3) Походження та суть грошей, їх функції. Закони грошового обігу, Інфляція, її суть та соціально-економічні наслідки

Вартість товару створюється працею в процесі виробництва, але вона може проявитися лише в процесі прирівнювання одного товару до іншого в процесі обміну, тобто через мінову вартість. В умовах розвинутої товарної економіки всі товари прирівнюються до грошей, які являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів.

Економісти довгий час не могли вирішити проблему походження й сутності грошей. З приводу цього відомий англійський політик минулого століття У.Гладстон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що такс гроші. Одні економісти стверджували, що гроші - результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші впроваджуються державою, як інструмент виміру цін товарів. Треті рахували, що золото і срібло є грішми, незалежно від характеру суспільних відносин, четверті не бачили різниці між товарами і грішми. Тому дуже важливим є вияснення суті походження грошей. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості.

Найпростішою формою вартості є проста, або випадкова форма, наприклад, одна сокира = 20 кілограмам зерна. Тут вартість сокири виражена в зерні, це можливо тому, що на виробництво зерна так само як І на виробництво сокири, затрачено працю. Товар, який виражає свою вартість в іншому товарі (в нашому прикладі сокира) перебуває у відносній формі вартості. Товар, споживна вартість якого є засобом вираження вартості іншого товару (в нашому прикладі зерно), перебуває в еквівалентній формі.

Спершу обмін, який зародився ще в первісному суспільстві, мав випадковий характер і відбувався в формі безпосереднього обміну одного товару на інший. Цій стадії в розвитку обміну відповідає проста, або випадкова форма вартості: 1 сокира = 20 кілограмам зерна.

З поглибленням поділу праці, коли він стає більш стійким і охоплює багато видів конкретної праці, в обмін починає втягуватися все більша кількість товарів. Тут один і той же товар обмінюється на ряд Інших товарів. Цю форму називають повною або розгорнутою формою вартості.

Подальший розвиток суспільного поділу праці, ріст товарного виробництва і регулярності обміну призвели до того, що 3 усього товарного світу виділяється товар, на який обмінюються всі інші товари. Це означало появу всезагальної форми вартості. Товар, який має здатність безпосередньо обмінюватися на любий Інший товар отримав назву всезагального еквівалента. В різних народів і на різних етапах розвитку таким товаром виступали: в древніх греків - худоба, в скандинавських народів - хутра і шкіра, в Монголії - чай, в Судані та Абіссінії - сіль. У Київській Русі довгий час загальним еквівалентом були хутра сімейства куниць (хутро куниці або білки називали куною). З плином часу роль всезагального еквівалента повсюдно закріплюється за сріблом І золотом, що призвело до виникнення грошової форми вартості.

Вона відрізняється від попередньої тим, що роль всезагального еквівалента монопольно закріплюється за одним товаром.

Отже, гроші виникли не як плід свідомої домовленості людей І не в результаті декретування їх державою, а як товар, що виконував роль загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання ролі загального еквівалента.

Суть грошей проявляється в їхніх функціях. Першою і найбільш важливою є функція грошей як міри вартості. Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто на основі мисленного прирівнювання вартості товару до уявленої кількості грошей. Функція грошей як міри вартості реалізується через масштаб цін.

Масштаб цін - це певна вагова кількість золота, яка в законодавчому порядку закріпляється державою, як грошова одиниця країни для виміру товарних цін.

Другою функцією грошей є функція засобу обігу. В цій функції гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.

Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

Монета - зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу.

Паперові гроші - це знаки, символи, представники повноцінних грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу.

Функція грошей як засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, так і поза ним (зарплата, сплата податків, орендна І квартирна плата тощо).

На основі цієї функції виникли кредитні гроші - вексель, банкнота, чек.

Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які вибувають з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній «плоті».

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операцій наданням кредитів та іншими угодами. В цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загальний платіжний засіб (розрахунки за зовнішньоторговельними та платіжними балансами країни), як загальний купівельний засіб (купівля зброї, зерна, енергоресурсів з негайною готівковою оплатою), як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу (надання позик, сплата контрибуцій, передача золота на збереження тощо).

Сучасна західна економічна наука вважає що гроші сьогодні виконують три функції; засобу обігу, міри вартості, засобу нагромадження.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів, одним з найважливіших з них є закон, що визначає кількість грошей, необхідних для обігу. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін і швидкістю обороту грошей.

З перших двох функцій грошей цей закон виражається формулою, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів і швидкості обігу однойменної грошової одиниці:

де К - кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році; У - сума цін товарів, що реалізуються у певному році; О ~ середнє число оборотів грошової одиниці за рік. Це загальний закон кількості грошей в обігу.

Із розвитком функції грошей як засіб платежу ця формула набуває слідуючого вигляду:

К=СЦ-К+П-ВЛ

О

де СЦ- сума цін товарів, реалізованих протягом року; К— сума цін товарів, проданих у кредит; П - платежі за кредити минулого року; ВЛ - платежі, що взаємно погашаються; О - швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей. Існують різні погляди на природу і причини інфляції.

Інфляція ~ зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їх надмірної емісії, яка супроводжується стійким зростанням цін на товари і послуги.

Проте це лише форма прояву, не глибинна суть і причина інфляції. Насправді ж інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.

Основними внутрішніми, причинами інфляції є:

• порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу І сумою товарних цін;

• значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

• надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

• мілітаризація економіки;

• збільшення податків на товаровиробників;

• переважне зростання заробітної плати порівняно з темпами росту продуктивності праці.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою І т.д.), загостренням міжнародних валютно-фінансових відносин тощо.

Таким чином, інфляція - це знецінення грошей внаслідок ЇЇ надмірної емісії і яке призводить до стійкого зростання цін на товари і послуги.

Основними формами інфляції є слідуючі:

• повзуча інфляція - це інфляція, що розвивається поступово коли ціни зростають поступово (5-10% на рік);

• галопуюча інфляція - це коли ціни зростають швидко від 10 до 100% щорічно;

— гіперінфляція - ціни зростають астрономічними цифрами -

на 1-2% щодня, або на 500% і більше на рік.

Виділяють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції.

Інфляція попиту - форма інфляції, що виникає за зростання попиту при повній завантаженості виробничих потужностей і повній зайнятості. У цій ситуації пропозиція товарів не збільшується, що призводить до зростання цін. Інфляція пропозиції - форма інфляції, що виникає внаслідок зростання витрат виробництва, які переносяться на ціни товарів, що виготовляються і оплачуються споживачами.

Соціально-економічними наслідками інфляції є посилення диспропорцій в економіці, дезорганізація господарських зв'язків, криза державних фінансів, активізація спекуляції та «тіньової» економіки, посилення злочинності, корупція. Негативним наслідком інфляції є зниження життєвого рівня населення, знецінення трудових заощаджень.