Структури побудови уроку

Урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності:

• організація початку роботи;

• повідомлення про тему, мету, завдання уроку;

• мотивація мети;

• при необхідності актуалізація опорних знань;

• організація сприйняття й осмислення нової інформації;

• закріплення (при необхідності);

• перевірка розуміння;

- підведення підсумків;

• домашнє завдання.

Урок засвоєння інтелектуальних і практичних засобів діяльності:

• організація початку роботи;

• повідомлення теми, мети, завдань уроку;

• мотивація мети;

• актуалізація опорних знань;

• виконання різноманітних вправ за допомогою вчителя;

• самостійне виконання школярами вправ як центральна ланка уроку;

• перевірка виконаного, підведення підсумків;

• завдання додому.

Уроки контролю та оцінки рівня засвоєння змісту освіти:

• організація початку роботи;

• повідомлення теми, мети, завдань уроку;

• мотивація діяльності;

• перевірка знань, умінь, навичок різними методами;

• підведення підсумків;

• завдання додому.

Комбінований урок:

• організація початку роботи;

• повідомлення мети, завдань уроку;

• мотивація (на різних етапах);

• перевірка виконання домашніх завдань;

• підготовка до засвоєння нового матеріалу;

• при необхідності - актуалізація опорних знань;

• організація сприйняття та осмислення нової інформації;

• закріплення, виконання вправ за зразком;

- застосування знань і способів діяльності шляхом розв'язання пізнавальних завдань, проблем;

• узагальнення вивченого на уроці і введення його в систему раніше засвоєного;

- контроль та самоконтроль за результатами навчальної діяльності. Структура уроку не може бути шаблонною, стандартною. Уроки проблемного характеру мають свою структуру, яка відповідає особливостям пошукової пізнавальної діяльності, тому включає компоненти:

• створення проблемної ситуації,

• формування проблеми,

• висунення гіпотез та їх обгрунтування,

• обговорення висунутих гіпотез,

- обґрунтування правильного розв’язання проблеми,

- закріплення знань,

- застосування за нових умов.

Якість уроку визначає не скільки структура уроку і тип його, стільки особливість учителя, який організує урок.

Прикладом можуть бути дії Ш. О. Амонашвілі на уроці:

1. Перед початком кожного уроку він. як правило:

- повідомляє дітям, які їх чекають важливі справи;

- повідомляє і часто записує план (хід) уроку, погоджує його з дітьми;

- іноді пропонує визначити, з якого завдання починати урок.

2. Коли має на меті перевірити новий для себе спосіб, метод, форму, заздалегідь повідомляє учнів про це, просить допомогти, сприяти успішній роботі.

3. Коли урок проходить напружено, в пізнавальній боротьбі і він відчуває внутрішнє задоволення, то в кінці уроку:

- дякує дітям;

- пояснює, чому сам навчився на уроці, чому діти його навчили;

- буває, що діти дякують учителю за цікавий урок, і це приносить радість.

4.Час від часу просить дітей оцінити урок: - як він пройшов і чи захопив їх;

• які завдання найбільш сподобалися:

• які вони хотіли б дати поради вчителю, чого чекають від нього;

• яке «домашнє завдання» хотіли б запропонувати вчителю.

5. У кінці уроку вчитель, як правило, пропонує підвести підсумки:

- до чого прагнули на уроці, чи задоволені своєю участю;

- хто чому навчився, чим оволодів, чим задоволений, або незадоволений;

- у кого які виникли проблеми, інтереси.

6. Якщо Амонашвілі Ш.О. відчуває, що урок пройшов невдало, то в кінці уроку повідомляє про це дітям, по можливості називає причину.

7. Часто пропонує дітям на уроках альтернативні навчальні матеріали, завдання і задачі (вибрати вірш, яким задачам і завданням віддати перевагу, пакет із завданням різного рівня складності).

8. Часто звертається дітей з прохання допомогти:

• підготувати завдання (задачі, приклади, кросворди);

• знайти розповідь, вірш на певну тему.

9.Іноді при написанні творів сам сідає за вільну парту і пише з ними твір, потім читає його, діти аналізують його.

10. Заохочує в дитині:

• сміливість розуму, вміння сумніватися;

• прагнення до самостійності, готовність захищати свою точку зору;

• творчий підхід;

• допитливість.

