- •Розділ 1. Механіка.
- •Тема 1.1 Кінематика. Заняття 1. Вступ. Основні поняття кінематики.
- •Зародження та розвиток фізики як науки.
- •Роль фізики у житті людини та в розвитку суспільства.
- •Методи наукового пізнання.
- •Основні поняття кінематики.
- •Скалярні та векторні величини. Дії над векторами.
- •Заняття 2. Прямолінійний рух.
- •Рівномірний прямолінійний рух.
- •Швидкість руху. Рівняння рівномірного прямолінійного руху.
- •Закон додавання швидкостей.
- •Заняття 3. Рівноприскорений прямолінійний рух.
- •Нерівномірний рух. Середня швидкість. Миттєва швидкість.
- •Прискорення.
- •Рівняння рівноприскореного прямолінійного руху.
- •Заняття 4. Вільне падіння тіл. Рух тіла по колу.
- •Вільне падіння тіл. Прискорення вільного падіння.
- •Рівняння вільного падіння.
- •Рівняння вільного падіння тіла коли:
- •Рівномірний рух тіла по колу. Період і частота обертання.
- •Кутова і лінійна швидкість.
- •Доцентрове прискорення.
- •Тема 1.2 Динаміка. Заняття 5. Закони Ньютона.
- •Перший закон Ньютона. Інерціальна система відліку.
- •Інерція та інертність. Маса.
- •Сила. Другий закон Ньютона.
- •Третій закон Ньютона.
- •Заняття 6. Сила тяжіння.
- •Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння.
- •Вага і невагомість. Штучні супутники Землі.
- •Заняття 7. Деформація тіл. Сили пружності та тертя.
- •Деформація тіл. Механічні властивості твердих тіл.
- •2. Сила пружності. Закон Гука.
- •Сили тертя.
- •Заняття 8. Рух тіла під дією кількох сил. Рівновага тіл.
- •Рух тіла під дією кількох сил.
- •Рівновага тіл, що не обертаються.
- •Рівновага тіл, що мають вісь обертання.
- •Тема 1.3 Закони збереження. Заняття 9. Закон збереження імпульсу.
- •Імпульс тіла.
- •Закон збереження імпульсу.
- •Реактивний рух.
- •Заняття 10. Закон збереження механічної енергії.
- •Механічна енергія.
- •2. Кінетична і потенціальна енергія.
- •3. Закон збереження енергії в механічних процесах.
- •Розділ 2. Молекулярна фізика.
- •Тема 2.1 Властивості газів, рідин, твердих тіл. Заняття 11. Основи молекулярно- кінетичної теорії.
- •Основні положення молекулярно- кінетичної теорії.
- •Розміри і маси молекул та атомів. Кількість речовини.
- •Маси атомів деяких хімічних елементів
- •Тепловий рух молекул.
- •Взаємодія молекул речовини.
- •Заняття 12. Ідеальний газ.
- •Температура та її вимірювання.
- •Властивості газів. Модель ідеального газу.
- •Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії.
- •Рівняння стану ідеального газу.
- •Заняття 13. Газові закони.
- •Рівняння Менделєєва-Клапейрона.
- •Ізопроцеси в газі.
- •Заняття 14. Властивості пари.
- •Пароутворення і конденсація.
- •Насичена і ненасичена пара.
- •Кипіння рідини.
- •Вологість повітря. Точка роси.
- •Вимірювання вологості повітря.
- •Заняття 15. Властивості рідин.
- •Поверхневий натяг.
- •Змочування. Капілярні явища.
- •Заняття 16. Властивості твердих тіл.
- •Кристалічні та аморфні тіла.
- •Аморфні тіла.
- •Рідкі кристали.
- •Полімери.
- •Лабораторна робота №4. Вимірювання відносної вологості повітря.
- •Тема 2.2 Основи термодинаміки. Заняття 17. Внутрішня енергія тіл. Перший закон термодинаміки.
- •Внутрішня енергія тіл.
