4. Реальна заробітна плата та доходи населення і їх використання

Динаміка заробітної реальної плати визначається за допомогою індексу вартості життя що обчислюється шляхом зіставлення суми товарних цін, з – які у різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів існування.

Зміна заробітної плати визначається динамікою вартості товару робоча сила. При підвищенні вартості товару робоча сиза реальна заробітна плата зростає.

У минулому столітті відмічалося поряд із зростанням вартості робочої сили зростання номінальної заробітної плати відставало від них через інфляцію.

Науково – технічна революція висунула нові вимоги до робочої сили: рівня освіти, кваліфікації, культурного рівня. Процес виробництва вимагає відтворення все більш складної робочої сили і збільшення номінальної заробітної плати. Проте зрослі потреби більш кваліфікованої робочої сили, тобто її реальна заробітна плата. Але реальна заробітна плата не відповідає вартості робочої сили.

На це впливає ціла мережа факторів:

1) Посилення ступеня експлуатації робітників при механізації, і автоматизації виробництва;

2) Зменшення зайнятості населення і зростання безробіття;

3) Зростання податків;

4) Зростання заборгованості населення;

5) Посилення процесів одержавлення робочої сили;

6) Збільшення соціальних витрат держави;

7) Несправедливий розподіл соціальних відносин;

8) Знецінення трудових заощаджень;

9) Наступ на соціальні завоювання трудящих.

Основним доходом населення України є заробітна плата.

В планомірно – ринкових економічних системах доходи населення, крім заробітної плати, складаються із прибутків від підприємницької діяльності, дивідендів по акціях тощо. Реальні доходи населення витрачаються як на придбання товарів споживання, так і на медичне обслуговування, отримання освіти, відпочинок тощо.

Тема 16 Управління сучасним підприємством

§ 1. Сутність менеджменту

Менеджмент (англ. - управління, організація) - комплекс принципів, функцій, методів та способів управління процесом виробництва, передусім виробничим персоналом, з боку керівництва підприємства, компанії з метою ефективного використання ресурсів та привласнення високих прибутків.

Управління як цілеспрямований і активний процес містить такі відносно самостійні, логічно послідовні елементи:

1) збирання, систематизація і передача інформації;

2) вироблення (обґрунтування) і прийняття рішення;

3) перетворення рішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) та забезпечення його виконання;

4) аналізування ефективності прийнятого рішення та можливе наступне його коригування.

Першим найважливішим аспектом категорії "менедж­мент" є комплексне управління підприємством, тобто про­фесіональна організаційна діяльність менеджерів, спрямо­вана на досягнення поставленої мети на основі раціонального використання наявних ресурсів. Другим аспектом даної категорії, є раціональна організа­ція праці усього трудового колективу, кожного індивідуума на основі створення потужних і динамічних стимулів, опти­мального узгодження колективних та індивідуальних інтересів. Третім аспектом є наявність спеціального органу уп­равління, до складу якою входять три основних ланки ме­неджерів (вища, середня і нижча), кожна з них виконує специфічні функції.

Функції менеджменту:

- планування;

- організація;

- підбір і розстановка кадрів та їх стимулювання;

- координа­ція; 5

- контроль.

Принципи управління. У процесі управління всіма об'єк­тами необхідно чітко сформулювати головну мету управління. Важливим принципом управління є виконання суб'єкта­ми управління взятих на себе зобов'язань, або принцип відповідальності. При невиконанні таких зобов'язань до них застосовують різні санкції з метою повного відшкодування завданих збитків тим суб'єктам, які зазнали втрат. Слід чітко з'ясувати, хто, перед ким і за невиконання чого відповідає.