- •Передмова
- •1. Вступ
- •1.1. Концепція розвитку науки і практики "безпека життєдіяльності"
- •1.2. Мета, завдання і структура посібника
- •1.3. Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності
- •2. Теоретичні основи дисципліни "безпека життєдіяльності
- •2.1. Загальні положення
- •2.1.1. Базові уявлення дисципліни
- •2.1.2. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів
- •2.2. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "безпека життєдіяльності
- •2.2.1. Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни
- •2.2.2. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності
- •2.2.3. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила
- •2.2.3.1. Закони та їх зміст
- •2.2.3.2. Основні принципи та їх зміст
- •2.2.3.3. Правила та їх зміст
- •2.2.3.5. Класифікації в безпеці життєдіяльності
- •2.2.4. Елементи теорії, що відбудовують моделі безпеки життєдіяльності
- •2.2.5. Елементи теорії, що формують системні уявлення
- •2.2.6. Елементи теорії, що поєднують методи і засоби оцінки стану життєдіяльності
- •3. Людина як об'єкт, який потребує захисту в умовах середовища, що оточує сільськогосподарські виробництва
- •3.1. Стан людини та середовища, де реалізується її діяльність
- •3.1.1. Середовище, де реалізується діяльність людини
- •3.1.2. Людина як об'єкт середовища
- •3.1.3. Потреби людини на рівні забезпечення життєдіяльності
- •3.1.4. Класифікація основних форм трудової діяльності людини
- •3.1.5. Зміни у фізіологічному стані людини під час роботи
- •3.2. Передумови, що створюють напрями захисту людини
- •3.2.1. Працездатність людини
- •3.2.2. Антропометричні характеристики людини
- •3.2.3. Фізіологія і психологія діяльності людини
- •3.2.4. Психологія в здійсненні безпеки
- •3.3. Вплив небезпечних факторів на людину
- •3.3.1. Системи людини, які сприймають стан навколишнього середовища
- •3.3.1.1. Зоровий аналізатор людини
- •3.3.1.2. Слуховий аналізатор людини
- •3.3.1.3. Характеристики шкірного аналізатора
- •3.3.1.4. Кінестетичний аналізатор
- •3.3.1.5. Нюховий аналізатор
- •3.3.1.6. Смаковий аналізатор
- •3.3.2. Мікроклімат і його вплив на людину
- •3.3.3. Небезпечні речовини
- •3.3.4. Небезпечні вібрації та акустичні коливання
- •3.3.5. Вплив електромагнітних випромінювань
- •3.3.6. Небезпечні фактори пожеж і вибухів
- •3.3.7. Негативні дії електричного струму
- •4. Діяльність людини як джерело небезпек, що діють в середовищі життєдіяльності
- •4.1. Техногенні небезпеки
- •4.1.1. Небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів
- •4.1.2. Небезпеки, пов'язані з використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин і матеріалів
3.1.3. Потреби людини на рівні забезпечення життєдіяльності
У розділі 1.2 вже наводився перелік потреб людини. Повернемося до більш докладного розгляду цього питання щодо людини як об'єкта середовища, що потребує захисту.
Основні матеріально-енергетичні потреби. В табл. 3.1 наведено середні нормативні значення потреб людини в енергії, кисні, найважливіших речовинах живлення і воді.
Показники, близькі до нижніх меж норм дорослої людини, найбільш точно відображають середні значення потреб людини з масою тіла понад 70 кг.
Таблиця 3.1. Добова фізіологічна речовинно-енергетична потреба людини
Склад потреб |
на 1 кг маси тіла |
Енергія харчування (білки, жири, вуглеводи), кДж |
145 |
Кисень, л |
7,2 |
Вода, мл |
27 |
Білки (20 % калорійності), мг |
1400 |
Мінімум незмінних амінокислот, мг |
280 |
Полінасичені жирні кислоти, мг |
50 |
Фосфоліпіди, мг |
60 |
Вітаміни, мг |
2 |
Мінеральні речовини, мг |
35 |
Ці показники можуть істотно змінюватися, в основному в бік підвищення (на 30—50 %), залежно від віку, статі, маси тіла, умов теплообміну, стану вагітності, а за енергією — в декілька разів при значному фізичному навантаженні. До зазначених долучаються також вимоги до екологічної чистоти води, повітря і продуктів харчування — відсутності в них шкідливих домішок і порушення природного складу.
