14

Тема : Основи кримінального права.

Лекція –

План.

1.Поняття і загальна характеристика кримінального права.

2.Кримінальний кодекс України.

3.Поняття та ознаки злочину, класифікація злочинів, склад злочину.

4. Поняття і підстави кримінальної відповідальності.

5. Поняття і мета кримінальних покарань.

Самостійна робота –

План

1. Види кримінальних покарань.

2. Призначення покарання.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності.

4.Звільнення від покарання та його відбування.

5.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Семінарське заняття

План

1. Поняття і загальна характеристика кримінального права.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Поняття та ознаки злочину, класифікація злочинів, склад злочину.

4. Поняття і підстави кримінальної відповідальності.

5. Поняття і мета кримінальних покарань.

6. Види кримінальних покарань.

7. Призначення покарання.

8. Звільнення від кримінальної відповідальності.

9. Звільнення від покарання та його відбування.

10. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Основні поняття: кримінальне право, злочин, склад злочину, суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона злочину, об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину, кримiнальна вiдповiдальнiсть, пiдстава кримiнальної вiдповiдальностi.

1.Поняття і загальна характеристика кримінального права.

Кримінальне право — це галузь права, яка регулює правові вiдносини, що виникають у зв’язку з вчиненням злочину i застосуванням за це певних покарань,.

Під кримінальним правом розуміють також i науку, тобто теорiю кримiнального права, систему його вчень.

Норми кримiнального права — це правила, що охоплюють соцiальнi ситуацiї й конкретнi життєві ситуації Цi норми є загальнообов’язковими до виконання. Здебiльшого вони виступають як норми-заборони, як пересторога певних вчинкiв людей (злочиннi дiї або злочинну бездiяльнiсть). За їх вчинення настає кримiнальне покарання.

Кримiнальнi закони видаються тiльки Верховною Радою України. Тим самим це право вiдрiзняється вiд iнших галузей права (наприклад, норми цивiльного права можуть встановлюватися урядом, а норми адмiнiстративного права — навiть й органами мiсцевого самоврядування).

Кримiнальне право має властивий тiльки йому предмет i метод правового регулювання.

Злочин і покарання — двi головнi iнституцiї що визначаються нормами кримiнального права. Вiдносини, що виникають у зв’язку з вчиненням злочину i застосуванням за це певних покарань, становлять предмет кримiнального права. Застосування покарання до конкретно особи, яка вчинила злочин, є методом правового регулювання вiдносин, що виникають у зв’язку з вчиненням цього злочину.

Отже, криминальне право має загальнообов’язкову нормативнiсть, формальну визначенiсть і державну забезпеченiсть, а також властивi йому предмет i метод правового ре гулювання.

Основна функцiя кримiнального права — охоронна. Охоронна функцiя кримiнального права чiтко виражена вже у ст. 1 ККУ, де сказано, що Кримiнальний кодекс має своїм завданням охорону вiд злочинних посягань найбiльш важливих соцiальних цiнностей: прав i свобод людини i громадянина, власностi, громадського порядку i громадської безпеки, довкiлля, конституцiйного устрою України, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобiгання злочинам.

Кримiнальному праву властива також регулятивна функцiя, яка проявляється в тому, що норми кримiнального права, забороняючи вчинювати суспiльно небезпечнi дiї (бездiяльнiсть), у той самий час вимагають певної правомiрної поведiнки. Деякi громадяни виконують заборони кримiнального закону, побоюючись вiдповiдальностi та покарання, але бiльшiсть громадян не вчиняють злочинiв тому, що їх поведiнка в цiлому є позитивною й правомiрною ( регулюють поведiнку людини у ризикованих ситуаціях).

У кримiнальному правi головує принцип особистої вiдповiдальностi. Суб’єктом злочину, тобто особою, яка може нести кримiнальну вiдповiдальнiсть, є лише фiзична особа, яка обов’язково є осудною й досягла вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть (ст. 18 КК). Особистий характер вiдповiдальностi полягає ще й у тому, що саме покарання носить персональний, особистий характер і може застосовуватися лише до конкретної особи, яка визнана судом винною у вчиненні злочину.

