3.2 Грошова маса та швидкість обігу грошей

Нормальне функціонування грошей в структурі грошового обігу визначається кількістю грошей. Розмір цієї величини є важливим показником стану грошового обігу та ринкової кон’юнктури в країні, а зміни кількості грошей в обігу впливають на інтенсивність обігу в країні, формування платоспроможного попиту та розвиток економіки. Таким кількісним показником грошового обігу є грошова маса, що являє собою сукупний обсяг купівельних та платіжних засобів, які обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам всіх форм власності і державі.

Грошова маса – це сума готівкових та безготівкових грошових коштів, а також інших засобів платежу у певний момент.

Грошова маса має кількісну й якісну структуру.

Кількісна структура охоплює:

1. всю масу готівки і депозитні гроші коротко- та довгострокового характеру;

2. певний кількісний вираз на визначений момент.

Якісна характеристика маси грошей охоплює її структуру та динаміку руху. Структурний аспект грошової маси охоплює аналіз та групування грошової маси за такими критеріями:

1. за ступенем готовності окремих елементів до ліквідності, тобто до обертання;

2. за формою грошових засобів;

3. за розміщенням грошової маси у суб’єктів грошового обігу;

4. за територіальним розміщенням.

Складність структуризації маси грошей за ступенем ліквідності дозволяє визначити різні за складом і обсягом показники, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

В Україні визначають і використовують чотири агрегати:

М₀ – маса готівки, що перебуває поза банками;

М₁ – готівкові гроші та кошти на поточних рахунках банків;

М₂ – всі компоненти М₁ та кошти строкових і заощаджувальних депозитів у комерційних банках, кошти на рахунках капітальних вкладень й інших спеціальних рахунках, а також короткотермінові державні цінні папери;

М₃ – охоплює всі компоненти М₂ плюс довгострокові приватні депозитні та ощадні сертифікати у спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку.

Самостійним компонентом грошової маси є грошова база (Г_б). Грошова база – це консолідований показник резервних грошей банківської системи, на основі якого формується пропозиція грошей. За своєю структурою грошова база охоплює лише сукупність готівки (М₀), емітованої національним банком, та залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у національному банку (R). Ці гроші не приймають участі у кредитному банківському обороті, додатково не збільшують масу грошей в обігу, однак слугують базою для її зростання.

Г_б = М₀ + R.

Швидкість обігу грошей означає середньорічну кількість оборотів грошей, що знаходяться в обігу та використовуються на покупку готових товарів та послуг.

Обчислення швидкості обігу грошей як відношення номінального продукту до маси грошей в обігу. За трансакційним рівнянням І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна вичислити на підставі формули:

,

де V – швидкість обігу грошей;

P – середній рівень цін товарів і послуг;

Q – фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в даному періоді;

M – середня маса грошей, що перебувають в обороті за даний період.

Визначений таким способом показник швидкості обігу грошей характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати товарів і послуг, що реалізуються, і відноситься до оцінки грошового обігу.

На показник швидкості обігу грошей впливають різнопланові чинники:

• розвиток кредитної системи і безготівкових розрахунків;

• розвиток та впровадження досягнень науки і техніки в банківській справі;

• глибина поділу суспільної праці;

• циклічність розвитку економіки, темпи економічного росту, рух цін та інше.

Змінювання маси грошей в обігу можна на основі функціонування банківської системи шляхом емісії Національного банку України та комерційних банків з метою кредитування реального руху товарної маси. Цей процес здійснюється на основі використання грошово-кредитного мультиплікатора.

Грошово-кредитний мультиплікатор – це коефіцієнт збільшення (скорочення) надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових кредитних грошей.

Відображаючи співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії, грошовий мультиплікатор показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворювати кожна грошова одиниця.

Ефект дії мультиплікатора постійно відтворюється тому, що втрачені резерви для одного банку створюють вільні кредитні ресурси іншого комерційного банку. Але процес створення надлишкових резервів обмежується необхідністю формувати комерційними банками обов’язкових резервів, розмір яких визначається резервною нормою, що регулюється законодавчо.

Таким чином, маса грошей в обігу буде визначатися за формулою

1

М = --- ,

Р_н

де Р_н – резервна норма.

Для визначення всієї маси грошей, яку спроможна створити одна грошова одиниця надлишкових резервів за даної резервної норми, розраховується грошово-кредитний мультиплікатор:

,

де ММ – грошово-кредитний мультиплікатор на певний період;

М₀ – маса грошей в обігу поза банками;

D −маса грошей у депозитах комерційних банків;

R – сума резервів комерційних банків.

Величина грошово-кредитного мультиплікатора залежить від:

• норми банківського резерву;

• використання позичених коштів клієнтами банку для готівкових платежів, що припиняє процес мультиплікації і знижує його загальний рівень;

• зниження попиту на позички і зростання позичкового відсотка зменшує надання позик і формування депозитних вкладів у банках;

• зростання надходжень готівки на рахунки клієнта або продажу частини активів на міжбанківському ринку здатне збільшити розмір коефіцієнта мультиплікації.