Тема 9. Типологія помилок

Бувають значущими (істотними) і незначущими (неістотними) в залежності від того, як впливають на перцепцію й рецепцію. Наприклад пропущена частка не – істотна, а прикрасний або сбочинець замість прекрасний або збочинець – неістотна.

Існує і таке поняття, як вага помилки. Розрізняють – для автора, редактора й реципієнта. Наприклад. „Памяти жертв фашистов” („Комсомольское знамя”, зняли з роботи редактора”, або „Сталінг-р-ад”, „г-л-авнокомандующий” (редактор отримав 10 років концтабору, а в другому випадку – розстріл). Невірна дата, неправильно вказане прізвище, недостовірний факт, використаний у матеріалі, тощо ведуть до того чи іншого покарання автора.

Вага помилки для реципієнтів – зіпсований настрій, роздратування (скажімо, через неправильно вказаний у анонсі день або час якоїсь події, номер телефону в об’яві), невірно витлумачена сутність факту (через надмірну суб’єктивність автора при його подачі) тощо.

Загальна класифікація помилок

1. Інформаційні

Трапляються в контекстній (виникає неявна предикація), реципієнтській (неспівпадіння фонових знань, скажімо, вживання в дитячому журналі нових наукових термінів) та суспільній інформації (відоме видається за нове – сгорів автобус, оперативна з’йомка, а вже навіть в газетах було, або навпаки, нове видається за відоме)), а також пов’язані з порушенням кількісної міри інформації в повідомленні. Наприклад, в якомусь великому матеріалі автор „повторюється”. Інший її варіант: забагато незнайомих реципієнту термінів без їх пояснення.

а. Модальні й б. фактичні (*модальність – категорія, що означає відношення змісту мовлення до дійсності, виражається формами способу (наклонения) дієслова, інтонацією, вставними словами; належність предикату (судження) до необхідних або можливих).

а. Автори, як правило, знають, як співвідноситься з дійсністю їх матеріал. Але можуть і помилятися. Наприклад, видати наукову гіпотезу за факт. Помиляються й реципієнти. Наприклад, сприймаючи всерйоз першотравневі жарти.

б. Є підвидом модальних., які є реальністю, але висловлювання про них хибні. Наприклад. Рекорд стрибків із шести ом становить 9.5 м. Для повідомлень такі помилки найнебезпечніші. Для повідомлень з ірреальним змістом (казки, притчи, легенди тощо) наявність фактичних помилок неможлива, бо змій-горинич, баба-яга і т.д. в ірреальному світі реальні. Є й такі повідомлення, що описують псевдо реальність (художня й частково публіцистична література), але реципієнт повинен знати, що до їх тверджень треба ставитися як до реальних. Роман І. Багряного „Тигролови” – псевдо реальність...

1. Темпоральні (а), локальні (б) й ситуативні (в)

а. Виникають внаслідок відхилення вказаного в повідомленні часу від того (реального, псевдо реального чи ірреального), в який насправді відбулася подія, про яку йдеться. Наприклад. В тижневику повідомляється: вчора відбувся матч... А газета насправді поступила в продаж, скажімо, через три доби. Очевидно, що читач може помилково зрозуміти цю дату.

б. Виникають внаслідок відхилення вказаного в повідомленні місця від того місця (реального, псевдо реального чи ірреального), де насправді відбулася подія, про яку йдеться. Приклад. Відбулися соціальні заворушення в різних містах країн, Тернополі, Харкові, Ужгороді... Тут молодь вимагала...

в. Виникають внаслідок відхилення вказаної в повідомленні ситуації (реальної, псевдореальної чи ірреальної), за якої насправді відбулася подія, про яку йдеться. Приклад Український політик виступив у найбільшій газеті штату Квебек (Канада) проти двомовності , а це отримало негативну реакцію франкомовного населення штату, яке виступає за визнання французької другою державною .

Ситуативних помилок іноді припускаються з про вокативною метою. Наприклад. Дозвіл на проведення демонстрацій ворожих одна одній груп в одному місці.