другий принцип кримiнального права — принцип iндивiдуалiзацii кримінальної вiдповiдальностi й покарання. Вiн вимагає, щоб і кримiнальна вiдповiдальнiсть, і призначення покарання були максимально конкретизованi та iндивiдуалiзованi виходячи з конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного.

Отже, можна сказати, що кримiнальне право — це сукупнiсть юридичних норм, що складають їх цілісну систему, структурні частини (пiдсистеми), які пов’язанi мiж собою.

2. Характеристика Кримiнального кодексу України.

Верховною Радою України 5 квiтня 2001 р. був прийнятий новий Криминальний кодекс України, що набрав чинностi з 1 вересня 2001 р. Новий Кримiнальний кодекс України стане базою до прийняття нового Кримiнально-виконавчого та Кримінально-процесуального кодексiв України.

Концептуальними положенням Кримiнального кодексу є:

1) криминально-правова охорона основ нацiональної безпеки України, особи, її прав i свобод, власностi та правового порядку вiд злочинних посягань;

2) закрiплення принципу про те, що КК України — це єдиний законодавчий акт, який включає в себе закони про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

3) наявнiсть фактичного складу злочину в діях особи, що встановлений (описаний) в кримiнальному законi;

4) закрiплення особистої i винної вiдповiдальностi;

5) посилення вiдповiдальностi за вчинення тяжких i особливо тяжких злочинiв та посилення боротьби з органiзованою злочиннiстю;

6) урiзноманiтнення кримiнально-правового впливу, що сприяє справедливостi кари залежно вiд тяжкостi вчиненого злочину й особи засудженого.

7) iстотне зниження санкцiй порiвняно з Кримiнальним кодексом України 1960 року;

8) широка можливiсть звiльнення вiд кримiнальної вiдповідальностi (при дiйовому каяттi, примиреннi з потерпiлим у справах про злочини невеликої тяжкостi та iн.), а також звiльнення вiд покарання (наприклад, з певними випробовуваннями, при умовно-достроковому звiльненнi;

9) вiдмова вiд покарання у виглядi смертної кари i замiна її довiчним позбавленням волi;

10) заохочення позитивної посткримiнальної поведiнки (наприклад, звiльнення вiд вiдповiдальностi учасника органiзованої групи, який повiдомив в органи влади про дiяльнiсть цiєї групи i сприяв її розкриттю;

11) пом’якшення вiдповiдальностi неповнолiтнiх порiвняно з дорослими злочинцями.

Кримiнальний кодекс України подiлено на Загальну й Особливу частини.

Особлива частина передбачає конкретизованi норми про вiдповiдальнiсть за окремi элочини i зазначенi покарання щодо осiб, якi iх вчинили. Цi норми передбачають, зокрема, вiдповi дальнiсть за злочини проти особи, конституцiйних прав i свобод; власностi; а элочини у сферi господарсько дiяльностi; у сферi охорони довкiлля; проти громадськоi безпеки, безпеки виробництва та транспорту; проти здоров’я населення, громадського порядку й моральностi; авторитету органiв державної влади та органiв мисцевого самоврядування; у сферi службової дiяльностi; проти правосуддя, порядку несення вiйськовоi служби, проти миру та мiжнародного правопорядку тощо.

Особлива частина включає 20 роздiлiв, систематизованих за групами спорiднених суспiльних вiдносин. Наприклад, в роздiлi І. Злочини проти основ нацiональної безпеки

України передбачено вiдповiдальнiсть за элочини, що посягають на основнi цiнностi української державностi. У роздiлi ІІ. «Злочини проти життя i здоров’я особи>> вмiщено статтi, норми яких охороняють людину, й життя i здоров’я, честь і гiднiсть, недоторканнiсть i безпеку.

Статтi КК України, норми яких охороняють основнi права і свободи людини, об’єднанi в роздiлi V. Злочини проти виборчих, трудових та iнших особистих прав i свобод людини і громадянина. Подiл Особливої частини КК України на роздiли робить його зручним для користування.

