7. Характеристика джерел сульфо – та нітрогенвмісних викидів автомобільного транспорту

Одним з негативних факторів, пов'язаний з масовим використанням автомобілів у сучасному світі, є зростаючий шкідливий вплив їх на навколишнє середовище та здоров'я людини. Це зумовлене тим, що:

• діяльність основної маси автомобільного транспорту сконцентрована в місцях з високим показником населення – містах, промислових центрах;

• шкідливі викиди від автомобілів здійснюються в найнижчих, приземних

шарах атмосфери, там де проходить основна життєдіяльність людини;

• відпрацьовані гази двигунів автомобілів містять висококонцентровані токсичні компоненти, які є основними забруднювачами атмосфери.

Джерелами викидів шкідливих речовин є відпрацьовані гази автомобільних двигунів, випаровування з системи живлення, підтікання пального і масел у процесі роботи автомобілів, атакож продукти зносу фракційних накладок зчеплення, накладок гальмівних колодок, шин.

Найбільшу небезпеку становить забруднення навколишнього середовища відпрацьованими газами автомобільних двигунів.

Відпрацьовані гази - це неоднорідна суміш різних газоподібних речовин з різноманітними хімічними і фізичними властивостями, що складається з продуктів повного та неповного згорання палива, надлишкового повітря, аерозолів і різних мікродомішок (як газоподібних, так і у вигляді рідких і твердих частинок), що надходять з циліндрів двигунів у його випускну систему. У своєму складі вони містять близько 300 речовин, більшість з яких токсичні.

Основними нормованими токсичними компонентами вихлопних газів двигунів є оксиди вуглецю, азоту та вуглеводні. Крім того, з вихлопними газами в атмосферу надходять вуглеводні, альдегіди, канцерогенні речовини, сажа та інші компоненти. Приблизний склад вихлопних газів представлений в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Склад вихлопних газів

Компоненти вихлопного газу	Зміст за обсягом, %		Примітка
	Двигуни
	Бензинові	Дизелі
Азот (N2)	74,0-77,0	76,0-78,0	Нетоксичний
Кисень (O2)	0,3-8,0	2,0-18,0	Нетоксичний
Пари води (H2O)	3,0-5,5	0,5-4,0	Нетоксичний
Діоксид вуглецю (CO2)	0,0-16,0	1,0-10,0	Нетоксичний
Оксид вуглецю (CO)	0,1-5,0 (10,0)?	0,01-0,5	Токсичний
Оксиди азоту (NOx)	0,0-0,8	0,0002-0,5000	Токсичні
Альдегіди	0,0-0,2	0,001-0,009	Токсичні
Оксид сірки	0,0-0,002	0,0-0,03	Токсичний
Вуглеводні	0,2-3,0	0,09-0,500	Токсичні
Сажа, г/м3	0,0-0,04	0,01-1,10	Токсична і  канцероген
Бензопропілен, мг/м3	0,01-0,02	до 0,01	Канцероген

Найбільший викид токсичних речовин у відпрацьованих газах автомобілів відбувається при неправильно відрегульованому карбюраторі, системі запалювання, форсунках, паливному насосі високого тиску, а також при несправностях системи випуску відпрацьованих газів. При несправності цих систем і механізмів виділення шкідливих речовин у відпрацьованих газах збільшується у декілька разів. При добре відрегульованому карбюраторі вміст окису вуглецю на всіх режимах роботи двигуна не перевищує межі 0,5-0,2 %, що відповідає нормі роботи двигуна на середніх обертах, і водночас, при несправному або не відрегульованому карбюраторі його вміст збільшується в 2,5-5,0 рази.

Токсичні компоненти забрудненого довкілля потрапляють в організм людини при вдиханні повітря і всмоктуються у кров, вражаючи при цьому дихальні шляхи та легені. Вуглекислий газ викликає захворювання крові, серця, центральної нервової системи. А такий токсичний компонент як оксид азоту сприяє виникненню астми. Вуглець знижує спроможність крові переносити кисень до тканин, сприяє загостренню симптомів серцево-судинних захворювань, порушує дихання.

