12. Порядок судового провадження – Статті 369 – 379

Український проект Кодексу безсумнівно повторює німецьку модель порядку судового провадження. Більшість положень проекту схожі на положення законів Німеччини. Однак в окремих випадках процедура, передбачена в проекті, могла б бути простішою і, таким чином, більш ефективною.

a) Відповідно до Статті 372 (1) і 376 (1), зміст клопотання державного обвинувача про проведення судового провадження і саме судове провадження є до певної міри ідентичними. Питання в тому, чи не можна було б об’єднати два документи в одному, який би включав клопотання, підписане державним обвинувачем, і рішення про судове провадження, підписане суддею. Це зменшило б обсяг непотрібної канцелярської роботи.

b) Відповідно до Статті 375 (2), державний обвинувач має представити клопотання про судове провадження і надати свої доводи на “судовому засіданні”. Не зрозуміло, в чому перевага усного доводу, наданого державним обвинувачем, якщо обвинувачений не присутній. З практичної точки зору було б достатньо для дерджавного обвинувача надіслати його або її клопотання про судове провадження разом з матеріалами досудового розслідування безпосередньо судді. Суддя може вивчити справу і потім вирішити, видавати чи не видавати розпорядження про судове провадження.

c) Стаття 377 (2) передбачає, окрім іншого, що суддя висилає рішення про судове провадження обвинуваченому разом з копіями документів, які були підготовлені під час досудового розслідування (Стаття 372 (1), пункт 6). Якщо ми зрозуміли правильно, Стаття 377 (2) і Стаття 372 (1), пункт 6 гарантують більш широкі права для розкриття, ніж Стаття 244 (2). Постає питання, чи це було зроблено навмисно.

Інша проблема полягає в тому, що додання усіх матеріалів стосовно досудового розслідування до клопотання про судове провадження вимагає значної роботи з документами. Це було б непотрібно, якщо б судове провадження включало б перелік фактів, на яких ґрунтується обвинувачення. Обвинувачений, який хоче ознайомитися з матеріалами слідства, може направити клопотання судді, який видав розпорядження про судове провадження. Також, обвинувачений може направити клопотання про відміну судового провадження і передачу справи до суду. Досвід Німеччини і деяких інших країн, що запозичили німецьку модель судового провадження, свідчить, що ця спрощена процедура виправдовує себе на практиці. Більшість обвинувачуваних раді завершенню їх справи без необхідності приймати участь у судовому процесі.

d) Англійський переклад Статті 379 не зовсім зрозумілий. Нам видається, що Стаття 379 гарантує двохступневу процедуру, якщо обвинувачений клопоче про відміну судового провадження: спочатку суд проводить слухання за участю сторін, а потім суд може направити справу в суд. Залишається неясним, яка різниця між слуханням справи і судом. Так як жодні нові докази не можуть бути представлені на слуханні, навряд чи з’явиться будь-як причина, з якої судове провадження може бути відкладено. У суді все виглядає інакше, бо тут можуть бути заслухані нові свідки.

У зв’язку з цим ми вважаємо, що у відповідь на клопотання обвинувачуваного про відміну судового провадження, справа автоматично передається до суду.