Тема 6. Культура Київської Русі

МЕТА: ознайомити студентів з особливостями розвитку культури Київської Русі, прослідкувати формування писемності, системи освіти, становлення науки, познайомити з досягненнями художньої культури (архітектури, мозаїчного мистецтва, іконопису, музики).

План лекційного заняття

1. Язичницька культура Київської Русі.

2. Прийняття християнства та його вплив на культуру Київської Русі.

3. Розвиток писемності й літератури, науки та освіти.

4. Розвиток художньої культури Київської Русі: архітектура, мозаїчне мистецтво, іконопис, декоративно-прикладне мистецтво.

План семінарського заняття

1. Утвердження християнства на Русі та його роль у розвитку культури Київської Русі.

2. Розвиток давньоруської писемності та літератури.

3. Архітектура, мозаїчне мистецтво, іконопис.

Перелік питань для самостійної роботи

1. Розвиток освіти в Київській Русі.

2. Декоративно-прикладне мистецтво.

3. Музичне мистецтво Київської Русі.

Однією з найбільших і наймогутніших держав і наймогутніших держав середньовічної Європи була Київська Русь (вона проіснувала з кінця V до XIII ст.). Історики часто ділять політичну історію Київської Русі на 3 періоди.

І — швидкого зростання — охоплює майже 100 років — з 882р., коли на престол у Києві сів Олег, до смерті Святослава у 972р. Базуючись у вигідно розташованому в стратегічному плані Києві, варязькі князі підпорядкували собі найважливішу торгівельну артерію по Дніпру — "шлях із варягів у греки", підкорили східнослов’янські племена й знищили своїх основних суперників у цьому регіоні. Так було створене величезне господарське й політичне об’єднання, здатне й готове кинути виклик могутній Візантійській імперії.

Другий період охоплює князювання Володимира Великого(980-1015) та Ярослава Мудрого (1036—1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розквіту. На противагу територіальному зростанню попереднього періоду тут переважає внутрішній розвиток. Дедалі відчутнішим стає законопорядок. Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовираження населення Київської Русі.

Останній період характеризують безупинні руйнівні князівські чвари, зростаюча загроза нападів кочових племен та економічний застій. Деякі історики доводять, що всі ці лиха прийшли незабаром після смерті Ярослава Мудрого у 1054р. Інші схильні вбачати початки занепаду після князювання останніх вдалих правителів Києва — Володимира Мономаха (1113-1125) та його сина Мстислава (1125-1132). Так чи інакше, коли князь суздальський Андрій Боголюбський у 1169р. захопив і розорив Київ, а потім вирішив залишити його, повернувшись у свої північно-східні землі, стало очевидним, що політичне й економічне значення Києва дуже підупало. Остаточне зруйнування Києва монголо-татарами у 1240р.ознаменувало собою трагічний кінець Київського періоду історії України.