НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра медичної інформатики та комп’ютерних технологій навчання

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Комп’ютерні технології у фармації»

на тему:

«Статистичний аналіз асортименту протиалергічних препаратів в Україні»

студентки 4 курсу 3групи

фармацевтичного факультету

Сергієнко Марини Олегівни

Київ – 2011

АНОТАЦІЯ

В даній курсовій роботі на тему – статистичний аналіз асортименту протиалергічних лікарських засобів в Україні, буде розглянута алергія та засоби її подолання. Також, статистичний аналіз асортименту протиалергічних лікарських засобів.

Розглянуті дослідження аналізу номенклатури протиалергічних засобів імпортного та вітчизняного виробництва.

ЗМІСТ

Вступ

1. Сучасні прояви алергічних захворювань………………………………..

1.1 Алергія та засоби її подолання…………………………………………..

1.2 Статистика харчових отруєнь……………………………………………….

1.3 Алергія у вагітних………………………………………………

1.4 Американські вчені створили арахіс з пониженими алергенними властивостями……………………………………………………………

2. Статистичний аналіз асортименту протиалергічних засобів…………..

2.1 Лікування алергічних патологій…………………………………..

2.2 Аналіз фармакологічної дії протиалергічних препаратів………..

2.3 Аналіз номенклатури проталергічних засобів імпортного і вітчизняного виробництва………………………………………………………………………………

Висновки

Список використаної літератури....................................................................

ВСТУП

Алергічні захворювання (бронхіальна астма, полінози, кропив'янка, алергічний нежить, дерматити, лікарська і харчова алергія) широко розповсюджені в усьому світі і мають тенденцію до росту. В деяких країнах до 10% населення страждає алергічними захворюваннями, найбільш розповсюдженими є бронхіальна астма, поліноми (алергія від пилку), кропив'янка. Причиною цього в першу чергу, рахують широке застосування антибіотиків і інших лікарських препаратів. Розвиток хімічної промисловості і поява великої кількості синтетичних матеріалів, барвників, пральних порошків та інших виробничих і побутових речовин, багато яких з них можуть бути алергенами. Тому протиалергічні засоби мають велике значення, є засобами першої допомоги при бронхіальний астмі, анафілактичному шоку.

Алергія - (гр. allos - інша, ergon - дія) підвищена чутливість до якої-небудь речовини, частіше тієї, яка має антигенні властивості. Алергія означає іншу змінену дію деяких речовин на організм. В основі алергії лежать імунні реакції, які виникають при взаємодії алергену з антитілом. Речовини, здатні викликати в стан алергії називаються алергенами. Алергенами являються в першу чергу чужерідні білки, але можуть бути речовини небілкової природи, в тому числі низькомолекулярні, наприклад, бром, йод. Алергени поступають в організм головним чином ззовні (екзоалергени). В організмі можуть утворюватися із білків ендоалергени (аутоалергени). До екзоалергенів відносяться речовини рослинного походження (пилок, плоди, листя, коріння) і тваринного (волосся, лупа, шерсть, пух) походження, а також алергени побутові (домашній пил, миючі засоби та ін.), харчові (молоко, шоколад, лимони), лікарські (антибіотики, сульфанігаміди), промислові (різні хімічні сполуки), бактеріальні.

Всього у світі нараховується близько 200 протиалергічних засобів, більшість із них - це відносно прості порівняно з білкам хімічні сполуки.

Алергія – глобальна медико-соціальна проблема.

1. Сучасні прояви алергічних захворювань

1.1 Алергія та засоби її подолання.

Алергія – це імунна реакція тканин організму, яка супроводжується

пошкодженням власних тканин. Алергією на земній кулі страждає 10%

населення. Алергени є зовнішні і внутрішні. Є ще ауто алергени.

