Форми та методи реалізації функцій держави

Функції держави здійснюються через особливий апарат (механізм держави) шляхом використання певних форм та методів.

Форми реалізації функцій держави – певна діяльність державних органів, що забезпечує реалізацію функцій і завдань держави у межах повноважень на основі закону.

Категорія „форми” має досить важливе значення не лише в теоретичному, але і у практичному аспектах. У відповідній формі методи правового регулювання реально виконують роль способу правового впливу на окремі сфери суспільних відносин. Форма дає життя юридичним методам, а через них і функціям держави. Оскільки у формах практично реалізують функції та методи державного впливу, то вони і є його зовнішнім виразом. Усі форми державної діяльності безпосередньо або опосередковано обумовлені та закріплені правовими нормативами, за допомогою яких держава регламентує свою діяльність.

Одними з перших у юридичній науці напрямки вирішення питання про форми діяльності органів держави запропонували С.О. Голунський та М.С. Строгович. Вони обґрунтували наявність трьох форм здійснення функцій соціалістичної держави:

а) законодавчої, що полягає у встановленні вищою державною владою обов’язкових правових норм (прийняття законів);

б) управлінської (адміністративної), яка полягає в тому, що органи держави вирішують різні проблеми, які виникають у зв’язку із здійсненням державою її функцій, забезпечують виконання законів;

в) судової, у процесі здійснення якої суд вирішує в установленому законом порядку кримінальні, цивільні, господарські спори.¹

Проблема форм діяльності держави є предметом дослідження як загальної теорії, так і галузевих юридичних наук. Однак, не потрібно забувати про те, що вона належить до дискусійних і потребує не лише подальшого вивчення, а і переосмислення у відповідності до змін у суспільному розвитку.

У сучасній юридичній літературі розрізняють дві форми реалізації функцій держави: правові та неправові (організаційні). Поділ форм здійснення функцій держави на правові та неправові не означає зменшення або відхилення від основної організуючої ролі права. Організаційні та правові форми діяльності органічно пов'язані одна з одною. Вони різняться лише за характером виразу та своїм обсягом. Органічний зв'язок організаційної діяльності та правової форми визначається як діалектичний зв'язок форми та змісту. Організаційна діяльність – це зміст. Правова діяльність – юридичне опосередкування організаційної діяльності.

М.І. Байтін вважає, що правові форми завжди є організаційними. Однак далеко не всі організаційні форми є правовими. До останніх належать лише ті з них, які пов’язані з прийняттям правових актів, тягнуть юридичні наслідки.¹ На відміну від вищезгаданого, В.М. Горшеньов вважав, що організаційна діяльність завжди має юридичні наслідки та здійснюється в окремих правових формах.²

І.С. Самощенко під правовими формами ним розуміється однорідна за своїми зовнішніми ознаками (характером та юридичними наслідками) діяльність органів держави, яка спрямована на управління суспільством шляхом прийняття правових актів.³

Правові форми реалізації функцій держави – це визначений правом, юридично оформлений порядок здійснення органами держави та посадовими особами юридично значущих дій, спрямованих на здійснення функцій держави.

Правові форми характеризуються наступними ознаками:

1. спрямовані на реалізацію суспільних потреб правовими засобами;

2. їх призначенням є забезпечення впливу держави на суспільні відносини шляхом створення нормативних приписів, прийняття індивідуальних актів та забезпечення їх виконання;

3. це система юридично значущих дій, які здійснюються уповноваженими державою суб’єктами;

4. предметом діяльності є коло правових питань, які підлягають вирішенню або ж на користь суспільства, або ж на реалізацію інтересів зацікавлених суб’єктів;

5. здійснення юридично значущих дій реалізується за допомогою таких засобів як розробка та прийняття актів, прийняття актів тлумачення та прийняття індивідуальних нормативно-правових актів.

6. результати використання правової форми реалізації функцій держави закріплюються у відповідних правових документах, що мають форму закону, постанови, рішення, вироку.

7. порядок реалізації правової форми здійснення функцій держави регламентується процедурно-процесуальними нормами.

В сучасній літературі до розуміння правових форм реалізації функцій держави існують деякі особливості. М.І. Байтін пропонує в якості правових форм здійснення функцій держави виокремити правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка в свою чергу поділяється на оперативно-виконавчу і правоохоронну. Він аргументує це тим, що визначення в якості особливої правової форми правозастосовчої діяльності органів держави має науково-практичне значення, тим самим підкреслюючи не тільки особливе, але і те загальне, що об'єднує оперативно-виконавчу та правоохоронну діяльність як дві основні форми правозастосовчої діяльності.¹ Разом з тим більш прийнятною є позиція деяких вчених, які виокремлюють в якості правових форм здійснення державних функцій правотворчу, правовиконавчу та правоохоронну.²

Інші вчені серед правових форм реалізації державної влади виокремлюють правовстановлюючі (правотворчість), правореалізуючі та правоохоронні. Така класифікація обумовлена правовою природою суб'єкта державної влади та його компетенцією у сфері державно-владних повноважень.

Дослідники, які пропонували певні критерії класифікації форм здійснення функцій держави висловлювали різноманітні ідеї. Одні автори, розуміючи під формами здійснення функцій держави діяльність основних ланок механізму держави, пропонують в якості форм здійснення функцій держави:

• законодавчу;

• виконавчу;

• судову;

• контрольно-наглядову.

