1. Вплив автомобільного транспорту на навколишне середовище

та на здоров’я людей :

- діяльність основної маси автомобільного транспорту сконцентрована

в міс-цях з високим показником населення – містах, промислових

центрах;

шкідливі викиди від автомобілів здійснюються в найнижчих,

приземних шарах атмосфери, там де проходить основна життєдіяльність людини;

відпрацьовані гази двигунів автомобілів містять висококонцентровані токсичні компоненти, які є основними забруднювачами атмосфери.

Транспортні засоби являються джерелом підвищеного шуму та електромагнітних випромінювань. На даному підприємстві зберігаються люмінесцентні лампи з підвищеним вмістом ртуті.

У результаті неповного згоряння палива виникають частки сажі, які

при вдиханні з повітрям глибоко проникають у легені і провокують

респіраторні захворювання, бронхіт та астму. Транспортний шум являє

собою також серйозну небезпеку для людей, особливо якщо вони

живуть біля автомагістралей. Він призводить до стресів і безсоння.

Утворення відходів.

Промислові стічні води,шини.

- Робота пункту чищення та миття машин, пункту заправлення

пально- мастильними матеріалами, пункуту технічного обслуговування

та ремонту, на якому знаходиться акумуляторна зарядна станція, пункт

механічної обробки із різним ус-

таткуванням, пункт змащування, та склад для зберігання спеціальних

рідин. Також зберігання шин. Пожежна інспекція дозволяє зберігати на

території підприємства не більше 10 шин.

Забруднення ґрунту.

Розлив пального та миючих засобів на території підприємства.

Використання експлуатаційних матеріалів, нафтопродуктів, природного газу, атмосферного повітря.

- Створення стійкої гідрофобної плівки на поверхні ґрунтових часточок.

- Ерозія ґрунтів ( розливання миючих засобів на грунт ) призводить до

Втрати самого родючого поверхневого шару ґрунту, замулювання

водоймищ, забруднення їх ліофільними елементами.

Висновки :

Пріоритетними напрямками підвищення екологічної безпеки автомо-

біля на всіх стадіях його життєвого циклу є:

• різні способи зменшення викидів токсичних компонентів у навколишнє се-

редовище;

• установлення на вузлах і деталях, які підлягають найбільш швидкому зносу

спеціальних індикаторів, які надають інформацію щодо необхідності їх за-

міни;

• уникнення неконтрольованого захоронення небезпечних відходів;

• проектування і виготовлення нових транспортних засобів, здатних до швид-

кого розбирання, використання у подальшому вживаних справних механіз-

мів і агрегатів та їх утилізація;

• постійне збільшення кількості екологічно чистих матеріалів у виробництві

та здійснення контролю за використанням у конструкції автомобілів матері-

алів зі шкідливими речовинами;

• на всіх стадіях життєвого циклу автомобіля використання шкідливих мате-

ріалів і спеціальних рідин повинно бути мінімальним;

• своєчасне технічне обслуговування і точне регулювання системи запалю-

вання та живлення двигунів внутрішнього згоряння;

• зниження шкідливого впливу токсичних речовин на навколишнє середови-

ще в процесі експлуатації за рахунок впровадження новітніх систем нейтралізації шкідливих викидів.

• широке використання зрідженого природного газу, альтернативних видів

пального, нових транспортних засобів – електромобілів;

• введення різних присадок і нейтралізаторів до складу палива, які забезпечу-

ють його бездимне згоряння;

• використання новітніх систем запалювання, які сприяють повному згорян-

ню палива;

• покращення екології великих міст за рахунок виконання вимог екологічно-

го законодавства, заборони будівництва у центрі міст автостоянок, контро-

лю зведення автозаправних станцій у межах міста, будівництво об'їзних до-

ріг, припинення масового вирубування дерев і паркових насаджень під при-

водом "санітарного" рубання, розроблення шумового захисту і стимулю-

вання екологічно безпечного транспорту.

Практичне завдання 5.

Організація державного управління природоохоронною діяльністю.