11.Допитливість придає суспільну значущість пізнавальним успіхам дитини.

Останнім часом у педагогічній літературі широко вживається поняття «нетрадиційний урок», «нестандартний урок». До них відносяться:

- інтегровані, коли вивчається матеріал декількох тем одним блоком;

- міжпредметний, який об'єднує споріднений матеріал декількох предметів;

• театралізований урок;

• урок-конкурс;

• урок-аукціон;

- урок КВК;

• урок - телеміст;

• урок-прес-конференція;

• урок-ділова гра;

• урок-концерт;

• урок-вечорниці;

• урок-суд;

• урок-практикум;

• урок-семінар;

• урок-екскурсія;

• урок-діалог;

• урок-гра «Поле чудес»;

• урок-брейн-ринг тощо.

Нетрадиційні форми навчання дозволяють урізноманітнювати форми і методи роботи з учнями, відходити від шаблонів, сприяють вихованню творчої особистості школяра, розширенню функцій учителя, дають можливість враховувати специфіку навчального матеріалу та індивідуальні особливості учнів.

На основі аналізу наукової літератури та досвіду проведення нетрадиційних уроків учителями можна визначити дві основні групи таких уроків:

1. «пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна (урок-диспут, уроки-семінари, уроки-конференції);

2) «нестандартні уроки», які відзначаються оригінальністю їх ;.' організації та проведення. Вони в основному виникли в останні роки під )Ч' впливом засобів масової інформації - телебачення, радіо (урок-КВК, урок Г - «Слідство ведуть знавці»).

У залежності від реалізації основних компонентів навчання при розв 'язанні його дидактичних завдань визначаються наступні види уроків:

- нетрадиційні уроки цілісного розв'язання завдань навчання: сприйняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування знань, умінь, здійснення контролю і самоконтролю (урок-змагання, урок-аукціон, бінарні, міжпредметні);

- «пролонговані» уроки, які не реалізують цілісно-дидактичних завдань за час проведення, тому що вимагають довгої попередньої підготовки (вечорниці, прес-конференції, театралізовані уроки тощо).

За способами організації взаємодії суб 'єктів навчального процесу визначаються такі моделі нетрадиційних уроків:

Модель «А», яка забезпечує однобічність, вплив на учня:

Вчитель - учень, учень - учень.

Модель «В» забезпечує взаємодію в процесі спілкування суб'єктів навчання в умовах парної роботи, роботи в малих групах, міжгруповій роботі. В цій моделі учень не є об'єктом діяння, а рівноправним суб'єктом.

Модель «С», що передбачає як однобічне діяння, так і взаємодію суб'єктів навчання.

Педагогічні умови, які забезпечують позитивний вплив нетрадиційних форм навчання на якість навчального процесу:

а) чітке визначення мети для оптимального обґрунтування доцільності застосування нетрадиційних форм навчання;

б) адекватність нетрадиційних форм навчання типу навчального предмета (предметам, провідним компонентом змісту яких є:

• знання основ наук;

• способи діяльності;

• художня освіта, естетичне виховання;

в) врахування при застосуванні нетрадиційних форм навчання особливостей основних етапів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль);

г) органічне поєднання нетрадиційних форм навчання з традиційним уроком;

д) відповідна підготовка вчителя до застосування форм навчання:

- глибоке знання свого предмета, методики його викладання, структури процесу навчання, психолого-педагогічних особливостей учнів, способів організації взаємодії вчителя і учнів;

• постійне прагнення до підвищення своєї професійної майстерності, яке передбачає ознайомлення з новинками педагогічної та методичної літератури;

• творчий підхід до розв'язання завдань навчання;

• високий рівень культури спілкування;

• створення позитивного мікроклімату в класі. Нетрадиційні форми навчання висувають певні вимоги і до учнів: оволодіння інтелектуальними вміннями (самостійно добувати потрібну інформацію, узагальнювати, виділяти головне) і комунікативними (вміння слухати, ставити питання), що створює умови для колективної пізнавальної діяльності;

є) якість навчального процесу визначається також оптимальною кількістю нетрадиційних форм навчання протягом місяця, півріччя.