Алергічна реакція може розвиватися дуже швидко – через 15-20 хв. – це

реакція негайної дії. А може виникнути через 1-2 доби, реакція. Схема протікання алергічної реакції. Для усунення приступів бронхіальної астми алергічного характеру використовують бронхолітики

сповільненої дії. Алерген взаємодіє з алергізованими еймфоцитами. Для

діагностики алергенів ми використовуємо клініку, збираємо алергологічний

анамнез, проводимо проби – шкірні і спеціальні лабораторні дослідження.

При попаданні алергену в організм в ньому утворюються антитіла. При повторному введенні цього алергену в організм відбувається реакція між алергеном і антитілом на поверхні тучних клітин і вони руйнуються, внаслідок чого виділяється гістамін і спостерігаються ознаки алергічної реакції.

Розглядаючи сучасні проблеми алергічних захворювань і застосування ЛЗ, слід окремо виділити характер алергічних реакцій, які виникають внаслідок застосування лікарських засобів.

Всього у світі нараховується близько 200 протиалергічних засобів, більшість із них - це відносно прості порівняно з білкам хімічні сполуки. Такі небілкові речовини імунологічно є неповноцінними антигенами - наптерами. Перетворюючись на повні антигени, як правило, шляхом утворення необоротних хімічних зв'язків із білковою речовиною, вони призводять до сенсибілізації (підвищеної чутливості).

Розвиток лікарської алергії відбувається в три етапи: 1 - перетворення лікарської речовини на таку форму, яка може реагувати з білками (такі властивості мають небагато речовин), 2 - кон'югація гаптену з білком даного організму або з іншою білковою молуколою - носієм, внаслідок чого утворюється повний антиген; 3 - імунна реакція організму на цей комплекс, який перетворюється на чужерідний. Алергічні реакції на ЛЗ мають кілька вадливих особливостей, що відрізняє їх від інших видів побічної дії.

По-перше, це невідповідність фармакологічних властивостей ЛЗ клінічним проявам після його введення: один і той же препарат може викликати різі прояви, і, навпаки, різні ЛЗ можуть викликати однакові прояви. По-друге, на фоні сенсибілізації часто навіть мінімальна кількість лікарської речовини може викликати алергічну реакцію.

Алергічні реакції поділяються на дві групи:

1) алергічні реакції негайного типу (кропивниця, сінна лихоманка, сироваткова хвороба та ін.); 2) алергічні реакції сповільненого типу (реакція відторгнення пересаджених тканин).

В розвитку алергічних реакцій швидкого типу розрізняють три послідовні стадії: 1) стадія імунних реакцій (накопичення в організмі антитіл); 2)стадія патохімічних порушень (розвивається в результаті взаємодії алергена і антитіла і виділення гістаміну; 3) стадія патофізіологічних порушень (розвивається в результаті дії великої кількості активних речовин (звільнення із клітин на клітини органів і тканин). Гістамін збуджує Н1-ерцептори, які знаходяться в усьому організмі, що приводить до скорочення м'язів, бронхів, ШКТ, матки, розширення кровоносних судин (понижує АТ), при цьому спостерігається почервоніння шкіри, шум у вухах, головокружіння, частіший пульс і дихання. Зниження АТ зумовлено розширенням дрібних судин, що в свою чергу приводить до зменшення об'єму циркулюючої крові, АТ знижується ще і тому, що під впливом гістаміну проникливість судин різко збільшується і спостерігається вихід плазми в тканини і їх набряк.

При місцевому введенні гістаміну виникає на місці введення через 1 хв гіперемія, блакитного відтінку набуває місцеве розширення капілярів, утворюється вогнище запалення. Після запалення виникає місцевий набряк (пухир) - внаслідок ексудації рідини і капілярів.

Урополін - натрій (інтол), кетотифен (задитен), недокроміл-натрій (талілед), належать до групи протигістамінних засобів, які гальмують вивільнення гістаміну. Використовують тільки для попередження бронхіальної астми, для зняття приступу бронхіальної астми, не ефективний.