Мета

Надати студентам початкові знання в області державного управління природоохоронною діяльністю, ознайомитися з особливостями роботи державних структур з охорони навколишнього природного середовища.

Завдання

1.Охарактеризуйте структуру управління природоохоронною діяльністю в Україні .

2.Назвіть механізм та методи управління охороною навколишнього середовища.

3. Ознайомитися з історією, сучасним станом та основними видами діяльності Управління охорони навколишнього природного середовища, виконавчого органу Київської міської адміністрації (КМДА). Назвіть задачі управління та його структуру.

4. Дайте характеристику діяльності одного із відділів Управління.

5. Які екологічні впливи має діяльність даного відділу. Назвіть законодавчі акти, що регулюють ці впливи.

1. Основні фунуції управління природоохоронною діяльністю в Україні здійснює Міністерство охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України.

Положення про діяльність Мінекобезпеки України

Міністерство охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України організовує свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1995 року.

Основними функціями Мінекобезпеки є:

проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища;

забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища;

досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України.

Міністерство здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природнього середовища, ядерної та екологічної безпеки, організовує проведення державної екологічної експертизи.

Мінекобезпеки здійснює також міжнародне співробітництво з питань екології, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій, організовує виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України з цих питань.

Розподіл функцій управління природоохоронною діяльністю

В загальному аспекті визначення раціонального розподілу функцій реалізації державної екологічної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях здійснено в “Основних напрямах державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджених Постановою Верховної Ради України від 5.03.98 р. № 188/98-ВР. Стаття 33 цього документа проголошує, що до функцій національного рівня управління належить вирішення таких питань:

• Розроблення методологічного, нормативного та правового забезпечення;

• Розроблення політики регулювання ядерної безпеки ;

• Проведення держаної екологічної експертизи;

• Формування економічного механізму природокористування;

• Регулювання використання природних ресурсів та запобігання забрудненню довкілля;

• Ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності ;

• Державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

• Встановлення нормативів якісного стану природних ресурсів;

• Формування та використання державних фондів охорони довкілля;

• Регулювання використання ресурсів державного значення;

• Державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, в тому числі ядерної та радіаційної безпеки;

• Впровадження екологічного аудиту ;

• Проведення єдиної науково-технічної політики охорони, раціонального використання та відновлення природних ресурсів;

• Проведення державної політики збереження біорізноманіття ;

• Забезпечення екологічної безпеки як складової національної безпеки;

• Реалізація міжнародних угод і виконання Україною взятих на себе в рамках цих угод зобов’язань та підтримка міждержавних відносин у природоохоронній сфері;

• Забезпечення процесу прийняття державних рішень з урахуванням екологічних вимог (організація моніторингу, впровадження інформаційних технологій, ведення обліку забруднень, прогнозування);

• Екологічна освіта та екологічне виховання.

До функцій регіонального рівня управління належить вирішення таких питань:

• Регулювання використання природних ресурсів місцевого знацення;

• Визначення нормативів забруднення природного середовища;

• Впровадження економічного механізму природокористування ;

• Проведення моніторингу та обліку об’єктів природокористування і забруднення довкілля;

• Проведення державної екологічної експертизи;

• Здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;

• Розробка програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики;

• Інформування населення та зацікавлених підприємств, установ і

організацій з екологічних питань.

До функцій місцевого рівня управління належить вирішення таких питань:

• Проведення локального та об’єктного моніторингу;

• Здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;

• Організація розробки місцевих екологічних програм та проектів.

В Україні сформувалась і функціонує розгалужена природоохоронна система. Всі ланки цієї системи складають єдине ціле і доповнюють одна одну. В той же час кожна з цих ланок наділена самостійними функціями, вирішує певне коло завдань і має свою структуру. Підсистема управління і планування в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Це одна з центральних ланок всієї природоохоронної системи. Керівництво і координацію діяльності цієї підсистеми здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. При цьому необхідно враховувати, що в системі планового управління раціональним природокористуванням провідним є територіальний підхід. Підсистема нагляду і контролю за станом довкілля.

