12

Тема: Формування сучасної структури та інфраструктури національної економіки

1. Поняття «структура економіки». Структурний аналіз національної економіки

2. Структурні диспропорції, характерні для економіки України

3. Національний ринок і його структура

4. Роздержавлення і приватизація в Україні. Виникнення олігархії та нової національної еліти

5. Особливості формування ринкової інфраструктури в Україні

1. Поняття «структура економіки». Структурні аналіз національної економіки

Економіка будь-якої країни є складною системою – сукупністю елементів та підсистем, між якими існує тісний взаємозв’язок. Склад та співвідношення цих елементів, а також взаємозв’язки між ними становлять структуру економіки. Структура конкретної національної економіки формується об’єктивно на основі історично-технологічного розвитку під впливом технологічних, географічних та геополітичних факторів.

Структура економіки – це стійкі кількісні співвідношення між різними частинами національної економіки, що забезпечують її відтворення.

Основні тенденції у структурних пропорціях світової економіки:

• випереджаюче зростання випуску кінцевого продукту у порівнянні з випуском проміжного продукту;

• прискорений розвиток галузей, які сприяють НТП в інших галузях;

• інтенсивний розвиток виробничої інфраструктури;

• перенесення трудоємних, енергоємних, екологічно шкідливих виробництв з більш розвинених країн у країни Третього світу;

• активний розвиток сфери послуг, особливо тих, що потребують високої кваліфікації (розвинені країни);

• висока питома вага в експорті кінцевої промислової продукції, особливо продукції машинобудування (розвинені країни);

• висока питома вага в імпорті сировини, матеріалів, напівфабрикатів (розвинені країни).

Структура економіки – багатопланове поняття. На макроекономічному рівні виділяють такі типи структурних співвідношень (табл.)

Типи структурних співвідношень

Тип структурних співвідношень	Що відображує	Якими показниками характеризується
Відтворювальна структура	Можливості економічного зростання та його ефективність	Співвідношення первинного, вторинного, третинного секторів Співвідношення між виробництвом засобів виробництва та виробництвом предметів споживання Співвідношення між заміщенням використаних засобів виробництва та доданою вартістю Співвідношення між споживанням та нагромадженням Співвідношення між виробничими галузями та інфраструктурою. Співвідношення між виробництвом проміжної та кінцевої продукції
Галузева структура	Співвідношення між секторами суспільного виробництва	Співвідношення між видобувними та переробними галузями Співвідношення між галузями промисловості та сфери послуг Співвідношення між окремими галузями промисловості
Регіональна структура	Територіальне розміщення основних елементів міжгалузевих комплексів	Частка регіону у: ВВП; чисельності зайнятих; споживанні; експорті, імпорті; промисловому виробництві, сільському господарстві
Соціальна структура	Розподіл національного господарства за формами власності, організаційно-правовим формам підприємницької діяльності. Розподіл населення за рівнем доходів і багатства	Кількість та питома вага малих, середніх, великих підприємств у виробництві продукції, зайнятості Розподіл населення за групами залежно від рівня доходу Гендерні співвідношення Питома вага пенсіонерів у загальній кількості робочої сили Рівень безробіття
Зовнішньоекономічна структура	Інтенсивність та характер залежності економіки від зовнішнього світу	Експортна квота (Експорт / ВВП) Імпортна квота (Імпорт / ВВП) Структура експорту/імпорту Питома вага іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій Показники міграції

Первинний сектор об'єднує сільське господарство, мисливство, лісове господарство, що створюють матеріальні цінності безпосередньо на основі природних ресурсів.

Вторинний сектор включає добувну та переробну промисловість, що виробляють відтворні матеріальні продукти.

Третинний сектор (сектор послуг), результати якого не мають «речового» вираження (торгівля, комунальні послуги, фінанси, державне управління, операції з нерухомістю, охорона здоров’я та соціальна робота, освіта та ін.)

В Україні виокремлюють такі регіони:

• регіон-мегаполіс (сервісна економіка), до якого належить м. Київ, в якому відсутній первинний сектор, а третинний займає 77,8 %;

• старо-промислові регіони (Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Полтавська, Сумська області), де в первинному секторі створюється до третини всього розміру ВДВ, а вся інша – у вторинному та третинному;

• індустріально-розвинені регіони (Харківська, Одеська, Миколаївська, Львівська, Київська області, м. Севастополь, АР Крим), де в первинному секторі створюється до 15 % ВДВ, а більше половини ВДВ створюється у третинному;

• промислово-аграрні регіони (Черкаська, Івано-Франківська, Чернігівська, Житомирська, Кіровоградська області), де більше половини ВДВ створюється в первинному та вторинному секторах, з переважним розвитком останнього;

• аграрно-промислові регіони (Чернігівська, Закарпатська, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська, Херсонська, Волинська, Вінницька області) де первинний сектор займає до 20 % виробництва ВДВ, вторинний – до 30 % з рівномірним розподілом виробництва між первинним та вторинним секторами.

Структурний аналіз вітчизняної економіки ускладнюється відсутністю повноцінної статистики структурних зрушень. Це наслідок некритичного сприйняття ідей Вашингтонського консенсусу, де під структурними зрушеннями в основному розуміють інституціональні перетворення.