19. Історичні джерела, робота з ними на уроці

Історичне джерело — це певна якість артефактів минулого (старожитностей). Тому зміст цього поняття цілком залежить від комплексу уявлень епохи про залишки минулого.

Історичне джерело можна визначити як носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи й культури та відображає той чи інший бік людської діяльності.

Виділяють такі типи історичних джерел, як письмові (зафіксовані на папірусі, пергаменті, папері), речові (їх вивчає археологія, музеєзнавство), усні (фольклорні джерела — казки, анекдоти), етнографічні (народні повір'я, обряди), лінгвістичні, кіно-фотодокументи та фонодокументи.

Історичне джерело є основним засобом у процесі навчання історії в школі. І не тільки – а і взагалі при дослідженні історії… Правильно організована робота з джерелами також дозволяє педагогу раціонально використовувати час, відведений для вивчення певної теми, так як є одним з продуктивних способів навчання. Аналіз сучасного шкільного досвіду показує відсутність інтересу в учнів до історичних джерел. Це положення існує, тому що робота з ними найчастіше зводиться до завдань на визначення автора документа, виділення з тексту головного, прочитання додаткової літератури і конспектування об'ємного тексту. Таким чином, джерело для школярів стає неважливим і непотрібним, а головна частина роботи орієнтована на літературу, яка є вже готовою історіографічної інтепретація документів.

Класифікація істор. Джерел

Загальноприйнята класифікація Історичних джерел за типами І видами.

Перша стосується всіх джерел. Класифікація за видами має відношення тільки до писемних пам'яток.

Тип об'єднує джерела, які однаковим способом кодують і зберігають історичну інформацію. 3 цього погляду всі джерела поділяються на •    письмові, •    речові, •    етнографічні (можуть бути речові, письмові, усні), •    усні (дума, пісня, переказ, прислів'я, народні знання); •    лінгвістичні, •    фонодокументи, •    фотодокументи

За змістом: документи актового характеру ( закони, постанови, укази); док. Описовго х- ру.(мемуари, літописи, описи мандрівок, хронічки); памятки худодожнього слова.

За видом: первинні- написані сучасниками подій; вторинні- написані пізніше, після епохи- наукові тексти.

Причини використання істор. джерел

1. має силу живого доказу; 2. Захоплює достовірністю; 3. Дає учню відчути колорит епохи; 4. Зменшує модернізацію у сприйнятті минулого; 5. Підвищує інтерес до матеріалу

Вимоги до підбору історичного джерела:

1. відповідна тема; 2. Віддзеркалення основних положень теми; 3. Доступність і зрозумілість для сприйняття учнів (дозволення інтерпретувати); 4. Виразність, яскравість, зацікавленість; 5. Достатня інформаційність; 6. Повинно бути реальне застосування і придатними до опрацювання.

Художня література: 1. Літературні пам’ятки – це літературні твори, створені сучасниками або учасниками.

Напр.. Слово о полку ігореві, Довженко Укр. В огні. 2. Істор. Белетристика- написано пізніше.

Навчальна картина- це наочний посібник спеціально створений художником або ілюстратором до тем шкільного уроку.

Види навчальних картин: 1. Присвячена певним подіям; 2. Типологічні картини; 3. Культурно- історичні картини.

Історична карта- це створенне на географічній основі зменшене, узагальнене, образно- знакове зображення історичних подій або періодів.

Класифікація карт: 1. За територією: світові, материкові, карти держав; 2. За змістом: узагальнюючі ( використовуються при вивченні різних тем); тематичні; 3. За масштабом: крупно масштабні, середн. Масшт, дрібно масшт.

Успішні умови використання карт: 1. Систематична робота к учнями; 2. Поступове зростання вимог до використання карти; 3. Поступове зростання самостійності учнів у роботі з картою