Практичне заняття №3.2

Тема: «Розрахунок ймовірності отримання зазорів і натягів у перехідних посадках»

Мета заняття: навчитись визначати ймовірність появи зазорів і натягів у перехідних посадках

Вихідні дані: умовне позначення перехідної посадки.

Порядок виконання.

3.2.1. Розшифрувати умовне позначення перехідної посадки.

3.2.2. За таблицями СТ СЕВ 144-75 (Додатки І і ІІ) визначити граничні відхилення отвору і вала.

3.2.3. За формулами (1.7) і (1.8) визначити найбільший і найменший зазори заданої посадки, а також середній зазор за формулою (3.2.1):

(3.2.1)

3.2.4. Визначити допуски на розміри отвору () і вала () відповідно за формулами (1.5) і (1.6).

3.2.5. Визначити середньоквадратичні відхилення для розміру отвору () і розміру вала () за формулами (3.2.2) і (3.2.3) (при умові, що і ):

(3.2.2)

(3.2.3)

3.2.6. Визначити середньоквадратичне відхилення за формулою (3.2.4):

(3.2.4)

3.2.7. Побудувати криву Гаусса і визначити границі інтегрування інтегральної функції , тобто і (рис.3.2.1):

(3.2.5)

(3.2.6)

Рис.3.2.1. Крива Гаусса для визначення ймовірності отримання

зазорів і натягів у перехідній посадці

3.2.8. Визначити коефіцієнти ризику за формулами (3.2.7) і (3.2.8):

(3.2.7)

(3.2.8)

3.2.9. Визначити за таблицею додатків (Додаток V) інтегральну функцію Лапласа і за знайденими значеннями і .

3.2.10. Визначити ймовірність появи натягів у заданій посадці за формулою (3.2.9):

(3.2.9)

3.2.11. Визначити ймовірність появи зазорів у заданій посадці за формулою (3.2.10):

(3.2.10)

3.2.12. Визначити відсоткову ймовірність появи зазорів і натягів у заданій посадці за формулами (3.2.11) і (3.2.12):

(3.2.11)

(3.2.12)

Практичне заняття №4

Тема: «Розрахунок і вибір посадок підшипників кочення»

Мета заняття: засвоєння методики розрахунку і вибору посадок кілець підшипників кочення зі спряжуваними деталями.

Вихідні дані: номер підшипника, його клас точності, величина (R) і характер радіального навантаження, вид навантаження кілець підшипника.

Вибір посадок для підшипників кочення проводяться таким чином:

4.1. За номером підшипника визначають його конструктивні розміри: D, d, B i r (ГОСТ 8338-75, додаток VI), а за класом точності – ступінь точності (квалітет) виготовлення посадочних поверхонь під зовнішнє та внутрішнє кільця підшипника.

Примітка. Для підшипників 0-го та 6-го класів точності посадочні поверхні рекомендується виготовляти: вали – по 6-му, а отвори корпусів - по 7-му квалітету.

4.2. Для циркуляційно навантаженого кільця посадка вибирається за інтенсивністю радіального навантаження посадочної поверхні P_R, Н/м, яку визначають за формулою:

, (4.1)

де R - радіальна реакція опори на підшипник, Н; B – ширина підшипника, м; r – радіус заокруглення або ширина фаски кільця підшипника, м; k_n - динамічний коефіцієнт посадки, який залежить від характеру навантаження; F - коефіцієнт, який враховує ступінь послаблення посадочного натягу при порожнистому валі чи тонкостінному корпусі (Додаток VIII); F_A - коефіцієнт нерівномірності розподілу радіального та осьового навантаження в двохрядних підшипниках. Для однорядних підшипшиків F_A=1.

За знайденою інтенсивністю P_R та квалітетом виготовлення посадочної поверхні за таблицею додатків (Додаток ІХ) вибирають поле допуску деталі, яка з’єднується з циркуляційно навантаженим кільцем підшипника.

4.3. За конструктивними особливостями деталі, характером навантаження та квалітетом виготовлення посадочної поверхні вибирають поле допуску деталі, яка з’єднується з місцево навантаженим кільцем підшипника (Додаток Х).

4.4. Визначають граничні відхилення розмірів внутрішнього та зовнішнього кілець підшипника (ГОСТ 520-71, додаток VII), вала і отвору корпуса (СТСЭВ 144-75, додатки І і ІІ).

4.5. Будують схеми розміщення визначених полів допусків кілець підшипника та спряжених деталей.

4.6. Викреслюються спряження в зборі та подетально із зазначенням посадок, граничних відхилень, відхилень форми та шорсткості поверхонь.

Примітки. 1. Відхилення від правильної геометричної форми (по овальності та конусності) посадочних поверхонь валів і отворів корпусів під підшипники класів точності Р0 і Р6 не повинні бути більш, ніж ¼ допуску на діаметр посадочної поверхні. Розрахункові значення необхідно округляти до стандартних (ГОСТ 24643-81, додаток XVIII).

2. Шорсткiсть посадочних поверхонь валів і отворів корпусів рекомендується приймати згідно таблиці додатків (Додаток ХІ).

3. Поля допусків кілець підшипників позначають на кресленнях літерами: l – для зовнішнього кільця та L – для внутрішнього кільця, поряд з якими ставлять цифру, яка вказує клас точності підшипника, тобто поля допусків зовнішнього кільця можуть мати позначення l0, l6, l5, l4, l2; а внутрішнього кільця - L0, L6, L5, L4, L2.