Бруней, Сінгапур, Індія

Бруней (площа - 5,8 тис. км2, населення - 256 тис. чоловік) - маленький султанат на острові Калімантан. Це аналог малих нафтодобувних країн Перської затоки. Його благополуччя основане на прибутках від продажу нафти.

Сінгапур - острів, місто, держава (площа - 0,6 тис. км2, населення - 2,7 млн чоловік) - лежить на самому півдні материкової Азії, контролює шляхи через Ма­лаккську протоку. Це один з важливих центрів міжнародних комунікацій, фінансіві торгівлі. В 70-і роки в Сінгапурі на базі дешевої робочої сили, іноземних капіталіві технології вперше серед країн, що розвиваються, почали виникати новітні науко: ємні виробництва. Сінгапур став індустріально розвинутою країною. Виготовлені тут прилади, засоби зв'язку, електроніка вивозяться в США і Західну Європу. Останнім часом аналогічні виробництва з'являються в Малайзії, Таїланді і на Філіппінах.

Тема : індія

Площа - 3,3 млн км2. Населення - 950 млн чоловік. Столиця - Делі.

Індія є однією з найбільших країн світу. За державним устроєм це - федера­тивна республіка. Голова держави - президент. Законодавчий орган - двопалат­ний парламент (Народна палата і Рада сенаторів). Країна поділяється на 25 штатів і 7 союзних територій.

Гірські системи Гіндукушу і Гімалаїв на півночі та Індійський океан на півдні відокремлюють півострів Індостан від решти світу. Проте зв'язки між ними були завжди. Сучасні сусіди індії мають з нею багато спільного в природному, етнічно­му, "історико-культурному і економічному відношеннях. Складні взаємини міжними зумовлені значною мірою релігійною ворожнечею.

Населення. Демографічна ситуація в індії подібна до інших країн, що розвива­ються. За кількістю жителів індія поступається тільки Китаю. Середня густота на­селення становить 260 чол. на 1 км2 і є однією з найвищих у світі, а в долині Гангу і на прибережних низовинах зростає до 1000-1500 чол. на 1км.

Поняття «індійці» об'єднує кілька спільнот. Більшість з них належить до двох мовних сімей: на півночі - це індоєвропейська мовна сім'я (індоарійська група), на півдні - дравидська. Найбільша етнічна спільність - хіндустанці, мова яких – хінді проголошена державною. Хіндустанців майже 250 млн чоловік.. Мовою державного спілкування є англійська.

Їндійське суспільство ще й досі поділяється на касти, що зумовлюють статус і заняття людини з дня її народження. Кастова система засуджена і заборонена дер­жавою, але освячена релігією індуізму, яка регулює сімейне життя і суспільні відносини. Понад 4/5 населення - індуїсти, мусульман тільки 11 %, що становить майже 100 млн чоловік. Общинні конфлікти на релігійному грунті вини­кають особливо в північній індії: між мусульманами і індуїстами, між сікха­ми1 та індуїстами. Три чверті індійців живуть у сіль­ській мicцевості, переважно у великих селах. Міське населення становить 23 %, або майже 200 млн чоловік.

Міста надзвичайно різноманітні. Багато їх виникли дуже давно, ще до нашої ери: Патна, Варанасі, Їллахабад, Делі. Деякі є священними для індуїстів.

Індія добре забезпечена сільськогосподарською сировиною. З-поміж мінераль­них ресурсів світове значення мають поклади залізної, марганцевої руди, слюди.

Енергоресурси представлені головним чином вугіллям і гідроенергією. Рівень спо­живання енергії дуже низький. Майже 2/5 її одержують за рахунок непромисло­вих джерел: дрова, гній, солома тощо. Найбільше ГЕС у Західних Гатах. Нафту добувають на шельфі поблизу Бомбея.

Господарство. За абсолютними розмірами валового національного продукту Ін­дія входить до перших 15 країн світу. Якщо ж його поділити на 950 млн чоловік, то країна опиниться серед найвідсталіших і найбідніших. В Індії є сучасні заводи і електростанції, космічна і атомна техніка, важка індустрія. Проте характер суспіль­ства значною мірою залишається доіндустріальним. Це - сільськогосподарська кра­їна. Понад 650 млн індійців, що дорівнює населенню всієї Європи, - сільські жите­лі. Для більшості, як і 3000 років тому, знаряддям праці є дерев'яне рало і серп, па­ливом - гній і солома, транспортом - віл або буйвол, формою обміну - бартер. Тре­тина сільських жителів не має землі і є наймитами. В містах становище не краще. В Калькутті, що налічує 12 млн жителів, третина живе в нетрях, які є нагрома­дженнями примітивних халуп, а іноді просто візків або тентів. Те саме в Делі, Бом­беї, Мадрасі та інших містах. Ще й досі більша частина населення неписьменна.

Індія вивозить на міжнародний ринок чай, руди металів, вироби з бавовни і джуту. Але її участь у світовій торгівлі дуже мала. Країна має велику зовнішню заборгованість.

Причини відставання Індії криються як у 200-річному пануванні англійсь­ких колонізаторів, так і в застійних формах доіндустріального виробництва і йо­го величезних розмірах. Пережитки минулого визначаються більше, ніж у Ла­тинській Америці чи навіть Африці.