Кожна з названих форм з урахуванням специфічних способів та властивих їй засобів слугує цілям реалізації функцій держави. Значення вказаної класифікації полягає в тому, що вона сприяє вивченню та вдосконаленню розподілу праці між окремими ланками державного механізму по виконанню його функцій. Як зазначає М.І. Байтін, вказана класифікація тісно співвідноситься з принципом розподілу влади.¹ Якщо дотримуватись даного принципу, то форм здійснення функцій держави повинно бути три. Однак, контрольно-наглядова діяльність як форма здійснення функцій держави, яка традиційно ототожнювалась із функціонуванням прокуратури, викликає сумніви. Протиріччя полягає в тому, що у широкому розумінні вказаний вид діяльності використовується всіма державними органами.

У науковій літературі широке поширення отримала класифікація, яка має теоретико-практичне значення, критерієм якої є однорідна за своїми зовнішніми ознаками діяльність державних органів по здійсненню її функцій. Вона слугує обґрунтуванню того, як державний механізм здійснює функції та яким чином держава використовує для вирішення поставлених перед нею завдань право з його можливостями. Відповідно до такої класифікації у процесі функціонування всіх ланок державного механізму розрізняється діяльність правова та суто фактична.

Вперше такий погляд, заснований на розумінні форми державної діяльності як однорідної за своїми зовнішніми ознаками діяльності її органів, був сформульований професором Н.Г. Александровим у лекційному курсі з теорії держави та права у 1945–1950 роках. Відповідно до нього він запропонував розрізняти дві основні форми діяльності органів держави по здійсненню її функцій: юридичну, (тобто пов’язану з прийняттям різноманітних нормативних актів) та фактичну. При цьому першу він поділяв на нормотворчу, управлінську та юрисдикційну (правоохоронну) [4, с. 228].¹ Пізніше М.І. Байтін запропонував назвати її організаційною, вказуючи на доцільність саме такої термінології.

Правова форма реалізації функцій держави має складний характер, оскільки існує у наступних різновидах:

а) правотворча діяльність це правова форма здійснення функцій держави, яка включає в себе діяльність суб’єктів державної влади, що спрямована на розробку, прийняття або санкціонування правових норм, доповнення чи систематизацію нормативно-правових актів, а також зміну та скасування діючих норм права.

б) правозастосовча діяльність як сукупність юридично-значущих дій, що здійснюються посадовими особами чи державними органами по створенню індивідуальних правових приписів з метою конкретизації норм загального характеру, які є результатом правотворчої діяльності, до певних обставин чи конкретних суб’єктів. Метою діяльності є забезпечення поширення норм закону та підзаконного акту на певну ситуацію чи суб’єкта;

в) правоохоронна діяльність – це сукупність дій спрямованих на захист, охорону чи відновлення права. Метою є захист закріплених нормою суспільних відносин та відновлення прав і інтересів у разі спричинення їм шкоди як суб’єктами права, так і державою;

г) контрольно-наглядова діяльність – це сукупність дій, спрямованих на визначення відповідності закону нормативно-правових актів та за дотриманням норм права всіма суб’єктами суспільних відносин. Метою є забезпечення дії нормативно-правових актів та контроль за відповідністю поведінки суб’єктів правовим приписам;

д) інтерпретаційна діяльність – це діяльність уповноважених суб’єктів по офіційному роз’ясненні (тлумаченню) тих приписів, які потребують уточнення;

е) установча діяльність - як система юридично-значущих дій спрямованих на створення органів держави та визначення їх статусу. Метою є організаційно-правове забезпечення процесу діяльності державних структурно по реалізації функцій держави.

Необхідно зазначити, що від правових форм здійснення функцій держави відрізняється її організаційна діяльність (неправові або фактичні форми здійснення функцій держави), змістом якої є однорідна за своїми зовнішніми ознаками діяльність держави, яка не тягне за собою правових наслідків. Така діяльність здійснюється в межах діючого законодавства та компетенції державних органів. Виконання організаційних дій – це повсякденний і різноманітний вияв управлінської діяльності поза юридичною формою. Організаційні дії можуть бути спрямовані як на організацію державного апарату із середини, так і взаємодію недержавних формувань та громадян.

Неправові (фактичні чи організаційні) – це фактичні дії, які забезпечують реалізацію функцій держави, не мають правового характеру і не породжують правових наслідків.

Найбільш доцільним є визначення таких форм організаційної діяльності державних органів по здійсненню функцій держави, як: організаційно-регламентуюча, організаційно-господарська, організаційно-ідеологічна.

Організаційно-регламентуюча діяльність – це організаційна робота, що здійснюється з метою вирішення тих чи інших конкретно-політичних завдань по техніко-організаційному забезпеченню функціонування різних ланок державного механізму.

Організаційно-господарська діяльність – це оперативно-технічна, поточна господарська робота (фінансування, кредитування, контрольно-ревізійна діяльність, бухгалтерський облік, статистичний облік, маркетинг і т. д.) по матеріальному забезпеченню різних державних функцій.

Організаційно-ідеологічна діяльність – це повсякденна виховна робота по забезпеченню виконання різних функцій держави (тлумачення прийнятих законів та інших нормативних актів, формування громадської думки, діяльність засобів масової інформації та ін.).