Відповідальність за організацію цієї підсистеми несе Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет природних ресурсів, Держстандарт, Міністерство охорони здоров’я та інші міністерства і відомства України, а також місцеві обласні, міські і районні органи відповідного профілю. підсистема обробки і аналізу статистичних та інших даних в галузі Інформативна та техніко-економічна природоохоронної діяльності.

Керує цією підсистемою Державний комітет статистики України і його обласні та районні управління, а також Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

• Ці органи разом формують єдиний банк даних з різних аспектів охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування як в територіальному, так і в галузевому розрізах. Підсистема використання і охорони природних ресурсів.

• Вона знаходиться в компетенції місцевих рад, які контролюють і регулюють всю природоохоронну роботу міністерств і відомств.

• Галузевий і міжгалузевий характер раціонального природокористування визначається специфікою господарської діяльності структурних підрозділів міністерств і відомств і залежить від виробничого профілю підприємств і об’єднань.

• Підсистема фундаментальних і прикладних досліджень зі взаємодії використання ресурсів біосфери і розвитку суспільного виробництва.

• Ця підсистема базується на діяльності Національної Академії Наук України, Міністерства освіти і науки України.

• Вони разом з міністерствами і відомствами розробляють і затверджують плани науково-дослідних робіт з наукових основ раціонального природокористування, координують діяльність наукових закладів у розробці найважливіших проблем охорони навколишнього середовища.

До системи органів управління в природоохоронній діяльності належать:

• Органи загального державного управління

• Органи спеціального державного управління

• Органи місцевого самоврядування

• Органи громадського управління

Тимчасова структура центрального апарату

Міністерства екології та природних ресурсів України

№ з/п	Структурні підрозділи
1	Керівництво міністерства
	Міністр
	Перший заступник Міністра
	Заступник Міністра
	Заступник Міністра
2	Департамент організаційно-аналітичної та кадрової роботи
3	Юридичний департамент
4	Департамент екологічної безпеки
5	Департамент охорони природних ресурсів та екомережі
6	Департамент заповідної справи
7	Департамент державної екологічної політики та міжнародної діяльності
8	Департамент економіки та фінансів
9	Управління державного екологічного моніторингу
10	Управління комунікацій та зв'язків з громадськістю
11	Управління майном, матеріально-технічного забезпечення, з питань корпоративних прав, охорони праці
12	Відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності
13	Відділ державної експертизи
14	Відділ контрольно-ревізійної роботи
15	Сектор режимно-секретної роботи
16	Сектор контролю та перевірки виконання актів і доручень вищих органів державної влади
17	Сектор тендерних процедур
18	Головний спеціаліст з питань мобілізаційної роботи
19	Головний спеціаліст з питань запобігання та протидії корупції

2. Механізм це сукупність тих чи інших методів управління природоохоронною діяльністю Механізми управління природоохоронною діяльністю мають бути погоджені, як по вертикалі, так і по горизонталі. Метою механізму управління в природоохоронній діяльності є узгодження економічних і екологічних інтересів суспільного виробництва як вертикальних - державних, регіональних, локальних, так і горизонтальних - територіальних, відомчих, на рівні зв'язків між підприємствами.

Методи управління - це набір способів, прийомів, засобів дії на керований об'єкт.

За змістом дії на об'єкт управління методи діляться

• організаційно-адміністративні,

• економічні,

• соціально-психологічні і ін.

Організаційно-адміністративні методи засновані на наказах, розпорядженнях, законах і інших нормативно-правових документах і спираються на можливість застосування сили державними органами, у тому числі безпосередньо на силові структури (екологічну міліцію, податкову поліцію і ін.).

Соціально-психологічні методи управління спираються на переконання, на свідомість, засновану на екологічному світогляді громадян, ґрунтуються на звичаях і традиціях, цінностях суспільства.

