92. Охарактеризуйте стратегії поведінки керівника у конфліктній ситуації.

Найскладнішим для керівника є мистецтво розв’язання конфліктів в ролі арбітра.

Особистісно- психологічний- керівник “стає” по черзі то однією, то іншою стороною.

На першому, соціальному, рівні використовують організаційні способи: зміна структури колективу, впорядкування системи стимулювання праці, поліпшення умов праці тощо. Соціальний рівень розв’язання конфліктів обмежений можливостями колективу і керівництва і не завжди вимагає психологічного впливу керівника.

Другий рівень- міжособистісний, який уже вимагає від керівника вникнути в психологічну сутність суперечностей між конфліктуючими сторонами, не віддаючи перевагу тій чи іншій стороні. Інакше кажучи, це об’єктивний погляд на речі третьої сторони- керівника.

Третій- особистісно- психологічний рівень розв’язання конфлікту. В даному випадку керівник за допомогою “вживання в образ” (емпатії) стає по черзі то до однії, то іншоїіз конфліктуючих сторін і міркує відповідно. При цьому керівник прагне виявити як об’єктивні причини ситуації, так і мотиви поведінки кожної із сторін, які базуються на певних потребах та інтересах.

Проаналізувавши ситуацію, керівник кожній із сторінокремо пропонує вихід із конфліктної ситуації. Домігшись взаєморозуміння із кожним окремо, пропонує стратегію поведінки конфліктуючим сторонам і свою допомогу як керівника на першому, соціальному рівні.

Дії керівника щодо аналізу конфліктної ситуації:

1.Відокремити привід, який сприяв виникненню конфлікту, від справжньої причини.

2.Визначити “ділову зону” кофлікту, тобто межу “больових” інтересів.

3.З’ясувати мотиви вступу людей у конфлікт.

4.Виявити скерованість конкретних дій учасників конфлікту.

5.Спрогнозувати наслідки, до яких може призвести конфліктна ситуація.

6.Виробитидекілька альтернативних стратегій погашення конфлікту.

7.Виробити для себе стратегію дій на випадок виходу ситуації з-під контролю (спонтанного розвитку подій).

Различают пять стратегий поведения в конфликтных ситуациях:

1. Первая стратегия - применима при низкой напористости и кооперативности. Цель поведения при такой стратегии - выйти из ситуации так, чтобы не уступить, но и не настаивать на своем, воздержаться от обсуждений, споров, высказывания возражений и своих аргументов.

2. Вторая стратегия - применима при низкой кооперативности и высокой напористости (настойчивости). Цель поведения при такой стратегии - настоять на своем путем открытой борьбы за свои интересы.

3. Третья стратегия - применима при высокой кооперативности и низкой напористости. Цель поведения при такой стратегии - сохранение благоприятных взаимоотношений, обеспечение интересов партнера, путем сглаживания противоречий, готовность уступить, пренебречь собственными интересами.

4. Четвертая стратегия - применима для средних значений напористости и кооперативности. Цель поведения при такой стратегии - урегулировать разногласия, путем обмена взаимными уступками.

5. Пятая стратегия - применима при высоких значениях кооперативности и напористости. Цель поведения при такой стратегии - поиск решения, максимально удовлетворяющего интересы обеих сторон.