10.1. Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи. Класифікація природних ресурсів.

Частина природного оточення, з якою людське суспільство взаємодіє безпосередньо, називається географічним середовищем. За час свого існування людство створило безліч об’єктів, яких не було в його природному оточенні. Тому зараз вживають і термін навколишнє середовище (довкілля) – середовище життя і діяльності людей.

Людство більшість своїх потреб задовольняє за рахунок взаємодії з природою. Ці потреби можна звести у такі групи 1) первинні (потреби в повітрі, воді, житлі, одягу тощо); 2) виробничі (потреби у сировині, енергії, воді для промислових підприємств, ґрунтах для сільського господарства тощо); 3) рекреаційні (потреби у відтворенні фізичних і духовних сил через курортне лікування, оздоровлення, туризм).

Розмаїтість природних умов території (особливості рельєфу, клімату, географічного положення) може полегшувати або ускладнювати господарське освоєння території. На відміну від природних умов до природних ресурсів належать ті компоненти природи, які використовуються у господарській діяльності безпосередньо. Розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні, залежно від їх здатності до природного самовідтворення.

До невичерпних природних ресурсів належать такі, що не виснажуються за будь-яких обсягів господарського використання (енергія вітру, сонця та ін).

Вичерпні природні ресурси в процесі господарського використання можуть виснажитись, зникнути, змінити свою якість і кількість. Вони поділяються на відновлювані (водні, рослинні, тваринні) та невідновлювані (корисні копалини).

З розвитком господарства збільшується обсяг ресурсів, що використовуються (людство споживає більше сировини, палива), залучаються у виробництво нові їх види, змінюється роль старих, освоєних раніше природних багатств. Суспільство вилучає з природи все більше ресурсів, водночас повертає їй дедалі більше відходів своєї діяльності. Так виникли дві взаємопов’язані проблеми – виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.

10.2. Азія: типи країн за рівнем економічного розвитку, регіональний поділ.

1. Розвинені країни: Японія, Ізраїль (країна переселенського капіталізму);

2. Країни, що розвиваються:

• нафтопереробні (країни Перської затоки, Бруней);

• нові індустріальні країни (НІК);

• „середніх” можливостей (Індія, Пакистан та ін);

• перехідної економіки (Монголія, Казахстан, країни Закавказзя та ін);

• планової економіки (Північна Корея, В’єтнам, Китай);

• найменш розвинені країни (Афганістан, Непал, Камбоджа та ін).

В Азії виділяють такі регіони:

1. Південно-Західна Азія - від Туреччини до Афганістану включно.

2. Західна Азія (Закавказзя): Грузія, Вірменія, Азербайджан.

3. Центральна Азія: Казахстан, Монголія, Узбекистан, Туркменістан, Киргизія, Таджикистан.

4. Східна Азія: Японія, Китай, РК, КНДР, Тайвань.

5. Південна Азія: Пакистан, Індія, Бангладеш, Непал, Бутан, Мальдіви, Шрі-Ланка.

6. Південно-Східна Азія: від М’янми до Філіппін включно.

10.3. Нанесіть на карту країни, що здійснюють найбільший промисловий вилов риби

Білет 11