- •Лабораторна робота 1 дослідження запиленості повітря в робочій зоні
- •1.1 Теоретична частина
- •1.2 Ваговий метод
- •1.3 Хід роботи
- •1.4 Розрахунок концентрації пилу
- •4.1 Теоретична частина
- •4.2 Опис приладу
- •4.3 Проведення аналізу
- •4.4 Розрахунок концентрації домішок
- •5.1 Теоретична частина
- •5.2 Ручний повітряно-пінний вогнегасник овп-10
- •5.3 Вогнегасники вуглекислотні (газові)
- •5.4 Порошкові вогнегасники
- •5.5 Хладонові вогнегасники (рідинні)
- •5.6 Отримання повітряно-механічної піни за допомогою лабораторного піногенератора
- •5.7 Розрахунок потрібної кількості первинних засобів пожежегасіння та потрібного запасу води
- •Лабораторна робота 6 дослідження метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень
- •6.1 Теоретична частина
- •6.2 Використані прилади
- •6.3 Порядок проведення роботи
- •Лабораторна робота 10 визначення освітлення всередині виробничих приміщень
- •10.1 Теоретична частина
- •10.2 Опис приладів
- •10.3 Порядок виконання роботи
- •10.4 Визначення параметрів природного освітлення
- •10.5 Визначення параметрів штучного освітлення
- •Лабораторна робота 11 розслідування та аналіз нещасних випадків
- •11.1 Теоретична частина
- •11.2 Особливості розслідування нещасних випадків
- •11.3 Особливості спеціального розслідування нещасних випадків
- •11.4 Методи аналізу виробничого травматизму
- •11.5 Практична частина
- •Лабораторна робота 13 дослідження продуктивності вентиляційної установки
- •13.1 Теоретична частина
- •13.2 Опис приладів
- •13.3 Порядок проведення роботи
- •13.4 Порядок обробки отриманих даних
- •Лабораторна робота 17 визначення температур спалаху горючих рідин в повітрі
- •17.1 Теоретична частина
- •17.2 Опис приладу
- •17.3 Визначення температури спалаху
- •Список літератури
4.1 Теоретична частина
Професійні отруєння і захворювання звичайно спостерігаються тільки при певній концентрації токсичної речовини в повітрі.
Концентрації, які при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 год чи при іншій тривалості, але не більше 41 год за тиждень, на протязі всього робочого стажу не можуть викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я, які виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або у віддаленні строки життя теперішнього і наступних поколінь, називаються гранично допустимими (ГДК).
За діючим законодавством в робочій зоні необхідно систематично контролювати повітряне середовище щодо вмісту в ньому шкідливих домішок пари і газів. Для контролю повітряного середовища застосовують різноманітні методи. Зручним і швидким являється експрес–метод за допомогою газоаналізатора УГ-2.
4.2 Опис приладу
Універсальний переносний газоаналізатор УГ-2 застосовують для визначення у повітрі робочої зони концентрації наступних домішок: сірчаного ангідриду, окису вуглецю, сірководню, хлору, аміаку, окислів азоту, етилового ефіру, ацетилену, бензину, бензолу, толуолу, ксилолу, ацетону, вуглеводнів нафти (керосину освітлювального, тракторного, палива Т-2, Т-4 і уайт-спиріту).
Принцип роботи газоаналізатора УГ-2 оснований на просмоктуванні за допомогою повітрозабірного приладу (сильфона) певної кількості повітря, яке містить шкідливі домішки, через індикаторну трубку, наповнену індикаторним порошком. В результаті реакції, яка виникає між домішкою і реактивом наповнювача, змінюється колір порошку індикаторної трубки. Довжина стовпчика зміненого кольору в трубці пропорційна концентрації домішки у повітрі, яку і визначають за шкалою, що міститься на кришці коробки з індикаторними трубками, яку градуйовано в міліграмах на метр кубічний.
