- •1. Поняття та види особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими.
- •2. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •10. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •11. Захист особистих немайнових прав. Способи.
- •17. Збитки: Поняття. Види.
- •21. Недійсні правочини з вадами суб’єктного складу.
- •22. Недійсні правочини з вадами змісту.
- •23. Недійсні правочини з вадами волі та волевиявлення.
- •24. Підстави нікчемності правочинів.
- •26. Порядок і наслідки визнання правочину недійсним.
- •27. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків: способи, межі.
- •28. Форми та способи захисту цивільних прав.
- •34. Поняття і види строків. Обчислення строків у цивільному праві.
- •35. Поняття, значення, межі дії строків позовної давності.
- •36. Види строків позовної давності.
- •37. Початок перебігу строків позовної давності.
- •38. Зупинення і переривання строків позовної давності.
- •1. Перебіг позовної давності зупиняється:
- •39. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності.
- •40. Вимоги на які не поширюється позовна давність
- •41. Право на позов. Поняття та види
- •42. Поняття власності і право власності.Зміст право власності як суб’єктивного цивільного права
- •43. Підстави набуття та припинення право власності.
- •44. Момент виникнення право власності у набувача майна. Ризик випадкової загибелі речі
- •1. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •45. Види право власності та форми власності
- •46. Право власності фіз. Осіб на житловий будинок. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва
- •47. Речові права на чуже майно. Поняття, характеристика, види
- •48. Порядок і засоби захисту речових прав. Основні положення , способи і порядок
- •III Глава: Засоби захисту права власності.
- •3.1. Витребування майна власником з чужого незаконного влодіння
- •3.2. Витребування грошей і цінних паперів на пред’явника.
- •3.3. Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння
- •50. Поняття сервітуту, види, правове значення
- •51. Емфітевзис
- •52. Суперфіцій
- •53. Поняття, види права спільної власності. Загальна х-ка
- •54. Здійснення права спільної власності
- •55. Право спільної часткової власності
- •56. Право спільної сумісної власності
- •57. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності
- •58. Загальний та спеціальний склад цивільно-правового правопорушення
- •59. Вина як умова цивільно-правової відповідальності
- •60. Шкода як умова цивільно-правової відповідальності. Співвідношення шкоди та збитків
- •61. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •1. Залежно від підстав виникнення цивільних прав та обов’язків:
- •2. Залежно від розміру:
- •3) Форми цпв.
- •62. Підстави звільнення боржника від відповідальності
- •63.Особливості відповідальності за грошовими зобовязаннями
- •64.Поняття та значення спадкування
- •65.Спадкове правонаступництво
- •66.Поняття спадщини
- •67.Спадкоємці та спадкодавці. Право на обовязкову частину у спадщині
- •68.Час та місце відкриття спадщини
- •69.Спадковий договір
- •70. Поняття та зміст заповіту. Недійсність заповіту
- •71.Позбавлення спадщини
- •72.Форма заповіту
- •73. Підпризначення спадкоємця. Співвідношення із спадкуванням в порядку представлення, спадковою трансмісією та прирощенням спадкових часток.
- •74.Виконання заповіту.
- •75. Заповідальний відказ та покладання як різновиди заповідальних розпоряджень.
- •77.Спадкування за правом представлення
- •78.Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •79.Порядок прийняття спадщини
- •80.Відмова від спадщини
- •81.Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавців
56. Право спільної сумісної власності
На відміну від права спільної часткової власності, право спільної сумісної власності може виникнути тільки на підставах, передбачених законом чи договором.
В сумісній власності, як і в частковій, право кожного із співвласників не обмежене якою-небудь конкретною частиною спільного майна і поширюється на все майно в цілому. Водночас у сумісній власності, на відміну від часткової, кожному із співвласників до виділу або поділу не належить заздалегідь визначена частка в праві власності на спільне майно. Це основна ознака сумісної власності. Відповідно до п. 1 ст. 368 спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них. Право одного співвласника на все майно, що є у спільній сумісній власності, таке ж, як і права інших співвласників цього майна. Крім того, зазвичай учасники спільної сумісної власності пов´язані між собою ще й особистими правами: реєстрацією шлюбу, родинними зв´язками тощо.
Стаття 368 ЦК України передбачає можливість виникнення спільної сумісної власності з участю громадян, юридичних осіб, держави та територіальних громад. Що ж до чинних суспільних відносин у сфері спільної сумісної власності, то ст. 368 ЦК України безпосередньо встановлює дві підстави виникнення спільної сумісної власності:
- набуття майна подружжям за час шлюбу;
- набуття майна в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, якщо інше не встановлене договором, укладеним в письмовій формі.
Крім того, ст. 74 Сімейного кодексу України встановлює правило, за яким майно, набуте за час спільного проживання однією сім´єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.
Можливість виникнення права спільної сумісної власності на підставі договору теж встановлюється законом. Так, Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. встановив, що члени фермерського господарства за домовленістю між собою можуть утворити спільну (часткову або сумісну) власність з того майна, яке не увійшло до складного капіталу господарства.
На підставі ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир у спільну сумісну чи часткову власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім´ї, які постійно мешкають у даній квартирі.
При здійсненні права спільної сумісної власності співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, повинні дотримуватись вимог, встановлених ст. 369 ЦК України.
За загальним правилом володіння та користування таким майном здійснюється спільно. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, але законодавець виходить з презумпції наявності такої згоди у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном. Щодо вчинення правочину по розпорядженню спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, то повинна мати місце згода всіх співвласників, висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Таке уповноваження повинно оформлятись з дотриманням вимог, встановлених ч. З п. 2 ст. 369 ЦК України.
Співвласникам надається право на свій розсуд в будь-який час заявляти вимогу щодо виділу в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, але співвласники за домовленістю можуть відступити від принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності. Крім того, підставою відступу від названого принципу може бути норма закону чи рішення суду. Так, ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України надає суду право відступати від засади рівності часток подружжя, враховуючи при цьому інтереси неповнолітніх дітей або інші обставини, що мають істотне значення.
Законом дозволено кредитору співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, пред´явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Такий позов може бути пред´явлено лише у разі недостачи у співвласника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення.