Ця звітність передбачає застосування встановлених методів обчислення як обсягів продажу, так і середніх цін та індексів цін.

Проводиться обстеження речових ринків товарів, але неупорядкований характер продажу поки що не дає змоги діставати надійну інформацію з цього каналу.

Для вивчення ринків споживчих товарів використовуються баланси основних продуктів рослинництва і тваринництва. У них відображено надходження продукту та його використання впродовж календарного року, зокрема на споживання.

Статистичний аналіз обсягу та структури загального товарообігу з урахуванням усіх каналів продажу товарів використовує дані обстежень домогосподарств, які виконуються за спеціальною методикою.

Аналіз цих та інших показників, по-перше, дає можливість відстежувати рух доволі широкого кола товарів у каналах роздрібної торгівлі як у вартісному, так і в натуральному вираженні; по-друге, на основі аналізу відносних показників структури продажу є можливість робити певні висновки по зміни попиту населення на споживчі товари та виявляти напрями й тенденції їх змін.

Для вивчення попиту крім статистичної звітності потрібні й такі джерела інформації:

• дані вибіркового обліку продажу і запасів товарів за асортиментом;

• матеріали міжрегіональних і регіональних ярмарків продажу товарів народного споживання;

• розробки служб вивчення попиту оптових і роздрібних торговельних організацій і підприємств;

• результати опитувань населення, зокрема обстеження на базі споживчої панелі;

• інформація торговельних кореспондентів.

Матеріали вибіркового обліку дають можливість обчислити таку систему показників, необхідних для вивчення попиту і кон’юнктури:

• абсолютний рівень продажу окремих товарів у натуральному та вартісному вираженні;

• відносні показники внутрішньогрупової структури продажу товарів;

• середні ціни товарів у продажу.

Аналіз цих показників дає змогу:

1. відстежувати рух широкого кола товарів у роздрібній торгівлі в натуральному та вартісному вираженні;

2. на підставі аналізу відносних показників структури робити відповідні висновки щодо попиту населення на товари народного споживання і вияляти тенденції цих змін;

3. відстежувати зміну роздрібних цін на товари в широкому асортименті й ураховувати їх вплив на стан попиту.

Актуальною є організація безперервного спостереження за процесом зміни попиту проведенням систематичних опитувань. Опитування фахівців оптової та роздрібної торгівлі на базі постійно діючої мережі кореспондентських пунктів порівняно зі звичайними опитуваннями мають низку переваг: вони дають можливість розглядати досліджуване явище в динаміці, тобто встановлювати тенденції та закономірності розвитку попиту; оцінювати систематичну помилку вибірки й уживати заходів для її зменшення – проводити опитування й постійно аналізувати матеріали; вивчати думку фахівців про споживчі характеристики окремих товарів, відповідність цих характеристик вимогам покупців.

Результати опитувань фахівців використовуються під час підготовки оглядів кон’юнктури ринку споживчих товарів. Значення таких опитувань полягає також у тому, що вони дають змогу не тільки зафіксувати деякі особливості кон’юнктури, але й виявити очікувані зміни тенденцій, передбачати ймовірні зрушення і т. ін.

Тенденції опитувань ґрунтуються на суб’єктивних думках і оцінках фахівців торгівлі, їхньому досвіді та особистих спостереженнях; саме тому вони можуть дати точну кількісну характеристику співвідношення попиту та пропозиції. Крім того, вони дають уявлення про порядок розміщення окремих чинників або якостей залежно від їх значущості, установлюють перелік основних недоліків.

Досить повну характеристику ступеня відповідності споживчих функціональних, естетичних та інших якостей виробів попиту населення можна отримати шляхом організації комплексу спеціальних обстежень і спостережень. З цією метою проводяться виставки-продажі, опитування населення, а також опитування фахівців торгівлі та промисловості.

Панелі обстеження сімей, побудовані на базі певних груп споживачів, дають можливість зіставляти результати обстежень у динаміці, перевіряти здійснення споживацьких намірів, глибше вивчати особливості попиту і споживання окремих товарів. Програма панельних обстежень дає змогу дістати необхідні додаткові відомості про попит і споживання, яких немає в інших джерелах інформації, а саме:

• значення чинників, які обумовлюють обсяг і структуру попиту населення (рівень доходу, чисельність і склад сім’ї, житлові умови);

• чинники, які визначають фізичне і моральне зношення окремих виробів;

• наміри сімей щодо купівлі окремих товарів, їх функціональних і технологічних характеристик;

• думка споживачів про раціональні норми споживання, набори товарів і т. ін.

Статистичне вивчення ринку споживчих товарів має проводитися з урахуванням його сегментації, яка здійснюється за такими критеріями:

• географічні – кліматичні зони, регіони, адміністративні райони;

• демографічні – чисельність населення, його розподіл за віком, статтю, національністю, густотою;

• економічні – рівень економічного розвитку регіону, доходів населення, споживання, заощаджень, житлових умов населення тощо;

• соціальні та культурні – професійна структура населення, рівень освіти, звичаї тощо;

• психографічні – риси характеру, спосіб життя, життєва позиція, мотивації.

Ринкова орієнтація в діяльності підприємств означає максимальне пристосування до вимог споживачів. Необхідність постійного оновлення продукції пояснюється тим, що життєвий цикл останньої обмежений.

Життєвий цикл продукції – це період, протягом якого існує попит на неї, а відповідне виробництво економічно доцільне. Життєвий цикл продукції має фази.

