33 Поняття та основні ознаки держави (сутність).

Термін “держава” в юр та іншій науковій лі­тературі тлумачать по-різному. У субстанціональному значенні держ— органі­зоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі й часі. В атрибутивному — це устрій певних су­спільних відносин, офіційний устрій певного сус-ва. В інституціональному — це апарат пуб­лічної влади, державно-правові органи, що здійсню­ють держ владу. У міжнародному значенні держ розглядають-як суб’єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади. Держава — це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальне неоднорідному сус-ві, що має спе­ціал апарат управління і примусу, здатна за до­помогою права робити свої веління загальнообов’язко­вими для населення всієї країни, а також здійснюва­ти керівництво та управління загальносуспільними справами. До основних ознак держ відносять: •суверенітет; •територіальне розселення населення країни; •наявність апарату управління і примусу; •здатність видавати загальнообов’язкові правила поведінки; •здатність збирати податки, робити позики і давати кредити; •спроможність виражати і захищати інтереси певної частини населення.

34 Правові презумпції та аксіоми

Презумпція - це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутн певних юрид фактів, що спираються на зв’язок між фактами, які припускаються, та що існують, і це підтвердж життєвим досвідом.Презумпція не достовірн факт, а факт що припускається з великою мірою ймовірності, і застосов в юр практиці як засіб, що полегшує досягнення істини по справі. Правова презумп – закріплене в зак-ві припущення про наявність або відсутн юр фактів. Прав презумп поділ: 1) презумп, що не можуть бути спростовані – закріпл в законі припущення про наявн або відсутн певних фактів що не підлягають сумніву (аксіоми); 2) презумп що можуть бути спростовані - закріпл в законі припущення про наявн або відсутн певних фактів що мають юр значен до того часу, поки у відповідн із встановлен процедурою не буде встановл інше ( презумпція невинності). Аксіоми: всяка діяльність не заборонена законом – дозволена; недієздатність неповнолітнього; Закон не має зворотної сили коли він передбач Кримі відповідал або значно погірш стан особи; ніхто не повинен сам себе звинувачувати; обов’язок доказув крим спави лежить на правоохорн органах, і сивіл на позивачі; ніхто не може мати обов’язків без прав та прав без обов’язків, та інш.

35.Акти застосування права: поняття, види.

Це формал обов’язкове волевиявлень компетентних держ органів або уповноваж громад об’єднань, яке підтвердж, встановл, змінює, припиняє юр права і обов’язки персоніфікован суб у конкрет життєвій ситуації. Персоніфік суб-конкретн суб. Властив правозастосовч актів: прийм спец уповноваж органом; формально обов’язк для персонал визнач суб; використ для конкрет випадку і мають одноразову чинність; не мають заоротн дії в часі; усна, письмова або конклюдентна форма( мовчазна змова або фіз. волевиявлення). Види: 1 акти які поділ за суб прийняття: акти голови держ, органів держ влади, органів управління, суду, контрольно-наглядових органів, уповноважених посадових осіб, уповноваж органів, громад об’єднань; 2 За галузевою приналежн застосован норми: цивільно-правові, адміністративно-правові, кримін-правові; 3 за юрид формою: постанови, укази, розпорядження, рішення, накази. ухвали, протести, подання, висновки; 4 за функт у правовому регул: регулятивні, охоронні; 5 залежно від елементу правової норми яки застосов: акт застосув диспозиції і застосув санкції; 6 за характером індивідуальних вмінь або приписів: уповноважуючи, зобов’язуючи, забороняючи; 7 за характером юр наслідків: право констатуючі або право підтверджуючі, правовстановлюючі, право змінюючи. право припиняючи.

13. !