- •Практичне заняття №1
- •Практичне заняття №2
- •Практичне заняття №3.1
- •Коефіцієнт навантаженості сr для половинних підшипників [1]*
- •Значення для половинних підшипників [1]
- •Коефіцієнт опору обертанню См для половинних підшипників [1]
- •Практичне заняття №3.2
- •Практичне заняття №4
- •Практичне заняття №5
- •В таблиці додатків (Додаток хіі) наведені значення одиниці допуску для діапазону розмірів до 500 мм в есдп сев (5…16 квалітети).
- •Практичне заняття №6
- •Практичне заняття №7
- •Література
- •Значення коефіцієнта f у залежності від співвідношення розмірів спряжуваних деталей
- •Допустимі значення інтенсивності навантажень на посадочних поверхнях валів і корпусів
- •Рекомендовані поля допусків валів і отворів корпусів під підшипники кочення з місцевонавантаженими кільцями
- •Шорсткість посадочних поверхонь валів і отворів корпусів
- •Значення для інтервалів діаметрів в есдп сев
- •Кількість одиниць допусків в даному квалітеті
- •Різьба метрична з крупним кроком. Діаметри і кроки, мм по гост 8724-81, (ст сев 181-75)
- •Розміри середнього і внутрішнього діаметрів метричних різьб, мм по гост 9150-81 (ст сев 180-75), гост 24705-81 (ст сев 182-75), гост 24706-81 (ст сев 184-75)
- •Розміри прямобічних шліцевих з’єднань, мм (по гост 1139-80)
- •Поля допусків нецентруючих діаметрів (по гост 1139-80)
- •Допуски циліндричності, округлості, профілю поздовжнього перерізу (по гост 24643-81)
Практичне заняття №3.2
Тема: «Розрахунок ймовірності отримання зазорів і натягів у перехідних посадках»
Мета заняття: навчитись визначати ймовірність появи зазорів і натягів у перехідних посадках
Вихідні дані: умовне позначення перехідної посадки.
Порядок виконання.
3.2.1. Розшифрувати умовне позначення перехідної посадки.
3.2.2. За таблицями СТ СЕВ 144-75 (Додатки І і ІІ) визначити граничні відхилення отвору і вала.
3.2.3. За формулами (1.7) і (1.8) визначити найбільший і найменший зазори заданої посадки, а також середній зазор за формулою (3.2.1):
(3.2.1)
3.2.4. Визначити допуски на розміри отвору () і вала () відповідно за формулами (1.5) і (1.6).
3.2.5. Визначити середньоквадратичні відхилення для розміру отвору () і розміру вала () за формулами (3.2.2) і (3.2.3) (при умові, що і ):
(3.2.2)
(3.2.3)
3.2.6. Визначити середньоквадратичне відхилення за формулою (3.2.4):
(3.2.4)
3.2.7. Побудувати криву Гаусса і визначити границі інтегрування інтегральної функції , тобто і (рис.3.2.1):
(3.2.5)
(3.2.6)
Рис.3.2.1. Крива Гаусса для визначення ймовірності отримання
зазорів і натягів у перехідній посадці
3.2.8. Визначити коефіцієнти ризику за формулами (3.2.7) і (3.2.8):
(3.2.7)
(3.2.8)
3.2.9. Визначити за таблицею додатків (Додаток V) інтегральну функцію Лапласа і за знайденими значеннями і .
3.2.10. Визначити ймовірність появи натягів у заданій посадці за формулою (3.2.9):
(3.2.9)
3.2.11. Визначити ймовірність появи зазорів у заданій посадці за формулою (3.2.10):
(3.2.10)
3.2.12. Визначити відсоткову ймовірність появи зазорів і натягів у заданій посадці за формулами (3.2.11) і (3.2.12):
(3.2.11)
(3.2.12)
Практичне заняття №4
Тема: «Розрахунок і вибір посадок підшипників кочення»
Мета заняття: засвоєння методики розрахунку і вибору посадок кілець підшипників кочення зі спряжуваними деталями.
Вихідні дані: номер підшипника, його клас точності, величина (R) і характер радіального навантаження, вид навантаження кілець підшипника.
Вибір посадок для підшипників кочення проводяться таким чином:
4.1. За номером підшипника визначають його конструктивні розміри: D, d, B i r (ГОСТ 8338-75, додаток VI), а за класом точності – ступінь точності (квалітет) виготовлення посадочних поверхонь під зовнішнє та внутрішнє кільця підшипника.
Примітка. Для підшипників 0-го та 6-го класів точності посадочні поверхні рекомендується виготовляти: вали – по 6-му, а отвори корпусів - по 7-му квалітету.
4.2. Для циркуляційно навантаженого кільця посадка вибирається за інтенсивністю радіального навантаження посадочної поверхні PR, Н/м, яку визначають за формулою:
, (4.1)
де R - радіальна реакція опори на підшипник, Н; B – ширина підшипника, м; r – радіус заокруглення або ширина фаски кільця підшипника, м; kn - динамічний коефіцієнт посадки, який залежить від характеру навантаження; F - коефіцієнт, який враховує ступінь послаблення посадочного натягу при порожнистому валі чи тонкостінному корпусі (Додаток VIII); FA - коефіцієнт нерівномірності розподілу радіального та осьового навантаження в двохрядних підшипниках. Для однорядних підшипшиків FA=1.
За знайденою інтенсивністю PR та квалітетом виготовлення посадочної поверхні за таблицею додатків (Додаток ІХ) вибирають поле допуску деталі, яка з’єднується з циркуляційно навантаженим кільцем підшипника.
4.3. За конструктивними особливостями деталі, характером навантаження та квалітетом виготовлення посадочної поверхні вибирають поле допуску деталі, яка з’єднується з місцево навантаженим кільцем підшипника (Додаток Х).
4.4. Визначають граничні відхилення розмірів внутрішнього та зовнішнього кілець підшипника (ГОСТ 520-71, додаток VII), вала і отвору корпуса (СТСЭВ 144-75, додатки І і ІІ).
4.5. Будують схеми розміщення визначених полів допусків кілець підшипника та спряжених деталей.
4.6. Викреслюються спряження в зборі та подетально із зазначенням посадок, граничних відхилень, відхилень форми та шорсткості поверхонь.
Примітки. 1. Відхилення від правильної геометричної форми (по овальності та конусності) посадочних поверхонь валів і отворів корпусів під підшипники класів точності Р0 і Р6 не повинні бути більш, ніж ¼ допуску на діаметр посадочної поверхні. Розрахункові значення необхідно округляти до стандартних (ГОСТ 24643-81, додаток XVIII).
2. Шорсткiсть посадочних поверхонь валів і отворів корпусів рекомендується приймати згідно таблиці додатків (Додаток ХІ).
3. Поля допусків кілець підшипників позначають на кресленнях літерами: l – для зовнішнього кільця та L – для внутрішнього кільця, поряд з якими ставлять цифру, яка вказує клас точності підшипника, тобто поля допусків зовнішнього кільця можуть мати позначення l0, l6, l5, l4, l2; а внутрішнього кільця - L0, L6, L5, L4, L2.