Тепловий комфорт. Відповідно до фізіологічних характеристик людини умови теплового комфорту досягаються, коли величина тепловіддачі знаходиться в межах 40—45 Вт/м2. Ці умови забезпечуються різними сполученнями температури і швидкості руху повітря, величини теплового випромінювання, випаровування вологи і теплоізоляційних властивостей одягу. Найлегше тепловий комфорт досягається за температури 18—25 °С, швидкості руху повітря не більш 0,2 м/с , відсутності прямого сонячного випромінювання, відносної вологості в межах 40—60 % і теплоізоляції одягу в межах 0,14— 0,18 град * м2/Вт, що відповідає звичайному робочому чи домашньому одягу європейця.
Просторовий комфорт і потреби в діяльності. Для забезпечення первинних потреб людини потрібен визначений просторовий мінімум. Відповідно до існуючих середніх оцінок він складається з 250 м2 території помешкання (житло, службові і виробничі приміщення, транспортно-шляхова мережа), 750 м2 лісу чи зелених насаджень, 2800 м2 — оранки і 3200 м2 — пасовища — всього 7 тис. м2.
Природжена потреба у визначенні особистого чи групового простору в сучасної людини значною мірою редукована. Це виявляється в зв'язку зі скороченням простору життєдіяльності і пристосуванні до існування в приміщеннях. Щільність людської популяції знаходиться в широких межах — від найнижчих значень у полярних зонах до десятків тисяч чоловік на 1 км2 у великих містах. У приміщеннях і в громадському транспорті ще більша скупченість людей. В таких умовах багаторазово підвищується гігієнічна і психологічна критичність мікросередовища людини. Потреби в просторовому комфорті передбачають захищеність людини від інфекцій і від стану стресу, викликаних надзвичайно великою щільністю людей і надлишками анонімних контактів.
Людина за своєю біологічною природою — активна істота. Для її нормального фізіологічного стану потрібен певний рівень діяльності, рухомої активності і сприйняття пов'язаного з ним потоку інформації. Дефіцит рухів і фізичних навантажень значно частіше, ніж залишкова рухомість чи напружена праця, призводять до захворювань. Спрямованість на позбавлення людини від тяжкої праці поступово приводить до усунення і більш легкої фізичної праці, а потреби діяльності все більше переміщуються в сферу емоційно-інформаційних потреб і операційно-ігрових занять.
Сексуальна потреба людини тісно пов'язана з унікальною у тваринному світі властивістю — можливістю безперервного статевого життя протягом тривалого репродуктивного періоду. У людини сексуальна активність вища, ніж у приматів, і висока автономізація сексуальності відносно дітородної функції.
Реалізована статева активність відображає тільки частку сексуальної потреби. В цю сферу у людини залучений широкий і складний комплекс почуттів, нервових і гормональних реакцій, творчих імпульсів, особливостей поведінки. На біологічну основу сексуальності нанизані різні етичні, психологічні, етнічні, релігійні, соціальні й інші стимули, традиції і регламенти, які привносяться вихованням і культурою. Існуюча дисгармонія в статевих відносинах збільшується екологічним впливом.
Соціально-психологічні і соціальні потреби. Ці потреби щільно пов'язані з біологічними і мають глибоке коріння в минулому. До соціально-психологічних потреб належать, насамперед, потреби у біо-соціально спорідненому угрупованні людей, починаючи з сім'ї. Наслідком цього є:
— потреба в спілкуванні з іншими членами угруповання; визначення свого місця в ієрархії взаємовідносин всередині угруповання і свого соціального статусу; потреба створення сім'ї;
— володіння основами поведінки і культури, що властиво цьому суспільству людей; усвідомлення етнічної належності; оволодіння навичками, що визначають характер діяльності і становище суб'єкта в системі загальновідомого розподілу праці;
— потреби вибору життєвих можливостей — засобів отримання благ; естетичні й інтелектуальні потреби;
— потреби в умовах і діяльності, що сприяє прояву індивідуальності, самооцінки особистості, реалізації її творчого потенціалу, обізнаності у своїх соціальних потребах;
— потреби в похвалі і заохочуванні, суспільному визнанні, соціальному престижі та ін.
Економічні потреби включають в себе питання матеріального забезпечення біологічних і соціальних потреб, які реалізуються через будь-які засоби і речі споживання, більшість з котрих є товарами (в широкому значенні слова) першого вжитку. Існують також товари другорядного вжитку.
В матеріальному забезпеченні є потреби не тільки щодо матеріально-енергетичних, а й інформаційних, соціально-психологічних, соціальних та інших питань.