Змiст окремих частин у статтях, що належать до Загальної частини, характеризується великою рiзноманiтнiстю. Найчастiше в них роэкривається змiст вiдповiдної норми, ви значаються особливостi її застосування за якихось умов або встановлюються випадки незастосування цiєї норми чи виключення її з дiї. Так, у ч. 1 ст. 55 вказано строк, на який може бути призначене покарання у виглядi позбавлення права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю.

В абсолютнiй бiльшостi норм Особливоi частини встановлена кримінальна вiдповiдальнiсть за окремi види злочинiв. Тому їхня структура однорiдна i складається, як правило, iз двох елементiв — диспозицiї i санкцiї.

Диспозiщiсю називаеєься частина норми Особливої частини, в якiй визначається змiст злочинного дiяння. За вчинений злочин у законi залежно вiд його суспiльної небезпеч ностi встановлено санкцiю.

У санкцii визначаеться вид i розмiр покарання за склад дiяння, зазначений в диспозицiї. За видом i розмiром покарання можна встановити, якої тяжкостi злочин вчинено — особливо тяжкий, тяжкий чи середньої або невеликої тяжкостi.

У КК України застосовуються вiдносно-визначенi та альтернативнi санкцiї. Вiдносно-визначеною є санкцiя, що має один вид покарання i вказує його нижчу та вищу межi.

Розрiзняють два види вiдносно-визначених санкцiй:

1) нижчою (мiнiмумом) i

2) вищою (максимумом) межами покарання (на строк вiд 1 до 5 р.цьому разi в законi передбаченi нижча та вища межi певното покарання.

Загальна частина(15 розділів):

Роздiд 1.Загальні положення. Стаття 1. Завдання Кримiналыюго кодексу України Стаття 2.Пiдстава кримiнальної вiдповiдальності . Роэдiл II.Закон про кримiнальну вiдповiдальность. Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність. Стаття 4. Чиннiстъ закону про кримінальну відповідальність у часi. Стаття 5. Зворотна дiя закону про кримінальну відповідальністьу часi . Стаття 6. Чинність закону про криминальну відповiдальність щодо злочинів вчинених на територїї Ураїни Стаття 7. Чинність закону про Кримінальну відповiдальність щодо злочинів вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України Сгаття 8. Чиннiсть закону про Кримінальну відповiдальність щодо злочинів вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України Стаття 9. Правовi наслідки засудження особи за межами України Стаття. 10 Видача особи яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину . . Розділ ІІ. Злочин, його види та стадії. Стаття 11. Поняття злочину. Стаття 12. Класифікація злочинів. Стаття 13. Закінчений та незакiнчений злочин. Стаття 14. Готування до злочину Статгя 15. Замах на злочин. Стаття. 16. Кримiнальна вiдповідальність за незакiнчений злочин. Стаття 17. Добровiльна вiдмова при незакiнченому злочині. Роздiл ІІІ.Особа, яка підлягає кримiнальнiй відповідальності (суб’єкт злочину). Стаття 18. Суб’єкт злочину . . Стаття. 19. Осуднiсть Стаття 20. Обмежена осудність. Стаття 21. Кримiнальна вiдаповiдальнiсть за злочини, вчиненi у станi сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобiв або iнших одурманюючих речовин . Статгя 22. Вiк, з якого може наставати кримiнальна вiдповiдальнiсть . Роздiл V.Вина та її форма. Стаггя 23. Вина Стаття 24.Умисел та його види. Стаття 25. Необережнiсть та її види. Роздiл VII. Спiвучасть у злочинi. Стаття 26. Понятгя спiвучастi. Стаття 27. Види спiвучасті. Стаття 28. Вчинення элочину групою осiб, групою осiб за попередньою змовою, органiзованою групою або злочинною організацією. Стаття 29. Кримiнальна вiдловiдальнiсть спiвучасників. Стаття 30. Кримiнальна вiдловiдальнiсть організаторів та учасникiв органiзованої грутпи чи злочинної організації. Стаття 31.Добровiльна вiдмова спiвучасникiв. Роздiл VII.Повторність, сукупність та рецидив злочинiв. Статгя 32. Повторнiсть злочинiв Стаття 33. Сукупність злочинiв. Стаття 34. Рецидив злочинiв. Ста 35 Правовi наслiдки повторності, сукупності та рецидиву злочинів. Роздiл VIII.Обставини, що виключають злочинність діяння. Стаття 36. Необхiдна оборона Стаття 37. Уявна оборона Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин Стаття 39. Крайня необхіднiсть Стаття 40. Фiзичний.або психiчний примус. Стаття 41. Виконання наказу або роэпорядження Стаття 42. Дiяння, пов’язане з ризиком Стаття 43. Виконакня спецiального завдання з попередження чи розкриття злочинної дiяльностi організованої групи чи злочинної організації. Роздiл IХ Звiльнення вiд крамiналької відповідальності. Стаття 45. Звільнення вiд криминальної відповідальності у зв’язку з дiйовим каяттям. Стаття 46. Звільнення вiд криминальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Стаття 47. Звiльнення вiд кримiнальної відповiдальності,, i у зв’язку з передачею особи на поруки Стаття 48. Звiльнення вiд кримінальної відповідальності у зв’язку iз змiною обстановки