Економічні методи дії засновані на використанні матеріальних (економічних, фінансових) інтересів. Конкретний економічний метод включає як окремі дії, так і їх сукупність. Комплекс взаємозв'язаних економічних заходів, направлених на досягнення конкретного результату, утворює організаційно-економічний механізм управління природоохоронною діяльністю, що забезпечує раціональне ресурсозберігаюче природокористування, засноване на принципах "сталого розвитку”

Структура:

1. Головне управління внутрішнього фінансового контролю та аудиту

2. Головне управління екології та охорони природних ресурсів

Основні функції та напрями роботи

Головне управління є правонаступником управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Основними завданнями Головного управління є: Реалізація екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на забезпечення збереження навколишнього природного середовища м. Києва. Забезпечення виконання вимог природоохоронного законодавства. Реалізація рішень органів місцевого самоврядування та виконавчої влади міста Києва щодо охорони навколишнього природного середовища, поліпшення екологічного стану м. Києва, раціонального використання природних ресурсів місцевого значення та забезпечення екологічного благополуччя населення міста.

3. Головне управління економіки та інвестицій

4. Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження

5. Головне управління житлового господарства

6. Головне управління житлового забезпечення

7. Головне управління земельних ресурсів

8. Головне управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю

9. Головне управління з питань захисту прав споживачів

10. Головне управління з питань надзвичайних ситуацій

11. Головне управління з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу

12. Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва

13. Контрольне управління

14. Управління документального забезпечення

15. Управління з питань звернень громадян

16. Управління інформаційного забезпечення

17. Управління кадрової роботи і нагород

18. Управління міжнародних зв’язків

19. Управління організаційної роботи

20. Юридичне управління

21. Відділ взаємодії з судами, правоохоронними органами та органами юстиції

22. Відділ фінансового забезпечення та звітності

23. Управління перспективного розвитку та координації будівництва

24. Управління державного архітектурно-будівельного контролю

25. Управління преси та інформації

26. Управління ритуальних послуг

27. Управління справами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

4. Головне управління з питань реклами

Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), згідно положення затвердженого рішенням Київради від 28.09.2006 №7/64, є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Основними завданнями Головного управління з пиатнь реклами є: - регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами.

- контроль та облік зовнішньої реклами згідно з встановленим порядком її розміщення.

- координація заходів щодо впорядкування рекламної діяльності в галузі реклами та впровадження системного підходу до формування високоякісного зовнішнього дизайну м. Києва.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань:

- розробляє нормативно-правові акти, направлені на регулювання діяльності в сфері реклами, з питань, що відносяться до компетенції Головного управління. - координує діяльність міських структур з питань реклами, реалізації міських програм щодо поліпшення зовнішнього вигляду міста елементами зовнішнього благоустрою. - удосконалює галузеву систему управління у сфері зовнішньої реклами та забезпечує формування єдиного міського рекламно-інформаційного простору. - готує та подає до Київської міської ради фінансовий звіт про формування і використання грошових коштів, що надходять до місцевого бюджету міста Києва від здійснення діяльності у сфері зовнішньої реклами. - аналізує стан і потреби ринку зовнішньої реклами і готує рекомендації щодо його впорядкування та вдосконалення. - розробляє та подає на затвердження в установленому порядку економічно обґрунтовані диференційовані тарифи оплати за тимчасове використання місць для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва. - здійснює контроль за дотриманням порядку розміщення зовнішньої реклами і вносить пропозиції щодо їх зміни та/або доповнення в установленому порядку. - взаємодіє з усіма органами виконавчої влади міста Києва та забезпечує постійну співпрацю органів виконавчої влади з громадськими організаціями. - здійснює контроль за станом рекламних засобів, організовує їх інвентаризацію та в разі необхідності надає виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) пропозиції щодо демонтажу рекламних засобів у встановленому порядку. - спільно з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головкиївархітектура) розробляє методичні положення, направлені на створення єдиного стилю художнього оздоблення міста рекламними засобами. - вживає необхідних заходів щодо впровадження нових технологій і матеріалів в оснащенні рекламних засобів. - проводить в межах своєї компетенції контроль за дотриманням встановленого нормативними актами порядку експлуатації та утримання підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, рекламних засобів. Вимагає від юридичних і фізичних осіб усунення виявлених порушень.