Газоаналізатор УГ-2 (рис. 4.1) складається з повітрозабірного пристрою з трьома штоками і набора реактивів з комплектуючими, до складу яких входять: вимірювальні шкали, ампули з індикаторними і фільтруючими порошками та інші комплектуючі, необхідні для підготовки індикаторних трубок і фільтруючих патронів.
Рисунок 4.1 – Склад газоаналізатору УГ-2:
1 – повітрозабірний пристрій; 2 – вимірювальні шкали; 3 – індикаторні трубки; 4 – ампули з індикаторними порошками; 5 – комплектуючі
Повітрозабірний пристрій (рис. 4.2) складається з гумового сильфона 2 з двома фланцями, стакана з пружиною 3, які знаходяться в середині корпуса 1. У внутрішніх гофрах сильфона встановлено розпірні кільця 4 для надання йому жорсткості і зберігання сталості об’єму. На верхній платі є нерухома втулка 7 для направлення штока 6 при стисненні сильфона. На штуцер 11 з внутрішньої сторони надягнено гумову трубку 9, яка через нижній фланець з’єднується з внутрішньою поверхнею сильфона. Вільний кінець гумової трубки 10 потрібен для приєднання індикаторної трубки під час дослідження. На циліндричній поверхні штока 6 знаходяться чотири продовжні канавки з двома заглибленнями 5 для фіксації двох положень штока фіксатором 8.
Рисунок 4.2 – Повітрозабірний пристрій УГ-2
Відстань між заглибленнями на канавках підібрано так, щоб при ході штока від одного заглиблення до іншого сильфон забирав певний об’єм досліджуваного повітря.
Вимірювальні шкали
В залежності від меж вимірювання для кожної домішки існує одна чи дві шкали, які проградуйовані в міліграмах на метр кубічний. На кожній шкалі вказано визначаєму домішку і об’єм просмоктуваного при дослідженні повітря в мілілітрах. При проведенні аналізу об’єми протягнутого повітря, вказані на головці штока і шкали, по якій проводиться відлік, повинні співпадати.
Індикаторні трубки
Індикаторна трубка для кількісного визначення в повітрі домішки, що аналізується, являє собою скляну трубку довжиною 90–91 мм з внутрішнім діаметром 2,5–2,6 мм, заповнену індикаторним порошком, який утримується в трубці за допомогою двох тампонів з вати.
Фільтруючі патрони
Фільтруючі патрони являють собою скляні трубки діаметром 10 мм з перетяжками, звужені з обох кінців і заповнені відповідними поглинаючими порошками, які використовують для уловлювання речовин, що заважають визначенню потрібних концентрацій домішок. Порошки в трубці утримуються тампонами з гігроскопічної вати. Застосування фільтруючого патрону:
– при визначенні концентрації бензолу, толуолу, ксилолу патрон заповнюють поглиначем № 1 (кальцій хлористий), який слугує для вловлювання парів води;
– при визначенні концентрації вуглеводнів нафти патрон заповнюють поглиначем № 2 (ртуть сірчанокисла), № 3 (срібло азотнокисле), які вловлюють пари води, ненасичені вуглеводні жирного ряду і ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол);
– при визначенні концентрації бензину патрон заповнюють поглиначами № 1–3, що вловлюють пари води, ненасичені вуглеводні жирного ряду і ароматичні вуглеводні;
– при визначенні концентрації етилового ефіру патрон заповнюють поглиначами № 1, 10 (фосфорний ангідрид), 11 (натр їдкий), що вловлюють пари води, етиловий спирт, органічні кислоти (мурашину і оцтову) і фенол;
– при визначенні концентрації ацетону в присутності кислих парів і газів застосовують поглинальну трубку, наповнену поглиначем № 9 (натрій вуглекислий), який використовують для вловлювання кислих домішок.
Патрон (поглинальну трубку) приєднати (за допомогою відрізку гумової трубки) до індикаторної трубки, яка іншим кінцем з’єднана з гумовою трубкою прибору. По закінченні аналізу патрон негайно закривають заглушками і поміщують в ексикатор.