7.3. Визначення строків тужавлення

Строки тужавлення – це час, протягом якого цементне тісто (суміш цементу та води) втрачає свою пластичність, переходячи майже в твердий стан. Розрізняють початок тужавлення (початок втрати пластичності) і кінець тужавлення (повна втрата пластичності).

Матеріали: портландцемент, вода.

Прилади: чаша для замішування, лопатка для замішування, мірний скляний циліндр, ваги, прилад Віка з голкою, ніж, секундомір.

Порядок виконання роботи

Строки тужавлення цементного тіста визначають зануренням голки приладу Віка у цементне тісто нормальної густоти. Початок тужавлення – час від початку замішування до моменту, коли голка не доходить до дна на 2...4 мм. Кінець тужавлення визначається у момент, коли голка занурюється в тісто не більше як на 1...2 мм. Вимоги до строків тужавлення наведено в табл. 7.1.

7.4.Визначення рівномірності зміни об’єму цементу (ГОСТ 310.3-76)

При наявності у складі портландцементного клінкеру надлишку вільних (намертво випалених) оксидів кальцію та магнію (більше 5%) в процесі гідратації цементу звичайно виникають внутрішні деформації, які призводять до руйнування вже сформованої структури цементного каменю.

Матеріали: цементне тісто нормальної густоти

Прилади: скляна пластина, ванна з гідравлічним затвором, посудина для кип’ятіння.

Порядок виконання роботи

Для визначення рівномірності зміни об’єму цементного каменю проводять спеціальні випробування. Зважують дві проби тіста нормальної густоти по 75 г, з них виготовляють кульки, які розміщують на скляній пластинці. Постукуванням пластиною об стіл, кулькам надають форму плескачиків діаметром 7...8 см і завтовшки в середині 1 см. За допомогою ножа розрівнюють поверхню зразків від країв до центра. Виготовлені зразки ставлять у камеру з гідравлічним затвором при Т=202^оС і витримують протягом 24 годин. Потім плескачики укладають у посудину з водою і кип’ятять протягом 3 годин. Після охолодження зразків візуально оцінюють їх вигляд.

Цемент відповідає вимогам стандарту, якщо на поверхні зразків не виявлено радіальних та діаметральних тріщин, які доходять до краю зразків, сітки дрібних тріщин, а також збільшення об’єму плескачиків. (рис. 7.2)

Рис. 7.2.

Висновок повинен містити порівняння отриманого результату з вимогами стандарту (див. табл.7.1).

7.5. Визначення границі міцності при згині та стиску (активності) та встановлення марки портландцементу (гост 310.4-81)

Міцність цементного каменю – це результат когезії частинок цементу (при їх гідратації та підчас твердіння) та адгезії їх до заповнювача, оскільки цемент застосовують в основному в бетонах і будівельних розчинах разом із заповнювачами. Значення границі міцності при стиску зразків з цементо-піщаної суміші складу 1:3 (за масою) при В/Ц, що обумовлює нормальну консистенцією розчинової суміші, які першу добу тверділи у формах в камері з вологим повітрям, а наступні 27 діб у воді, називають активністю. Марка цементу – це значення активності (в кгс/см²), округлене в бік зменшення або збільшення (на 5%).до значення, наведеного у стандарті (Таблиця 1 ДСТУ Б В.2.7-112-2002)

Матеріали: портландцемент, пісок кварцовий стандартний, вода.

Прилади: чаша і лопатка для змішування; бігунковий змішувач; струшуючий стіл з формою конусом (рис. 7.2), штиковка, штангенциркуль; тригніздові металеві форми для виготовлення зразків-балочок з насадкою для форм; вібраційна площадка; камера з гідравлічним затвором та ванна з водою для зберігання зразків; прилад для випробування зразків на згин, прес для визначення міцності при стиску, пластинки для передачі навантаження.

Рис.7.3. Струшуючий стіл з формою-конусом для визначення нормальної консистенції розчинової суміші