5.Законодавчі акти, що регулюють діяльність Головного управління з питань реклами

• Закон України "Про рекламу" - Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ від 29.12.2003 №2067

• Положення про Головне управління з питань реклами, затверджене рвшенням Київради від 28.09.2006 №7/64

• Порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Києві, затверджений розпорялдженням КМДА від 27.09.2010 №767

• Розпорядження КМДА від 21.10.2010 №870 "Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами"

• Про затвердження Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями, затверджене розпорядженням КМДА від 09.07.2007 №852

Практична робота 6. Організація громадського управління природоохоронною діяльністю

Мета. Надати студентам початкові знання в області громадського управління природоохоронною діяльністю, ознайомитися з особливостями роботи громадських організацій з охорони навколишнього природного середовища.

Завдання.

1. Дайте характеристику громадського екологічного руху. Назвіть найбільш відомі Всесвітні, Всеукраїнські або місцеві організації. Які задачі вони вирішують.

2. Охарактеризуйте вплив громадських організацій на рішення екологічних проблем суспільства.

3. Ознайомитися з історією, сучасним станом та основними видами діяльності громадської організації – бази практики. Назвіть мету її діяльності, задачі, структуру.

4. Яка схема взаємодії громадської організації з державними та бізнес-структурами. Співпраця з населенням . Шляхи фінансування природоохоронних заходів.

5. Наведіть приклад впливу діяльності громадської організації при вирішенні конкретної екологічної проблеми.

Джерела

http://www.google.com.ua

http://www.ecoline.ru

http://www.ecolabel.org.ua

http://www.mama-86.org.ua

Міжнародне екологічне співробітництво в галузі охорони довкілля розпочалось в 50—60-х роках, коли були досягнуті й підписані перші угоди про охорону вод Світового океану від забруднень нафтопродуктами, про охорону природи й природних ресурсів. Протягом останніх 40 років під егідою ООН було створено десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля: 1970 p.— Міжнародна програма МАВ («Людина і біосфера»), яка вбирає близько 15 наукових проектів досліджень для ЗО країн: 1972—ЮНЕП (Програма міжнародного співробітництва з проблем природного середовища), ВОЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), МКОСР (Міжнародна комісія з охорони довкілля і розвитку), ЕФОС (Глобальний фонд навколишнього середовища, з 1990 p.);

ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН); АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та ін. В останні 20 років проведено кілька дуже важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Москві), прийнято ряд конвенцій з охорони вод Світового океану, заборони розробки, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони наземних ядерних випробувань, забруднень Балтійського й Чукотського морів та ін.

Експерти ООН вважають, що сьогодні основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи мають бути спрямовані на:

• дослідження першопричин кризи;

• боротьбу з її наслідками;

• оцінку глобального ризику;

• залучення широкої громадськості;

• забезпечення засобів правового регулювання;

• інвестування в наше майбутнє.

Всеукраїнські екологічні організації

www.ecoleague.net  Офіційний сайт Всеукраїнської екологічної Ліги

www.ednannia.isar.kiev.ua  Сайт центру ІСАР "ЄДНАННЯ",

www.mama-86.kiev.ua  Всеукраїнська екологічна громадська організація "МАМА-86"

www.dovkilia.kiev.ua  Сайт благодійної організації проекологічного спрямування Центр громадської дипломатії "Довкілля XXI".

checo.iatp.org.ua   Сайт громадського об’єднання „Чорнобиль Еко

Серед київських екологічних організацій можна виділити такі: www.ln.com.ua/~kekz/index.htm  Неурядова благодійна екологічна організація “Київський еколого-культурний центр”.

http://www.ecopravo.kiev.ua/

Еко-право Київ

Національний екологічний центр України

Національний екологічний центр України (НЕЦУ) був заснований 30 серпня 1991 р. Це одна з перших екологічних громадських неприбуткових організацій національного рівня, зареєстрованих у незалежній Україні. Нині НЕЦУ має 24 територіальних відділення, що діють по всій Україні. У 2003 р. було відновлено діяльність Молодіжного відділення НЕЦУ. НЕЦУ ставить собі на меті створення здорового довкілля та поліпшення якості життя людей в Україні. Ми намагаємося донести позиції фахівців в охороні довкілля до посадовців які приймають рішення у різних галузях господарства.

