Державна податкова адміністрація україни національний університет державної податкової служби україни

Звіт

Про проходження навчальної практики зі спеціальності у відділі правового та кадрового забезпечення виконавчого апарату Звенигородської районної ради в Черкаськійобласті.

Студента I курсу, групи ПБ-13

Спеціальності 6.030401 “Право”

Керівник практики від державного

органу, підприємства, установи,

організації.

Керівник практики

від Національного університету

Ірпінь - 2011

План

Вступ:

1. Роль органів місцевого самоврядування в забезпеченні конституційних прав і свобод людини.

2.Характеристика Звенигородської районної ради.

2.1 Повноваження Звенигородської районної ради.

2.2 Характеристика виконавчого апарату.

2.3 Характеристика нормативних актів, які приймаються Звенигородською районною радою, її виконавчим апаратом.

3. Співвідношення між місцевим самоврядуванням та місцевим уаправлінням.

4. Місцеве самоврядування: перспективи розвитку.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

Вступ

Після здобуття державної незалежності у 1991 році в Україні було здійснено декілька реформ місцевої влади.

З 1994 року єдиними і повноправними органами влади на відповідній території були місцеві ради народних депутатів. Після підписання 8 червня 1995 року Конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України передбачалось утворення на регіональному рівні структур виконавчої влади – державних адміністрацій, жорстко підпорядкованих по вертикалі, на вершині якої знаходився Президент України та Кабінет Міністрів України. В той же час вертикаль по лінії рад народних депутатів була скасована, а самі ради фактично перетворились на придаток при місцевих адміністраціях, не маючи чітко визначених повноважень.

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, закріпила принцип, згідно з яким в Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування. Вона також проголосила його первинним суб’єктом територіальну громаду – жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Практичне застосування самоврядного механізму стало можливим після прийняття у 1997 році Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, який визначив місцеве самоврядування як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста— самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Європейська хартія місцевого самоврядування, яка була ратифікована законом N 452/97-ВР від 15.07.97, а значить становить частину національного законодавства України дає наступне визначення місцевого самоврядування – це право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

Також слід зазначити, що сучасна юридична наука визначає декілька теорій місцевого самоврядування:

Громадівська – прихильники цієї теорії стверджують, що територіальни громада, органи, які нею створені є самостійним джерелом влади, незалежними від держави. Органи місцевого самоврядування вирішують лише питання місцевог значення, а повноваження державної влади – місцеві органи державної виконавчої влади. Держава лише визнає та гарантує право місцеваго самоврядування.

Державницька теорія – згідно з якою органи місцевого самоврядування є органами за допомогою яких держава здійснює свої повноваження ( здійснення державних функції за допомогою недержавних утворень), децентралізація частини державної виконавчої влади, деволюція її на рівень територіальних спільнот громвдян та тих органів, які вони обирають.

Теорія муніципального дуалізму – яка визначає, що органи місцевого самоврядування є незалежними від держави лише у справах, місцевого значення, а в усіх інших вони здійснюють державну політику. Повноваження поділяються на власні та делеговані. Виконання власних повноважень регламентується законодавством, делегованих – під опікою та контролем відповідних державних органів. Характерна “подвійна” політико-правова природа місцевого самоврядування, якій властиве поєднання функцій місцевого самоврядування з функціями державного місцевого керівництва.

На мою особисту думку теорія муніципального дуалізму найбільш точно відображає концепцію українського самоврядування, адже Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” також поділяє повноваження на власні та делеговані.