4. Позитивізм.
Розвиток науки в XIX ст., прогрес промислового виробництва стимулювали виникнення філософських течій, головним предметом яких стала розробка методології наукового пізнання. У першу чергу це стосується позитивізму. "Позитивізм" (від лат. positivus - позитивний) - це філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід і відмовляється від метафізичних абстракцій. З погляду позитивізму філософія повинна прийняти як модель для себе емпіричну науку, повинна бути побудована за зразком конкретної науки і бути нейтральною в світоглядному відношенні. Основний масив знань про світ, людину, суспільство, які потрібні людині в повсякденному житті, на думку позитивістів, можна одержати у спеціальних науках (природничих), при чому формою цього знання є описове узагальнення.
"Позитивна наука" в цілому мусить відмовитися від будь-яких спроб зрозуміти "перші начала буття і пізнання", оскільки таке знання не потрібне для практичних цілей і в принципі недосяжне. Таким чином, позитивне знання, "позитивна наука" протистоїть в позитивізмі традиційній філософії як "метафізиці" і саме це слово набуває в позитивізмі одіозного характеру.
Позитивізм виникає в 30-40 роки XIX ст. у Франції. Родоначальником цієї течії є Огюст Конт (1798-1857). Ідеї Конта запозичили і розвинули в Англії Г.Спенсер і Д.С.Міль, в Росії – П.Л. Лавров, М.К. Михайловський та ін. О. Конт сформулював закон про три послідовних стадії інтелектуальної еволюції людини. По суті, це ті етапи, які проходить людство у своєму розумовому розвитку, в пізнанні світу.
Перша стадія - теологічна. Тут людина все пояснює дією надприродних сил, які розуміються за аналогією з нею самою: богів, духів, душ, ангелів, героїв. Друга - метафізична. Вона характеризується прагненням людини досягнути вичерпного знання про світ. Але пояснення явищ світу робиться з посиланням на різні "вигадані" першосутності (вода Фалеса, вогонь Геракліта, ідеї Платона, форми Арістотеля, "Я" Фіхте, "річ у собі" Канта, абсолютний дух Гегеля, матерія у матеріалістів). На думку Конта, в досвіді ми сприймаємо дерева, каміння, моря, а субстанцію, форми, сутності ми вигадуємо, щоб створити видимість відповіді на питання про першоначало, природу всіх речей. Третя стадія - позитивна. Людство на цій стадії залишає спроби пізнати перші й кінцеві причини, абсолютну природу всіх речей і йде шляхом накопичення позитивного знання, яке виробляється спеціальними науками. Науки повинні спостерігати і описувати те, що відкривається в досвіді і формулювати закони.
Позитивні науки не проникають у сутність явищ і мають значення тільки для явищ. Вони відповідають на питання "як", а не "чому". Завданням філософії є систематизація і об'єднання даних окремих наук, приведення їх до єдності. Заперечуючи попередню "метафізичну" філософію, Конт не відмовляється від філософії як такої. Він вважає, що для адекватного пізнання дійсності окремих наук недостатньо. Існує об'єктивна потреба розробки загальнонаукових методів пізнання, а також
розкриття зв'язку між окремими науками, створення систем наукових знань. Тому, на думку О.Конта, стара філософія повинна бути очищена від всіх метафізичних пережитків. Таким чином, позитивізм претендує на роль "філософії науки". Конкретні науки повинні виявляти окремі закономірності різних областей знання, а філософія повинна зосередитись на систематизації наукового знання.
Безсумнівною заслугою Конта є заснування соціології як окремої конкретної науки про суспільство. Цим була реалізована назріла потреба в науці, предметом якої є вивчення соціальних явищ.
Конт відомий також завдяки своїй класифікації наук, яку він здійснив за принципом сходження від простого до складного. Вона передбачає таку послідовність: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціальна фізика (соціологія), мораль. Філософії в системі Конта відводяться функції класифікації наук, упорядкування наукового знання в цілісну систему, дослідження методів наукового пізнання. Фактично Контом була зігнорована світоглядна функція філософії, але його заслугою є те, що як окрема галузь філософського знання, була виокремлена філософія науки.