Сільське господарство. Для мусонного клімату характерна нерівномірність розподілу опадів по території і протягом року. Є надмірно зволо­жені райони і райони посушливі. Є вологий сезон і сезон сухий. Тому важливемісце займає тут штучне зрошення, що практикується з давніх часів. За розміра­ми зрошуваних площ Індія поділяє з Китаєм перше місце. Греблі, канали, коло­дязі, насоси, тимчасові водойми - характерна риса індійського ландшафту.

Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця і просо. Рис виро­щують скрізь. Найбільша концентрація його посівів - на північному сході і при­бережних низовинах . Місцями збирають до трьох врожаїв протягом ро­ку. Рисові райони дуже важливі для країни. Тут найбільша густота населення. Пшениця - культура зимового сезону - вирощується на зрошуваних землях по­сушливого північного заходу. Просо культивують у внутрішній частині плос­когір'я Декан. У харчуванні індійців велику роль відіграють бобові, овочі і фрук­ти, прянощі, олійні (особливо арахіс і рапс) і цукрова тростина. Їх вирощують по­всюдно. Культивують також манго, папаю, апельсини і банани. Батьківщиною цу­крової тростини вважають долину Гангу. З-поміж волокнистих культур - бавов­ник і джут. Посіви бавовнику зосереджені в посушливій західній частині країни ­в Пенджабі, на плоскогір'ї Декан і в південній індії. Вологолюбний джут - куль­тура дельти Гангу і Брахмапутри. Ііндія є найбільшим у світі виробником і експор­тером чаю. Цю культуру в ХІХ ст. запровадили колонізатори. Чайні плантаціїрозміщені на добре зволожених схилах гір північного сходу і півдня країни.

Тваринництво має підсобне значен­ня. За поголів'ям великої рогатої худо­би Індія посідає перше місце (1/5 світового поголів'я), але худоба (воли, буйво­ли, корови) використовується переваж­но як тяглова сила. індійці-індуїсти є вегетаріанцями. Вони споживають тільки молочні продукти. індуїзм вва­жає корову священною твариною.

Промисловість. За роки не­залежності індія зробила значний крок вперед у створенні сучасної індустрїї, особливо важкої. Але розвиток їі стри­мується вузьким внутрішнім ринком. Бідсть населення і дешева робоча си­ла є причиною розвитку кустарної про­мисловості. Дешева ручна праця ко­валів, теслярів, гончарів, ткачів забез­печує населення дешевими споживчи­ми товарами. Так, з 8 млрд метрів бавовняних тканин, які щорічно виробляє Індія, тільки половина виготовляється на фабриках, решта - кустарним способом.

Стара фабрично-заводська промисловість, що виникла ще за колоніальних часів, зайнята переробкою сільськогосподарської сировини. Її розміщення зумо­влене відповідними сировинними зонами. Бавовняні фабрики зосереджені помістах західної частини країни, найбільше їх у Бомбеї і Ахмадабаді. Джутова промисловість концентрується навколо Калькутти.

Важка промисловість, що створена останнім часом, сконцентрована в північно­східній Індії в долині річки Дамодар і на плато Чхота-Нагпур, де величезні покла­ди залізної руди знаходяться поруч з кам'яновугільними басейнами. Тут виник

комплекс виробництв, що об'єднує добування сировини і палива, електроенергети­ку, чорну і кольорову металургію, важке машинобудування. За аналогією район звуть «Індінським Руром» або «Індійським Донбасом». Найбільшим центром мета­лургії є Бокаро, важкого машинобудування - Ранчі.

Сучасні машинобудівні і хімічні заводи є також у Бомбеї, Калькутті, Мадрасі, Бангалорі та деяких інших містах. Особливе місце в машинобудуванні зайняв Бангалор. Тут виробляють верстати, літаки, зброю, засоби зв'язку. Це - центр електронної промисловості і космічних досліджень.

Транспорт. Головну роль відіграють залізниці, будівництво яких почалося ще в ХІХ Важливе значення має гужовий і в'ючний транспорт, мускульна енергія людини.

Внутрішні відмінності. Для Індії характерні велика територія і природні, етнічні та господарські відмінності. Найважливішою і найвідомішою її частиною є Індо-Гангська низовина. Ця величезна низовина дає притулок і годує (враховуючи Пакистан і Бангладеш) більш як півмільярда жителів Землі. Тут відбувалися найважливіші події індійської історії, звідси пішла і назва країни. Не­випадково столицею Британської Індії була Калькутта, що відкривала з моря шляху долину Гангу, а столицею незалежної Індії став стародавній Делі, розташованийна вододілі Інду і Гангу.

Найбільш розвинуті штати сучасної Індії знаходяться на заході країни. Шта­ти Пенджаб і Хар'яна (Північно-західний район) дають країні товарне зерно. В штатах Гуджарат і Махараштра (Західний район) ще в доанглійську епоху виник­ли умови для розвитку капіталізму. Територія їх вигідно розташована щодо Суецького каналу і шляхів з Європою і США. Бомбей (11,8 млн чоловік) нині є головним фінансово-торговим, промисловим, транспортним і науковим центром. Його роль в Індії можна порівняти з роллю Нью-Йорка в США.

Східна Індія (Східний і Північно-Східний економічні райони) - порівняно відстала частина Індії. Проте тут знаходяться Калькутта (11,7 млн чоловік), що як і Бомбей, є провідним фінансовим та торговим центром країни, а також потужна вугільно-металургійна база Дамадарського басейну.