Тема І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК СВІТУ наприкінці XIX—на початку XX століть

Абсолютизм — (абсолютна монархія) — форма феодальної держави з необмеженою верховною владою монарха.

Республіка — форма правління, за якої вища державна влада належить виборному представницькому органу; глава держави обирається населенням або спеціальною виборчою колегією.

Буржуазний парламентаризм — система державної влади, за якої чітко розподіляються функції законодавчих і виконавчих органів при привілейованому становищі парламенту.

Консерватизм — прихильність до застарілих політичних форм правління; негативне ставлення до нового, прогресивного розвитку в суспільстві.

Консерватор — прихильник консерватизму; у Великій Британії та інших капіталістичних країнах — член консервативної партії.

Лібералізм — буржуазна ідеологічна та громадсько-політична течія, істотною ознакою якої є обстоювання мирного, реформістського шляху здійснення соціальних перетворень. Ліберал — прихильник лібералізму; член ліберальної партії.

Радикалізм — буржуазний політичний напрям. Радикальні партії у своїх програмах проголошують буржуазно-демократичні державні реформи, які не зачіпають основ капіталістичного су­спільства. Представляють переважно інтереси дрібної буржуазії.

Соціалізм — вчення про суспільство, в якому немає експлуатації людини людиною, соціального поневолення, утверджено соціальну рівність.

Тема 2 соціально-економічний і політичний розвиток україни наприкінці XIX—на початку XX ст.

Валуєвський циркуляр — таємне розпорядження, видане 20 лип­ня 1863 р. міністром внутрішніх справ Росії П. Валуєвим, згідно з яким заборонялося друкувати науково-популярну та релігійну літературу (крім наукових і художніх творів) українською мовою.

Громади — напівлегальні організації української інтелігенції культурницького і суспільно-політичного спрямування, що діяли у др. половині XIX—на початку XX ст. Виникли в умовах пожвавлення національного руху як вияв прагнень інтелектуальної еліти. Вони не мали усталених програм і не були чіткими організаційними структурами, а лише згуртовували найактивнішу національно свідому інтелігенцію і студентство.

Емський акт — підписаний царем Олександром ІІ у німецькому містечку Емс 18(30) травня 1876 р. таємний законодавчий документ про повну заборону українського письменства. Цей указ заборонив не тільки друкувати українською мовою оригінальні й перекладні твори (навіть тексти до нот), а й довозити українські книги та брошури, друковані за кордоном. Заборонялося також давати українські вистави, влаш­товувати концерти українських пісень і декламацій.

Етнографія, також етнологія, наука про народ, народознавство. Вивчає проблеми походження народу, місце даного народу серед інших народів, історичні етапи формування етнографічного терену, житло, господарство, суспільно-родинне життя, звичаї та обряди, народний світогляд, вірування, усну словесність, народне мистецтво.

Земства, земські установи, органи місцевого самоуправління в царській Росії, що існували в більшості губерній із 1865 р. до 1918 р. До компетенції земств входили місцеве господарство, соціальні й освітні справи. На Україні земства були введені в період 1865—70 pp. в лівобережних і степових губерніях та в 1911 р. — в трьох правобережних.

Москвофільство — суспільно-політична течія в Галичині, на Буковині та Закарпатті у другій половині XIX—на початку XX ст., що ставила метою приєднання Західної України до Росії. Ґрунтувалася на концепції слов’янофільства, викликаної бажанням українців вирватися з-під влади Австро-Угорщини. Москвофіли пропагували «єдину неділиму російську народність», були переконані в етнічній тотожності росіян, українців та галицьких русинів, заперечували існування окремої української нації, а отже в перспективі й незалежної держави.

Народники — діячі революційно-визвольного руху, носії народницької ідеології, що панувала серед різночинної інтелігенції Росії та України в 60—90-х роках XIX ст. Назва пояснюється тим, що в центрі уваги вони ставили народ, який хотіли загітувати на здійснення соціальної революції.

Народовці — діячі культурницького, згодом політичного руху, що виник на початку 1860-х років серед української інтеліген­ції в Галичині на противагу рухові москвофілів. Народовці сповідували традиції націо­нального відродження в дусі демократизму 30—40-х, про­пагували живу народну мову в літературі та школі.

Наукове товаристов ім. Т. Г. Шевченка у Львові (НТШ) — засноване в 1892 р. на кошти прогресивної української громадськос­ті Львова та інших міст Західної України. Було побудоване як праобраз академії наук — із історично-філософською, філологічною та математично-при­родничо-лікарською секціями і підсекціями, із виданням наукових «Записок», збірників, часописів, із дійсними й почесними членами. Поряд із науково-дослідницькою діяльністю НТШ проводило культурно-про­світницьку роботу серед населення.