Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЭОМ книга 1.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
02.11.2018
Размер:
5.38 Mб
Скачать

Вихідними даними для визначення номенклатури і кількості запасних частин на підприємстві є:

- відомості про середньостатистичні терміни служби відповідальних деталей і вузлів устаткування;

- вказівки в інструкціях, прикладених до машин, на строки роботи і терміни заміни деталей та вузлів;

- накопичені середньостатистичні дані цехів і підприємства в цілому про номенклатуру і кількість запасних частин, що витрачаються.

Норми зберігання і поповнення об’єму запасних частин на складах визначаються за принципом «максимуму – мінімуму».

«Максимум» відповідає допустимій найбільшій кількості запасних частин, вище за яку запас стає нераціональним з економічних міркувань. Річ у тому, що навіть при незначній питомій вазі вартості запасних частин у сумі оборотних коштів підприємства зайвий їх об’єм може призвести до накопичення певної частини «омертвілих» коштів.

«Мінімум» відповідає найменшій кількості запасних частин, яка обов'язково повинна знаходитися на складі, щоб підтримати працездатність обладнання.

Проміжним значенням є «точка замовлення» – така кількість деталей на складі, при якій робиться їх поповнення. Різниця між «точкою замовлення» і «мінімумом» визначається витратою запасних частин протягом часу їх виготовлення чи замовлення.

Потреба підприємства в запасних частинах задовольняється шляхом:

- централізованих поставок;

- придбання запасних частин на заводах-виготівниках устаткування;

- власного виготовлення запасних деталей і вузлів.

Централізовано на підприємство надходять, в основному, деталі і стандартні вироби, що випускаються масово для промислових потреб. До них відносяться: підшипники, ущільнення, метизи, канати для вантажопідйомних кранів та ін. Централізовано підприємства отримують редуктори, муфти, електродвигуни й іншу електроапаратуру, елементи гідро- і пневмосистем. Спеціальні деталі і вузли, виготовлення яких на основі креслень завода-виготівника машини вимагає застосування спеціальних технологій і оснащення, поставляються за окремими договорами з підприємствами, що виробляють цю техніку. За наявності можливостей підприємство, експлуатуюче устаткування, також може налагодити випуск таких запасних частин.

1.4.5. Контроль якості ремонту

Якість ремонту контролюється на наступних етапах виконання ремонтно-відновлювальних робіт:

- при виготовленні деталей і вузлів, що призначені для ремонтованого устаткування;

- при виконанні слюсарних операцій, розбиральних і складальних робіт;

- після монтажу, пуско-налагоджувальних робіт і введення об'єкта в експлуатацію.

При виготовленні ремонтованих деталей і вузлів власними силами підприємства якість робіт здійснюється контрольними службами основного виробництва (відділ технічного контролю – ВТК). Зміст контролю полягає у встановленні відповідності форми, розмірів і застосованого матеріалу заданим в конструкторській і технологічній документації на виріб.

Оцінка якості слюсарних операцій і працездатності готового відновленого виробу виводиться майстром з ремонту.

Після капітального ремонту машина або окрема самостійно функціонуюча її частина підлягають комплексній перевірці і випробуванням. Випробування проводяться на холостому ходу і під навантаженням. Вантажопідйомні крани, наприклад, після капітального ремонту випробовують у статичному положенні і при русі всіх механізмів навантаженням, збільшеним в порівнянні з номінальною вантажопідйомністю крана на деяку величину.

1.4.6. Техніка безпеки при виконанні ремонтних робіт

У ремонтному виробництві повинні виконуватися загальні вимоги техніки безпеки, що діють на промислових підприємствах. До них відносяться вимоги щодо освітлення, вентиляції, шумового захисту і захисту від іншого шкідливого і небезпечного впливу на людину, що знаходиться на робочому місці. Пристрої з електроприводами повинні бути надійно заземлені відповідно до норм безпечної експлуатації електроустановок.

Значна частина ремонтних операцій пов'язана з підйомом і переміщенням вантажів, іноді значної маси. У цих випадках повинні дотримуватися правила техніки безпеки з виконання підйомно-транспортних робіт. Порушення цих правил нерідко буває причиною виробничого травматизму. Усі слюсарі з ремонту устаткування повинні бути навчені основним прийомам виробництва такелажів і вимогам техніки безпеки з їх виконання. У комплекті устаткування і пристосувань, використовуваних при розбиранні і складанні ремонтованих об'єктів, повинні знаходитися ручні талі, домкрати, вантажні захоплювачі загального і спеціального призначення, катки, візки, інші засоби для підйому і переміщення вантажів.

Особливі вимоги техніки безпеки висуваються до виробництва ремонтних робіт на вантажопідйомних установках, зокрема при ремонті вантажопідйомних кранів. Технічне обслуговування, капітальні і поточні ремонти даної техніки виконуються спеціалізованими бригадами і обслуговуючим персоналом, що має спеціальну підготовку. Стисло основні вимоги правил безпечного виконання ремонтних робіт на кранах можуть бути подані наступним чином:

- до виконання робіт на висоті допускаються тільки робочі, що пройшли медичний огляд і навчені методам ведення робіт на висоті;

- при капітальному ремонті кран повинен бути встановлений в кінці прольоту, простір під краном, що є небезпечною зоною для працюючого на майданчику персоналу, повинен захищатися і позначатися написами;

- у двобалочних мостових і козлових кранах, щоб уникнути падіння вантажів і для безпечної роботи людей просвіти між балками, повинні бути зашиті щитами. Для ремонту металоконструкцій застосовуються ліси і люльки, робочі повинні бути забезпечені запобіжними поясами з карабінами;

- повинні вживатись заходи щодо блокування підводів електричного струму, запобігання пуску механізмів машини під час ремонтних робіт;

- крупні демонтажні і монтажні операції на кранах повинні виконуватись за спеціально розробленими проектами, затвердженими відповідальним керівником підприємства;

- підйом і опускання ремонтованих частин крана повинні здійснюватись за допомогою лебідок, пересувних веж і підйомних ремонтних майданчиків, а також із застосуванням стрілових і консольних кранів. Пристосування повинні відповідати Правилам пристрою і безпечної експлуатації вантажопідйомних установок.