Значна частка нашої роботи пов’язані з жагою зберегти природу нашої країни через створення нових природоохоронних об’єктів та відстоювання недоторканності існуючих.

Ми також намагаємося вплинути на енергетичну політику, розуміючи, що саме новітні підходи до розбудови енергетичного сектора створять умови для розвитку нашої країни без негативних наслідків для довкілля.

Нарешті, ми впевнені що кошти платників податків не повинні використовуватися на будівництво об’єктів зі значним негативним впливом на населення та довкілля, і намагаємося вплинути на рішення про фінансування проектів міжнародними фінансовими організаціями.

За роки свого існування організація чимало досягла у різних сферах.

• Досягнення у сфері живої природи та розвитку екологічної мережі:

1. Прийняті закони у сфері охорони природи, у розробці яких брав участь НЕЦУ

2. Проведена наукова робота у сфері природно-заповідного фонду

3. НЕЦУ сприяв створенню об’єктів природно-заповідного фонду

4. НЕЦУ заснував Парк „Пам’яті родоводу”

5. НЕЦУ розпочав повну інвентаризацію степів України

6. Розпочали показ екологічних фільмів та проведення просвітницьких лекцій

• Досягнення у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства

1. НЕЦУ сприяв розвитку екологічного громадського руху та громадянського суспільства

2. НЕЦУ організував та провів загальнонаціональну кампанію “Жива вода”.

3. З 2004 року НЕЦУ проводить громадську кампанію на захист найбільшого заказника Києва – „Острів Жуків”,

4. Експерти НЕЦУ підготували і оприлюднили громадську оцінку екополітики України (2002-2003).

Досягнення у сфері протидії глобальним змінам клімату

1. Підвищення поінформованості місцевих органів влади та громадськості щодо наслідків глобальних змін клімату (з 2000)

2. Включення до складу офіційної делегації України представників від НЕЦУ

3. Публікація критичних матеріалів щодо виконання Україною міжнародних зобов’язань

4. У всіх профільних міністерствах призначені відповідальні за впровадження положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу

5. Здійснення дослідження потенціалу скорочення викидів парникових газів в Україні

6. Активно працювали над проектом Екологічної стратегії України до 2020 року та вносили свої пропозиції

З 1996 року НЕЦУ є членською організцією мережі CEE Bankwatch Network, що здійснює моніторинг діяльності міжнародних фінансових установ у Центральній та Східній Європі. Особливу увагу наших співробітників привертають проекти банків розвитку у енергетиці. Зараз саме з НЕЦУ йде координація роботи Bankwatch по поліпшенню політик Європейського банку реконструкції та розвитку і проекту підтримки організацій на Кавказі та в Середній Азії. Додаткову інформацію про діяльність мережі ви знайдете на сайті CEE Bankwatch Network.

НЕЦУ є членом Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), який допомагає знаходити практичні рішення найбільш насущних проблеми навколишнього середовища та розвитку. МСОП підтримує наукові дослідження, здійснює проекти на місцях по всьому світу і співпрацює з урядами, неурядовими організаціями, установами Організації Об’єднаних Націй, компаніями та місцевими громадами з метою розробки та здійснення політики, законодавства та застосування передової практики.

НЕЦУ є членом Української річкової мережі - добровільного об’єднання громадян, неурядових організацій (НУО) та місцевих громад, метою якого є сприяння поліпшенню екологічного стану річок, а також позитивним змінам в екологічній політиці України у галузі охорони і збереження річок.

Додаток1

Тестові питання до стандарту ISO 14001

1. З якими стандартами сумісний стандарт ISO 14001?

