5. Характеристика джерел сульфо – та нітрогенвмісних викидів хімічної та нафтохімічної промисловості

Різноманітність продукції, яка випускається хімічною та нафтохімічною промисловістю, різноманітність технологій та видів сировини, що використовуються в галузях, визначає широкий спектр забруднювачів повітря, водного басейну та ґрунтів. Ряд викидів та відходів: виробництва характеризується значними об'ємами та високою токсичністю, тому в деяких регіонах вплив підприємств хімічного комплексу на навколишнє середовище є домінуючим.

Особливістю екологічного впливу підприємств хімічного та нафтохімічного комплексу є різноманіття джерел та видів шкідливих речовин. Ряд забруднюючих речовин викидається в атмосферне повітря або скидається в природні водойми у відносно невеликих по масі кількостях, але характеризується високою токсичністю.

Основними джерелами викидів в атмосферу є виробництво кислот (хлороводневої, сульфатної, нітратної, фосфорної), виробництво гумотехнічиих виробів, фосфору, пластичних мас, штучного каучуку, барвників та миючих засобів, мінеральних добрив, органічних розчинників (толуену, ацетону, бензину), крекінг нафти.

Слід зазначити, що у цих галузях промисловості є високий рівень вловлювання шкідливих речовин (понад 90%). Структура викидів характеризується такими даними: тверді речовини (зола мазутна, вугільна, пил неорганічний та білковий) - 13,4% загальної кількості викидів, рідкі та газоподібні речовини - 86,6%; в тому числі оксиди карбону - 32,6%; леткі органічні речовини - 24,4%; діоксид сульфуру - 19,3%; оксиди нітрогену -8,8%; вуглеводні - 4,8%. Викиди діоксиду сульфуру, оксидів нітрогену, оксидів карбону здебільшого пов'язані з роботою ТЕЦ та котелень, які входять до складу підприємств комплексу.

Основна кількість оксидів нітрогену і діоксиду сульфуру викидається підприємствами агрохімічної промисловості, оксидів; карбону - содовою промисловістю, мазутної золи - мікробіологічною промисловістю, сірковуглецю та сірководню - промисловістю хімічних волокон, аміаку -агрохімічною промисловістю, хлорорганічних сполук - хлорною промисловістю, олефінів - промисловістю синтетичного каучуку. Крім того, для виробництв хімії та нафтохімії характерними є викиди металічного меркурію, які складають до половини загального об'єму викиду цієї речовини, а також оксиду ванадію(V) і хрому (VI), що відносяться до І класу

небезпеки.

Разом зі стічними водами підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості відходять нафтопродукти, завислі сульфати, загальний фосфор, ціаніди, тіоціанати, сполуки кадмію, кобальту, мангану, купруму, ніколу, меркурію, плюмбуму, хрому, цинку, сірководень, сірковуглець, спирти, бензол, формальдегід, фурфурол, фенол, поверхнево-активні речовини, пестициди.

В хімічній та нафтохімічній промисловості щорічно утворюється значна кількість твердих відходів, які потребують утилізації. Тільки до 30% з них використовуються як вторинні ресурси. До 40% невикористаних твердих відходів знищуються (спалюються або вивозяться на звалища), а решта складаються в спеціально відведених місцях. Основними твердими відходами галузей є фосфогіпс, кубові залишки, вапнякові та гіпсові відходи, шлам дистильованої суспензії, галітові залишки флотаційного збагачення хлориду кальцію тощо.