Тема 4. Раціоналізація праці та зниження затрат робочого часу в обліковому процесі

вих операцій, які входять в їх обов'язки, передовими способами, з найменшими витратами часу на їх виконання досягають най­вищої продуктивності праці. Удосконалення методів і прийомів праці — основна область раціоналізації трудових процесів.

Метод праці — це застосовуваний працівником чи їх гру­пою спосіб виконання виробничих завдань, що передбачає пев­ну озброєність праці, порядок технологічної дії на предмет пра­ці, склад, зміст і послідовність трудових прийомів, дій та рухів.

Я. Зеленевський метод праці визначає як метод діяльності, що полягає в подоланні ускладнень з метою задоволення насу­щних потреб, своїх чи чужих.

Період виробництва будь-якої продукції складається з ряду послідовно здійснюваних, пов'язаних між собою трудових про­цесів. Трудовий процес — це сукупність дій по прикладанню енергії одного чи групи пов'язаних між собою виконавців до предметів праці з метою зміни їх зовнішнього вигляду чи влас­тивостей.

Детально вивчаючи трудовий процес, операцію їх підрозді­ляють на складові елементи: прийоми та окремі рухи. Під при­йомом розуміють частину операції, що характеризує закінчену дію виконавця, направлену на цілеспрямовану зміну положення чи стану предмету праці.

Важливим резервом зниження затрат робочого часу і підви­щення продуктивності праці є вибір найбільш раціонального маршруту переміщень, так як на переміщення витрачається зна­чний час та енергія.

Таким чином, організаційний шлях удосконалення методів та прийомів праці може здійснюватись на основі зменшення кі­лькості прийомів та рухів, збільшенням швидкості та поєднан­ням останніх.

Як бачимо, методи та прийоми праці можуть плануватись. Вони визначаються розроблюваними картами організації праці. Карта організації праці на робочому місці виконавця є докумен­том, що визначає його права та обов'язки, послідовність і спосо-

64

Тема 4. Раціоналізація праці та зниження затрат робочого часу в обліковому процесі

би виконання трудового процесу, розпорядок робочого дня, ре­жим праці та відпочинку, норми праці й розцінки, а також включає в себе повну загальну характеристику робочого місця та його оснащеність. Тому розробка карт організації праці є од­ним з найбільш ефективних методів раціоналізації праці.

У ряді випадків працівники недовантажені з-за того, що но­рми виробітку чи обслуговування встановлюються не на науко­вій основі, а часто на око, є значні коливання в нормах обслуго­вування при однакових умовах виробництва, значні втрати ро­бочого часу. Із цих же причин мають місце значні резерви під­вищення продуктивності праці обслуговуючого персоналу. Це викликає необхідність встановлення чіткої системи технічної, технологічної і організаційної регламентації робіт, використання технічно обґрунтованих норм праці, впровадження на цій основі раціональних методів і прийомів праці.

У зв'язку з різноманітністю умов виробництва, виникає необ­хідність розробки карт організації праці для кожного підприємст­ва, їх впровадження дозволяє суворо регламентувати працю кож­ного працівника, враховувати зміни в техніці, технології, умовах праці з врахуванням всіх основних факторів виробництва.

До цього часу існуючі проекти виробничих споруд чи ком­плексів носять в основному технічний та технологічний харак­тер. У них недостатньо відображені питання організації праці й управління виробництвом, оплати праці й її стимулювання. З-за невирішеності цих питань у більшості випадків порушуються строки освоєння потужностей, так як багато питань організації праці вирішуються методом проб та помилок. У зв'язку з цим, у доповнення до технічних проектів, необхідно розробляти і орга­нізаційну частину — "оргпроекти", які є проектами організації праці, управління виробництвом, оплати праці. Оргпроекти за­безпечують взаємозв'язок окремих виконавців, стадій виробни­цтва, підрозділів в масштабі всього підприємства, а також його взаємозв'язок з зовнішнім середовищем і є трудовою моделлю підприємства.

65