Варіант 3. Розвиток виробничої логістики ват "Одеський коровай"

Незважаючи на те, що історія ВАТ "Одеський коровай" налічує всього вісім років, найстаршому підприємству компанії – хлібозаводу № 1 – більше 200 років. Він був створений в Одесі указом імператриці Катерини II і називався "Будинок працьовитості". Завод запускали на пожертвування великих промисловців з однією метою – нагодувати жебраків. Свого часу на цьому підприємстві працював Максим Горький. Базове підприємство компанії – Одеський хлібозавод № 4. За радянських часів він вважався зразково-показовим. Після розпаду СРСР на його основі було створено державне підприємство "Одесахліб", яке у 1998 р. було приватизоване і розділене на ВАТ "Одеський коровай" і "Південна паляниця". На початку своєї діяльності ВАТ "Одеський коровай" володіло сімома заводами в Одесі та в Одеській області. Надалі компанія відмовилася від підприємств в області, оскільки в районах потрібен інший логістичний менеджмент, виробництво орієнтовано на локальний, місцевий ринок, тому було вирішено не розмінюватися, і продати велику частину заводів в області. Сьогодні компанія володіє трьома хлібозаводами в Одесі і одним – в Котовську. У міру розвитку ВАТ "Одеський коровай" обростало дочірніми підприємствами. У 2002 р. з'явився торговий будинок "Коровай", що займається роздрібною торгівлею в Одесі. У 2004 р. у Києві був відкритий торговий будинок "Єврохліб", що організовує продаж продукції компанії по всій Україні. Завдяки йому хліб виробництва ВАТ "Одеський коровай" зараз можна купити в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Хмельницькому, Запоріжжі, Миколаєві й Івано-Франківську.

Керівництво компанії з самого початку усвідомлювало, що хлібний ринок дуже непростий. Хліб – соціальний товар. Тоді як ціни на решту продуктів харчування давно регулює ринок, а просування самого товару здійснюється за допомогою реклами, маркетингових технологій та інших інструментів ринкової економіки, хліб завжди був швидше політичним продуктом та й сьогодні ним залишається. Держава обмежує на нього ціни, торгові надбавки, контролює об'єми виробництва та ін. Таке відношення привело до того, що галузь практично не розвивається: інвестиції мінімальні, устаткування застаріває, кадри йдуть. Не меншою проблемою для виробника є і падіння об'ємів споживання хліба. Все більше сімей відмовляються зовсім або обмежують споживання цього продукту, переходять на полегшений хліб і булочну продукцію. Ton-менеджер "Одеського короваю" це передбачав, оскільки з самого початку роботи активно вивчав не тільки внутрішній ринок, але і світові "хлібні" тенденції. Розуміючи, що споживання хліба скорочуватиметься, було вирішено, що українському хлібовиробнику для виживання, крім "стандартного" хліба, потрібні нова продукція і нові технології.

Активний пошук такої "нової пропозиції" і перспективної ніші на ринку почався в кінці 1990-х років. Перші спроби були хибними. Спочатку компанія вирішила вийти на суміжний ринок і випускати кондитерську продукцію. Було вирішено перепрофілювати один із заводів, закупити устаткування, встановити лінії. Проте за більш детального ознайомлення з ринком з'ясувалося, що на ньому вже присутні сильні гравці і є свої правила ведення бізнесу. Проект був зупинений. Єдине, що залишилося від невдалого проекту – виробництво вафель, компанія їх випускає дотепер.

Другою спробою знайти свою "фішку" стало виробництво "сабвеїв" довгих булок з полегшеного тіста для хот-догів. У 2000 р. "Одеський коровай" розробив рецептуру для "сабвеїв", почав їх виробництво, відкрив декілька точок з продажу в Одесі. Проте через деякий час керівництво компанії зрозуміло, що проект "мілкуватий" для "Одеського короваю". Цей продукт цікавий приватному підприємцю, дрібному і середньому бізнесу, а не великій компанії, тому було продовжено пошук. Утім, від цього проекту в компанії залишилося виробництво булок, що використовуються в мережах фаст-фудів.