Методи аналізу життєвого циклу продукції наведено в розд. 2. Результати цього аналізу є вихідною базою для окреслення фаз життєвого циклу й розроблення відповідного блоку стратегії маркетингу ринку.

У системі статистичного забезпечення управління ринковими процесами значну роль відіграє інформаційна політика. В її основі лежить логістика, як система управління конкурентоспроможністю фірми.

Також як менеджмент чи маркетинг вона призначена для одержання бажаного рівня прибутку за посередництвом гнучкого реагування на зміни ринкової кон’юнктури, збільшення ринкової частки та створення конкурентних переваг.

Відмінність між менеджментом, маркетингом і логістикою полягає у предметі управління. У першому випадку це людський чинник і виробничі відносини, у другому – споживачі, а в третьому – матеріальні, інформаційні та фінансові потоки [19]

Матеріальний потік – це рух матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції) від виробника до кінцевого споживача, який складається з процесів переміщення, навантаження-розвантаження, транспортування, складування та зберігання.

Інформаційні потоки бувають зворотні (про стан ринку, запити), супроводжувальні (що до матеріального), підтверджувльні (з прибуттям вантажу).

З маркетингом логістику поєднує орієнтація на потреби та дотримання правил:

• товар – за потребою;

• якість – висока;

• кількість – достатня;

• місце постачання – необхідне.

З менеджментом логістику пов’язує правило оптимізації витрат. Логістичний підхід до його втілення в життя – скорочення розміру партії постачання та оброблення до одиниуці.

Вимогою до всіх трьох систем управління є побудова довгострокових відносин між усіма учасниками логістичного ланцюжка (від виробника до кінцевого споживача).

Максимальний ефект логістичних зусиль у межах однієї фірми досягається, якщо дії всіх служб підприємства підпорядковані виконанню всіх замовлень найкращим чином у стислі строки, для чого узагальнюються політика продажу, політика виробництва і політика закупівель, управління запасами.

Якщо йдеться про інтеграцію зусиль кількох організацій (наприклад, кількох торговельних посередників), то успіх логістики полягає в тому, щоб не допустити конфлікту інтересів, знайти точки зіткнення, спрямовані на зниження собівартості одиниці продукції порівняно із середніми по ринку.

Логістика вносить певні зміни в управління ринковими процесами, а саме орієнтує не на вузький, а на широкий асортимент, на гнучкий виробничий процес, ринкову рівновагу цін, довгострокове планування, максимальний прибуток за рахунок кращого задоволення платоспроможного попиту.

Отже застосування логістичної методології дає змогу оптимізувати всю ланку товарних поставок: від матеріально-технічного забезпечення до розподілу продукції та післяпродажної підтримки. У вирішенні цього завдання важливу роль відіграє раціональне інформаційне забезпечення логістичних процесів, які охоплюють пошук і реалізацію оптимальних способів і засобів збирання, оброблення і передавання інформації у виробничо-господарських системах та їх оточенні.

Розв’язанню цих проблем присвячена нова царина наукового і практичного дослідження – інформаційна логістика. Об’єктом її дослідження є інформаційні потоки.

У галузі інформаційної логістики функціонують такі основні категорії. [34].

Логістична інформаційна система – інтерактивна структура, яка охоплює персонал, обладнання і процедури (технології), які об’єднані інформаційним потоком, що використовувається логістичним менеджментом для планування, регулювання, контролю й аналізу функціонування логістичної системи.

Інформаційний потік – потік повідомлень у мовній, документаційній (паперовій і електронній) та інших формах між ланками логістичної системи або логістичною системою і зовнішнім середовищем, який призначений для реалізації управлінських функцій.

Інформаційна функція – цілеспрямований спеціалізований вид управлінської діяльності, що генерується інформаційною системою, і характеризується однорідністю дій з інформацією будь-якого виду.

Інформаційна процедура – частина інформаційної функції, що виникає в результаті її декомпозиції та характеризується сукупністю операцій, пов’язаних діями з інформацією.

Інформаційна операція – елементарна дія, що не підлягає подальшій декомпозиції в межах інформаційної процедури та спрямована на перетворення чи передавання інформації.

Інформаційна мережа – сукупність комп’ютерно-програмних засобів і користувачів інформаційних ресурсів, об’єднаних єдиним інформаційним каналом з метою ефективного оброблення та передавання інформаційних потоків.

Приклад схеми інформаційного забезпечення та інформаційної підтримки управління за принципами логістики наведені на рис1.10 [34].

Джерела інформації:

• виробничі підрозділи організації, які використовують сировину й матеріали;

• підрозділи технічного розвитку організації для забезпечення виробництва новим обладнанням;

• адміністративні (невиробничі) підрозділи, які використовують офісне бладнання та офісне приладдя

Інформаційні об’єкти:

• сировина і матеріали, що забезпечують випуск продукції організації;

• обладнання, необхідне для оновлення і розвитку виробничих процесів;

• комплектуючі вироби;

• предмети для ремонту й утримання та інструменти;

• упаковка;

• товари для перепродажу;

• матеріально-технічні ресурси, необхідні для роботи адміністративних служб організації

Проблемні операції, що потребують оригінальних управлінських рішень

Термінові заявки на купівлю матеріальних ресурсів

Заявки на малі закупівлі

Документаційний потік:

• заявка на закупівлю (зокрема багаторазова);

• обґрунтування термінової заявки;

• системний контракт;

• чек замовлення на закупівлю;

• корпоративна картка за закупівлю

Інформаційні суб’єкти:

• Відділ управління закупівлями;

• Відділ матеріально-технічного забезпечення;

• Відділ логістики