Одна із самих важких проявів негайного типу алергічних реакцій є анафілактичний шок. Він характеризується збудженням із наступним пригніченням НС, бронхоспазмом, гострою судинною недостатністю. Засобом вибору в цьому випадку є адреналіну гідро хлорид, який підвищує АТ і знімає бронхоспазм 0,1% р-н вводять в/м, п/ш по 0,3-0,5 мл через кожні 5-15 хв, загальна кількість 2 мл. Ефективним є введення гідрокортизону або преднізолону, або дексаметазону. Глюкокартикоіди використовуються як протиалергічні і протишокові засоби. Але їх дія розвивається через 30-60 хв після введення. Для усунення бронхоспазму, крім адреналіну застосовують еуфілін в/в. На початку лікування можна використати аерозольні форми бронхолітиків: орципреналіну сульфат (алупент), сальбутамолу. Проводиться інтенсивна оксигенотерапія. Для стимуляції дихального центру можна використовувати кордіамін )2-4 мл), кофеіну бензонат натрію (1-2 мл 10%). При наявності гострого набряку легень як прояву гострої серцевої недостатності, вводять в/в крапельно й мл 1% р-ну фуросеміду. Протигістамінні засоби використовують лише в до шоковому періоді. За відсутності гострої серцевої недостатності проводять швидше в/в введення сольових розчинів, плазми та ін. для корекції геодинамічних розладів. Нормалізація кислотно-лужної рівноваги здійснюється в/в введенням натрію гідрокарбонату. Судоми усуваються введенням сибазону (в/в або в/м 2-4 мл 0,5 % р-ну) та ін.

Алергія – глобальна медико-соціальна проблема. Поширеність її у всьому світі росте з кожним роком і приблизно кожні 10 років подвоюється. Якщо збережеться така тенденція, то до 2015 року, за даними ВОЗ, майже всі жителі Європейського континенту страждатимуть алергією в тій або іншій формі. Загрозливою залишається ситуація із захворюваністю дітей. Приблизно кожна четверта-пята дитина страждає від алергічних проявів. Причому в групу підвищеної ризику потрапляють діти, в сім’ях яких вже були зафіксовані випадки алергії. Так, якщо алергією страждає один з батьків, то ризик її розвитку у дитини досягає 37 %, якщо хворіють обидвоє, то вірогідність спадкоємства алергії зростає до 62 %. Щорічно людська спільнота втрачає колосальні кошти внаслідок алергічних захворювань.

Є всі підстави вважати, що проблема алергічних захворювань в Україні має важливе не тільки медичне, але й соціальне значення. Однак, на жаль, ні за часів СРСР, ні за часів незалежної України офіційного визнання, як «загальнодержавна, або важлива, або небезпечна» проблема алергічних захворювань не отримала.

Все це має не тільки суто моральне, але насамперед, життєве для алергологічної служби України значення. Воно «виливається» в низькій забезпеченості штатами лікарів-алергологів, недостатній закупівлі за бюджетні кошти алергенів і інших діагностичних засобів, фармакологічних препаратів, невиконанні навіть нечисленних директивних документів МОЗ та АМН України, які було видано з проблем алергії.

Так, в середньому на 1 млн дорослих мешканців України приходиться приблизно 5 лікарів-алергологів. Якщо взяти до уваги, що реально оглянути за рік алерголог може приблизно 2500 хворих, то близько 250000 хворих на алергію, які є серед кожного мільйона людей, ці пять   фахівців зможуть оглянуть за 2 роки. Взагалі ж забезпеченість штатами і кадрами в різних регіонах України є дуже «строкатою» - найкраща - у Львівській області, м.Києві, Дніпропетровській, Волинській областях, найгірша – у Закарпатській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій областях. Але ж в одній країні не повинно бути так, що алергологів в одних регіонах меньше, ніж у інших, у 7-14 разів!

Приблизно така ж «несправедливість» у різних областях є і відносно закупівлі алергенів, забезпеченості апаратурою для функціональних досліджень.

Приблизно таке ж недбале ставлення в нашій країні і до проблеми попередженя і раннього виявлення медикаментозної алергії, хоча з побічними властивостями лікарських засобів доводиться зустрічатися все частіше.