Тож пошук нових ідей, здатних вивести компанію на загальнонаціональний ринок, продовжувався. Вивчення західних ринків не пройшло дарма. Аналітики підприємства звернули увагу, що в Європі в мережах супермаркетів продаж тостових сортів у частці продажів хліба досягає 60%. У 2001 р. "Одеський коровай" почав проект виробництва тостового хліба під ТМ "Euro". Проте лінія для виробництва такого хліба коштувала чималих грошей. Керівництво підприємства поставило питання: якщо у світі є безліч міжнародних грантів, то чому б цим не скористатися? Були зібрані відомості про всілякі варіанти фінансової допомоги українським виробникам. Найпривабливішою виявилася програма підтримки українського бізнесу PSO, в межах якої щороку виділяється 10 грантів, які фінансує голландський уряд. Причому іноземці допомагали не грошима, а устаткуванням і сировиною. Компанію це абсолютно влаштовувало, тому що устаткування для майбутньої лінії виготовляли в Голландії. Після того, як проект "потрапив у десятку", "Одеський коровай" одержав грант на мільйон доларів. Однією з вимог інвесторів було не тримати в секреті особливості виробництва.

На базі свого підприємства компанія повинна була організовувати семінари. Тобто інтерес голландців полягав у подальшій популяризації таких проектів. І в "Одеському короваї" з цим змирилися. Проект не працював на повну потужність. Покупцям дуже подобався тостовий хліб, але на ті часи він був достатньо дорогим – фактично в 4 рази дорожче звичайного. Тому він не міг стати масовим. Зараз помічено зростання обсягів продажу.

Керівники "Одеського короваю" вважають, що важливу роль у просуванні на ринок нових "хлібних ідей" зіграли супермаркети. Спостерігаючи за стрімким розвитком мереж в Україні, аналітики компанії стали більше уваги надавати вивченню торгівлі хлібом через супермаркети в Європі. В компанії розуміли, що українські супермаркети не винайдуть велосипед, а розвиватимуться за європейськими шаблонами; тому нерідко йшли на випередження – пропонували вітчизняним ріелторам те, чого в Україні ще не було, але вже практикувалося на Заході. В Одесі, наприклад, компанія першою почала виготовляти продукцію в упаковці, зі штрих-кодами. Сьогодні подібна практика введена повсюдно, але чотири роки тому це було новиною.

Недавно німці розробили абсолютно нову технологію: виробництво недопеченого хліба, тобто напівфабрикату. Хліб випікається на 60–80% і у такому вигляді завозиться в торгову мережу, зберігається, а потім випікається на очах у покупця. Над цією технологією працював і "Одеський коровай". У кінці 2003 р. на початку 2004 р. компанії вдалося її освоїти. Так з'явився другий хлібний бренд – ТМ "Духмяний хліб".

Із заявками на поставку гарячого хліба компанія ледве справляється, адже необхідно встановлювати печі в магазинах, навчати персонал. Проте сил і завзятості вистачає на "докручування" ідеї: компанія планує в найближчому майбутньому запропонувати "Духмяний хліб" господиням. Покупець зможе просто купити в магазині хліб у недопеченому вигляді, зберегти його і у будь-який час допекти в домашніх умовах: у мікрохвильових або у звичайних духовках.

"Одеський коровай" запроваджує нові технології й при виробництві масових сортів хліба. Тому підприємство сьогодні продовжує залежати не тільки від стрибків цін на зерно, але і від якості пшениці. При старті нових проектів, удосконаленні наявних рецептур у компанії зрозуміли, що їх абсолютно не влаштовує якість зерна, яке сьогодні вирощують в Україні. Проблема в тому, що технології виробництва хліба на "Одеському короваї" стрімко удосконалюються, а сировинна база не розвивається. Тому керівництво компанії опікувалося рішенням проблеми якості зерна. З травня 2005 р. "Одеський коровай" спільно з Одеською облдержадміністрацією почав виконання програми, яка умовно названа "Від поля до прилавка". У новому проекті беруть участь усі ланки "хлібного" ланцюжка. Значення програми в тому, що селекційно-генетичним інститутом розробляються рекомендації з вирощування спеціальних сортів пшениці, адаптованих до хлібопечіння. Його одержать аграрії, що уклали договір з "Одеським короваєм" на вирощування і подальшу поставку пшениці з наперед заданими параметрами. Потім підключаться переробники зерна, які виготовлять для хліборобів борошно. Компанія планує підключити до програми банки, які могли б кредитувати цю схему виробництва. Така програма, крім сировини потрібної якості, дасть пекарям гарантовані об'єми поставок і відносно стабільні ціни на зерно і муку.

Компанія не збирається зупинятися на досягнутому. "Одеський коровай" пройшов сертифікацію за програмою ISO 9001-2000 і зараз завойовує місце на загальнонаціональному ринку. В планах компанії на найближчий час – відвоювати 10% ринку. Вже сьогодні технології "Одеського короваю" дають змогу проводити необхідні об'єми хліба і хлібобулочних виробів на своїх базових підприємствах і розвозити їх по всій Україні.

Питання і завдання