Стаття 49. Звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальності у зв’язку iз закiнченням строкiв давності. Розділ Х. Покарання та його види. Стаття 50. Поняття покарання та його мета Стаття 51. Види покарань Статта 52. Основнi та додатковi покарання Стаття 53. Штраф Стаття 54. Позбавлення вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу Стаття 55. Позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю Стаття 56. Громадськi роботи Стаття 57. Виправнi роботи Стаття 58. Службовi обмеження для вiйськовослужбовців Стаття 59. Конфiскацiя майна Стаття 60. Арешт Стагтя 61. Обмеження волi Стаття 62. Тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв Стаття 63. Позбавлення волi на певний строк. Стаття 64. Довiчне позбавлення волi Роздiл ХI .Празначення покарання Стаття 65. Загальнi засади призначення покарання. Стаття 66. Обставини, якi пом’якшують покарання Стаття 67. Обставини, якi обтяжують покарання Стаття 68. Призначення покарання за незакiнчений злочин та за злочин, вчиненнй у спiвучастi Стаття 69. Призначення бiльш м’якого покарання, нiж передбачено законом Стати-я 70. Призначенкя покарання за сукупнiстю злочинів. Стаття 71. Призначення покарання за сукупнiстю вирокiв Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення Стаття 73. Обчислення строкiв покарання Розділ ХII.Звiльнення вiд покарання та його відбування Стаття 75. Звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням Стаття 76. Обов’язки, якi покладає суд на особу, звiльнену від вiдбування покарання з випробуванням Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разi звiльнення вiд вiдбування основного покарання з випробуванням Стаття 78. Правовi наслiдки звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням Стаття 79. Звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до семи років Стаття 80. Звiльнення вiд вiдбування покарання у зв’язку iз закiнченням строкiв давностi виконання обвинувального вироку. Стаття 81. Умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання Стаття 82. Заміна невiдбутої частини покарання бiльш м’яким Стаття 83. Звiльнення вiд вiдбування покарання вагітних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв Стаття 84. Звiльнення вiд покарання за хворобою Стаття 85. Звiльнення вiд покарання на пiдставi закону України про амнiстiю або акта про помилування Стаття 86. Амнiстія Стаття 87. Помилування Роздiл ХIII. Судимiсть Стаття 88. Правовi наслiдки судимостi Стаття 89. Строки погашення судимостi Стаття 90. Обчислення строкiв погашення судимостi Стаття 91. Зняття судимостi Розділ ХI. Примусовi заходи медичного характеру та примусове лiкування Стаття 92. Поняття та мета примусових заходiв медичного характеру Стаття 93. Особи, до яких застосовуються примусовi заходи медичного характеру Стаття 94. Види примусових заходiв медичного характеру. Стаття 95. Продовження, змiна або припинення застосування примусових заходiв медичного характеру Стаття 96. Примусове лiкування Роздiл ХV.Особливостi кримiнальної вiдповідальності та покарання неповнолітніх Статгя 97. Звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi iз застосуванням примусових заходiв виховного характеру Стаття 98. Види покарань