Серед важливих проблем вітчизняної алергології є відсутність в Україні Інституту алергології-імунології ( в Росії їх 3), недостатня підготовка з клінічної алергології у ВУЗах (3-5 днів), недостатній соціальний захист лікарів-алергологів і сестер алергологічних кабінетів.

В той же час, з іншого боку, вітчизняна алергологічна служба має багато того, чого не мають навіть розвинені країни. Так, більшість лікарів-алергологів України є висококваліфікованими фахівцями (серед них багато кандидатів медичних наук, лікарів вищої категорії), ми маємо вітчизняні алергени (понад 120 найменувань, що вдвічі більше, ніж випускає Росія), ми володіємо всіма сучасними технологіями діагностики і лікування алергічних захворювань.

Найважливіше, чого не хватає алергологічній службі України, це – організаційної підтримки. Потрібна «алергологічна вертикаль», яка б спиралася на пункти скринінгу алергічних захворювань в районних лікарнях, амбулаторіях сімейних лікарів (це б реально наблизило спеціалізовану алергологічну допомогу до мешканців села), за «вісь» мала б обласні і міські алергологічні кабінети, а за «вершину» - Інститут алергології. Потрібна реальна статистика алергічних захворювань, потрібні дуже невеликі кошти для обладнання алергологічних кабінетів, пунктів скринігу алергічних захворювань в сільській місцевості, закупівлі алергенів, ліків для важких хворих.

Сумно сказати, але така колосальна проблема, як алергічні захворювання, опікується в країні, по-суті, на громадських засадах. Але ж вона торкається кожної 2-3 родини в Україні. І якщо зараз немає змоги створити Інститут алергології-імунології, то створити невелику штатну лабораторію при МОЗ, яка б координувала роботу алергологів, здійснювала виїзди до регіонів у випадках масових проявів алергії, проводила організаційно-методичну роботу – гадаю можна і потрібно.

Хвороби, які ми тепер називаємо алергічними, були відомі дуже давно. Ще за часів Давнього Єгипту були описані симптоми, які можна розглядати як клінічні прояви алергії. Але, не дивлячись на це, людство звернуло увагу на цю недугу лише в XIX столітті, а розібралося в природі цього явища тільки до кінця XX століття.

Сьогодні кожний п’ятий мешканець планети страждає на те, чи інше алергійне захворювання.

Статистичні дані, які характеризують поширеність алергійних захворювань, свідчать, що даний час приблизно кожний третій дорослий житель нашої країни та кожна четверта дитина страждають тією, чи іншою мірою від алергії. З кожним роком зростають економічні втрати, пов'язані із цією патологією. Недостатність інформованості населення, а значить, неправильне та несвоєчасне лікування приводить до розвитку серйозних, часом загрозливих життю ускладнень.

«Алергія з’являється тому, що всі люди мають генетичну схильність до тих чи інших захворювань. Спадковими є всі недуги, й алергія — не виняток. Але потрібно чітко відмежовувати алергічну хворобу від ослаблення імунітету. Імунна система бере участь в алергічній реакції організму, тому що алергічні хвороби — це змінена реакція імунної системи. Проте вона не є результатом зниження захисних сил організму»

Більше від алергії потерпає міське населення. Це відбувається через те, що на викидах міського транспорту, пилюці дуже добре осідають алергени, які потім розносяться на великі відстані. Останнім часом збільшилася кількість людей, хворих на алергію серед сільського населення, яке працює у промислових центрах.

Проте, золотим правилом в лікуванні алергії залишається виявлення й усунення алергену, що дає реакцію, а також вчасне звертання до сімейного лікаря, обов’язкове уникнення шкідливих звичок та покращення екологічної ситуації в регіоні.

Щорічно, 8 липня, у всьому світі відзначають Всесвітній день боротьби з алергією, який вперше був проведений у 2005 році за рішенням Всесвітньої організації алергії /WAO/ і Всесвітньої організації імунопатології /WIPO/ з метою привернення уваги суспільства до проблем алергології, необхідності проведення профілактичних та лікувально-діагностичних заходів.