24. Соціально-економічний розвиток у XVI ст.

На початку XVII ст. в Англії ще панували феодальні відносини, одначе формувались і нові, капіталістичні. Проявами цього процесу стали створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва.Перша половина XVII ст. відзначалася зростанням мануфактур, особливо ткацьких. Основна маса їх знаходилась у сільській місцевості й не мала цехових регламентацій. Ткацькі верстати розміщалися в будинках дрібних землевласників. У визначений час до їхніх садиб приходив покупець, який, даючи сировину, робив замовлення й за платню забирав готову продукцію. Така форма мануфактури, як уже згадувалося, називається розпорошеною.Англія стала основним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. Основними споживачами цих тканин були голландці, які володіли секретом стійкого фарбування.Значного розвитку досягло вуглевидобування. В середині XVII ст. Англія забезпечувала 80% загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн т).Зростала торгівля. За перші 40 років XVII ст. обсяг її подвоївся. Головну роль відігравали торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія.У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. Лендлорди (великі землевласники) продовжували обгороджування з метою розведення овець або ж, як і орендатори, використовували ренту (податок). Як лендлорди, так і орендатори наймали робітників. Ці процеси свідчили про подальше втягування сільського господарства у ринкові відносини. Такі процеси були притаманні в основному південним і центральним графствам. На півночі зберігалися феодальні форми експлуатації: натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).Зрушення в економіці відбивалися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою лишалося феодальним із складною системою нерівності прав та обов`язків, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке на відміну від старого активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва.Швидко збільшувався прошарок найманих робітників внаслідок обгороджування, що його провадило нове дворянство. Наймані робітники знаходили роботу на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах.

25. Особливості англійського абсолютизму.

Абсолютна монархія встановилася в Англії, як і в інших країнах, у період спаду феодалізму й розвитку капіталістичних виробничих відносин. Водночас англійський абсолютизм мав свої особливості, завдяки чому одержав у літературі назву "незавершеного".Основна особливість англійської абсолютної монархії полягала в тому, що поряд із сильною королівською владою в Англії продовжував існувати парламент. Крім того, зберігалося місцеве самоврядування, була відсутньою значна за кількістю постійна армія; державний апарат не набув такого високого рівня централізації й бюрократизації як це було на континенті.Центральними органами влади й управління в період абсолютної монархії в Англії були король, Таємна рада і парламент. Реальна влада зосередилася в цей період цілком у руках короля. Таємна рада короля, що остаточно сформувалася в період абсолютизму, складалася з вищих посадових осіб держави, представників феодальної знаті, джентрі й буржуазії.Вона мала досить широку компетенцію:управляла заморськими колоніями,регулювала зовнішню торгівлю,за її участю видавалися ордонанси,розглядала деякі судові справи як суд першої інстанції й в апеляційному порядку.Серед знов створених установ слід перш за все назвати Зоряну палату, яка була відділенням Таємної ради. Зоряна палата заснована для боротьби із супротивниками королівської влади, являлась свого роду політичним трибуналом. При цьому вона розглядала і цивільні, і кримінальної справи.Процес носив інквізиційний характер, припускав застосування катувань. Зоряна палата здійснювала також цензуру друкарських творів. Цю функцію виконувала й Висока комісія, у веденні якої було також безпосереднє управління церквою.Поряд із зазначеними центральними органами варто назвати і парламент, хоча роль його в цей час була невеликою. Наприкінці XIV ст. була заснована посада королівського секретаря, яка набула великого значення в XVI ст. У цей час секретарів стає два і через їхні руки проходять найбільш важливі державні справи.