- •Два способи зміни внутрішньої енергії тіла.
- •Перший закон (початок) термодинаміки.
- •Заняття 18. Робота газу у термодинамічному процесі..
- •Робота газу.
- •Адіабатний процес.
- •Заняття 19. Теплові машини.
- •Теплові машини. Холодильна машина.
- •Необоротність теплових процесів.
- •Додатки
- •Плавлення твердих тіл
- •Перелік літератури
- •Л.С. Жданов, г.Л. Жданова. Физика для средних специальных заведений – м.: Наука, 1984.
- •Сборник задач и вопросов по физике для средних специальных заведений / Под ред. Р.А. Гладковой – м.: Наука, 1988.
Скалярні та векторні величини. Дії над векторами.
Фізичні величини, які використовують у фізиці для кількісної характеристики фізичних явищ і об’єктів, поділяються на два класи: скалярні і векторні величини.
Скалярними є величини, які виражають лише числом. До таких величин відносяться, наприклад, маса, довжина, площа, температура, робота і багато інших.
Скалярні величини зазвичай позначають літерами латинської та грецької абетки (ℓ, S, t, p, A тощо).
Математичні дії із скалярними величинами здійснюють за відомими вам правилами арифметики.
Векторними називають величини, які окрім числового значення характеризуються також напрямом.
Вектори позначають напівжирними літерами, наприклад, a, b, c, або світлими літерами зі стрілками над ними: Числове значення вектора називають модулем вектора.
Векторну фізичну величину зображають стрілкою, довжина якої у вибраному масштабі дорівнює модулю вектора, а напрям збігається з напрямом фізичної величини.
Вектори можна додавати за правилами геометричного (векторного) додавання. При додаванні векторів a і b отримаємо вектор с. Тобто, a + b = c. Для визначення напряму і довжини вектора с користуються правилом паралелограма (рис. 2). Якщо вектори a і b мають спільний початок, то для їх додавання треба побудувати на цих векторах паралелограм, діагональ якого буде вектором суми векторів a і b. Якщо ці вектори не мають спільного початку, то їх можна за допомогою паралельного перенесення привести до спільного початку.
Під час обчислень ми оперуємо числами (скалярами), тому виникає потреба від векторного запису перейти до скалярного. Для цього вводять поняття проекції вектора на координатну вісь.
Проекцією точки на вісь називають основу перпендикуляра, опущеного з цієї точки на вісь. На рис. 3 точки Ax та Ay є проекціями точки А на осі Ox та Oy, відповідно.
Проекцією відрізка на вісь є відрізок на осі, обмежений проекціями початку і кінця даного відрізка.
Проекція вектора на вісь являє собою проекцію його відрізку на цю вісь. На рис. 4а та 4б зображено вектори а і b, які мають різну орієнтацію відносно осей координат. Відрізки АxBx і Аy By – це проекції вектора а на осі Ox та Oy, відповідно. А відрізки CxDx і Cy Dy – це проекції вектора b на осі Ox та Oy, відповідно. Проекції вектора на осі позначають тією самою літерою, що і сам вектор, і додають відповідний індекс. Наприклад, ах – це проекція вектора а на вісь Ox.
Якщо вектор а складає з віссю Ox кут α (рис. 5), то його проекції можна знайти за формулами:
ах = а· Cos α; аy = а· Sin α
Проекцію вектора на обрану вісь вважають додатною, якщо від проекції початку вектора до проекції його кінця треба рухатися у напрямі цієї осі, і від’ємною, якщо треба рухатися у напрямі, протилежному напряму цієї осі. Наприклад, проекція вектора а на вісь Ox є додатною, а проекція вектора b на вісь Ox є від’ємною.
Д. З.: 1* В.Д. Сиротюк, В.І.Баштовий. Фізика: підр. для 10 кл.
– Вступ, с. 7 – 18; Розділ 1. Кінематика. §§ 1 – 5, с. 20 – 34._______
* Надалі вказуються лише відповідні розділи та параграфи з вказаного джерела.