1. ISO 9001 і OHSMS

2. ISO 9000 i ISO 1400

3. ISO 14012 і ISO 14004

2. Які елементи містить в собі Стандарт ISO 14001?

a)всі елементи типової системи управління (стратегія, цілі і завдання, програма менеджменту, оперативний контроль, моніторинг і оцінка, вчення, внутрішні аудити і аналіз менеджменту.

b) тільки стратегія, цілі і завдання

с) тільки програма менеджменту, оперативний контроль, моніторинг і оцінка, вчення, внутрішні аудити і аналіз менеджменту.

3. Які розділи включає в себе стандарт ISO 14001?

4. До яких сфер застосовується стандарт ISO 14001?

a) сфера послуг

b) сфера виробництва

c) сфера послуг та сфера виробництва

5. На чому зосереджується увага на підприємстві при використанні стандарту ISO 14001?

a) на екологічних вимогах до організації

b) на структурі організації

c) на результаті діяльності організації

6. Що гарантує безперервне вдосконалення основних процесів охорони довкілля при використанні стандарту ISO 14001?

a) перевірки і введення поправок до елементів системи

b) зміна внутрішньої організації на підприємстві

c) зміна структури організації

Вирішення про розробку серії стандартів ISO 14000 з'явилося результатом Уругвайського раунду переговорів з Всесвітньою торгівельною угодою і зустрічі по довкіллю і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році.

7. Результатом яких переговорів стало рішення про розробку серії стандартів ISO 14000?

a) Уругвайського раунду переговорів з Всесвітньою торгівельною організацією

b) Брюсельського раунду переговорів з Всесвітньою торгівельною організацією

c) Українського раунду переговорів з Всесвітньою торгівельною організацією

8. Де проходили переговори Уругвайського раунду з Всесвітньою торгівельною організацією?

a) в Америці

b) в Китаї

c) в Ріо – де – Жанейро

9. У якому році переговори Уругвайського раунду з Всесвітньою торгівельною організацією?

a) 2010

b) 1992

c) 1945

10. В якому році були офіційно прийняті і опубліковані перші стандарти серії ISO 14000 ?

a) 2011

b) 1996

c) 1900

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гутаревич Ю.Ф., Матейчик В.П., Копач А.О. Шляхи підвищення екологічної безпеки дорожніх транспортних засобів// Вісник східноукраїнського НУ ім. Володимира Даля. –Луганськ, 2004№ 7(77), ч 1. – С. 11-15.

2. Романченко І.С., Сбитнєв А.І. Створення системи керування станом навколишнього середовища у Збройних Силах України// Наука і оборона. – 2003, № 1. – С. 38-43.

3. Глушко О.В., Клюев Н.В. Труд и здоровье водителя автомобиля. – М.: Транспорт,1991. – 223 с.

4. Підлісна М.С. Облікування та нормування викидів забруднюючих речовин в атмосферу парком озброєння і техніки// Наук.-техн. зб. – Львів: ЛВІ. – 2004, вип. 3. – С. 72-76.

5. Литвин Л.Л., Калінін О.М., Климчук В.Т. Обґрунтування необхідності ремонту автомобільної техніки. Місце ремонту в експлуатаційному циклі військової автомобільної техніки// Наук.-техн. зб. – Львів: ЛВІ. – 2005, вип. 4. – С. 40-42.

6. Слюсаренко О.І. Каталітичний нейтралізатор – як спосіб розв'язання екологічної проблеми автомобільних викидів// Наук.-техн. зб. – Львів: ЛВІ. – 2005, вип. 4. – С. 54-56.

7. Рудзінський В.В. Новітні системи нейтралізації шкідливих викидів дизелів вантажних автомобілів// Автошляховик України. – 2008. – № 1. – С. 8-9.

8. http://www.google.com.ua

9. http://ntu.kar.net

10. http://menr.gov.ua

11. http://ecoline.ru

12. http://ecolable.org.ua

13. http://mama-86.org.ua