Поширений також інший шлях надходження забруднення в організм людини через так званий ланцюг живлення: "ґрунт – вода – рослина – тварина – людина". Основним джерелом такого забруднення довкілля у військових частинах є парки озброєння і техніки. Аналіз діяльності елементів парку озброєння і техніки показує, що найбільші викиди в довкілля спричиняє робота пункту чищення та миття машин, пункту заправлення пально-мастильними матеріалами, пункту технічного обслуговування та ремонту, на якому знаходиться акумуляторна зарядна станція, пункт механічної обробки із різним устаткуванням, пункт змащування, та склад для зберігання спеціальних рідин.

Отже, повсякденна експлуатація автомобілів полягає у використанні експлуатаційних матеріалів, нафтопродуктів, природного газу, атмосферного повітря, і супроводжується все це негативними процесами, а саме:

• забрудненням атмосфери;

• забрудненням води;

• забрудненням земель і ґрунтів;

• шумовими, електромагнітними та вібраційними впливами;

• виділенням в атмосферу неприємних запахів;

• викидом токсичних відходів;

• тепловим забрудненням.

Вплив автомобільного транспорту на довкілля проявляється: під час руху автомобілів; при технічному обслуговуванні; при функціонуванні інфраструктури, що забезпечує його дію.

Для забезпечення екологічно сталого розвитку екологічної безпеки автомобільного транспорту необхідне ефективне використання наявних інфраструктур, зниження потреб на перевезення і готовність переходу до використання екологічно чистих транспортних засобів, а під час розроблення конструкцій нової автомобільної техніки потрібно розглядати екологічні пріоритети автомобіля із врахуванням його повного життєвого циклу.

Література

Розділ 1

1.1.

ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • 18/2008

www.ienergy.kiev.ua ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ :

1. Экологические проблемы энергетики / А.А. Кошелев, Г.В. Ташкипова, Б.Б. Чебаненко и др.; АН СССР, – Новосибирск:

Наука. СО, 1989. – 321 с.

2. Носков А.С., Савинкина М.А., Анищенко Л.Я. Воздействие ТЭС на окружающую среду и способы снижения наносимого

ущерба /Ин-т катализа СО АН СССР, Ин-т химии твердого тела и переработки минерального сырья СО АН СССР, ГПНТБ

СО АН СССР - Новосибирск. Изд. ГПНТБ СО АН СССР, 1990. – 177 с.

3. Лялик Г.Н., Костина С.Г., Шапиро Л.Н., Ключникова Н.И., Пустовайт Е.И. Электроэнергетика и природа: экологические

проблемы развития электроэнергетики / Лялик Г.Н. (ред.), Резниковский А.Ш. (ред.). — М.: Энергоатомиздат, 1995. – 352 с.

4. Белявский Г.А., Брыгинец Е.Д., Вергелес Ю.И., Дмитренко Т.В., Евтухова Г.П. Экология города: Учеб. для студ. вузов /

Стольберг Ф.В. (ред.). — К. : Либра, 2000. – 464 с.

5. В.Р. Котлер, Д.В. Сосин. Солнечная энергетика и проблемы экологии // Экология производства. – 2008. – № 1 – С. 14–15.

6. Ковальчук О.В., Безсмертна В. І.,

7. http://www.icps.com.ua/files/articles/64/71/Energy_Com_Green_UKR.pdf

Міжнародний центр перспективних досліджень Зменшення викидів у тепловій електроенергетиці України через виконання вимог Європейського енергетичного співтовариства. Зелена книга Документ з аналізу політики підготовлено в рамках проекту “Стратегія інтеґрації України в Європейське енергетичне співтовариство” Київ 2011

1.2

http://manyava.ucoz.ua

6. Ковальчук О.В., Безсмертна В. І.,

https://sites.google.com/site/kircbs/%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8/%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83-%D0%BD%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8E

Зеркалов Д.В. Безпека життєдіяльності. Навч. посібник. – К.: Основа, 2011. – 526ст http://www.zerkalov.org/files/bgd-k2011.pdf

1.7.

Глушко О.В., Клюев Н.В. Труд и здоровье водителя автомобиля. – М.: Транспорт,

1991. – 223 с

1. Романченко І.С., Сбитнєв А.І. Створення системи керування станом навколишнього

середовища у Збройних Силах України// Наука і оборона. – 2003, № 1. – С. 38-43.