2. Географія Північної Америки. Рельєф‚ клімат, географічні регіони. Водні басейни. Рослинний і тваринний світ.

Америка – частина світу в Західному півкулі між Атлантичним та Тихим Океанами. Утворюється 2 материками – Північною (площа 20 360 000 км², а разом з островами – 24 250 000 км2) і Південною (площа 18,28 млн. км²) Америками. Крайня північна точка Америки – мис Мьорчисон (на півострові Бутія), крайня південна точка – мис Фроуерд (у Магелановій протоці). На території Північної, Центральної і Південної Америки розташовано 35 незалежних держав і 15 колоній. Цей регіон іноді називають „Новим Світом”, на відміну від „Старого Світу”, тобто Євразії.

Північна Америка - це материк у Західній півкулі. На Півдні з’єднується з Південною Америкою, кордон з якою проводять по Панамському, а іноді – по Дар’єнському перешийку.

Географи відносять до Північної Америки Центральну Америку та Вест-Індію. Тому, з географічного погляду на території Північної Америки розташовані такі країни, як Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Гаїті, Гватемала, Гренада, Домініка, Домініканська республіка, Канада, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Лусія, США, Трінідад і Тобаго, Ямайка.

Проте, такий погляд не може задовольнити нас з культурно-історичної та політологічної точки зору. Адже, якщо дві великих держави Північної Америки – США і Канада є англо-саксонськими країнами; Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Лусія, Трінідад і Тобаго та Ямайка є колишніми британськими колоніями та членами Британської Співдружності Націй; Гаїті – колишня французька колонія, що отримала незалежість у 1804 році, нарешті, Гватемала, Гренада, Домініка, Домініканська республіка, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор як колишні іспанські колонії у культурному відношенні ближчі до держав Південної Америки ніж до США чи Канади.

Тому в Америці виділяють два історико-географічні регіони – Англо-Америку (США і Канаду) та Латинську Америку, до якої входять країни материка Південна Америка, Центральної Америки та Вест-Індії. Англо-Америка і стане об’єктом нашого курсу.

Географічне розташування. З заходу Північна Америка омивається Тихим океаном з Беренговою морем, затокою Аляска і Каліфорнійською затокою. Зі сходу – Атлантичним океаном з морями Лабрадор, Карибською затокою, затокою св. Лаврентія і Мексиканською затокою. З півночі - Північним Льодовитим океаном з морями Бофорта, Баффіна, Гренландською і Гудзоновою затоками.

Найбільші острови - Гренландія, Канадський Атлантичний Архіпілаг, Ньюфаундленд, Вест-Індія (Великі Антільські, Багамські та Навітряні острови), Алеутські острови, Архіпілаг Александра.

Рельєф. Західну частину материка займає гірська система Кордильєри. Найвища гора – Мак-Кінлі, 6193 м. Східну – широкі рівнини, плато, середньовисокі гори. На північному сході – Лаврентійська підвищенність, на півночі – низовина Макензі. Внутрішні райони – високі Великі рівнини і низькі Центральні рівнини. Східний край материка оточений гірськими підняттями Канадського Арктичного архіпелагу, Лабрадора, Аппалачей. Вздовж південно-східного узбережжя розташовані берегові незини – Приатлантична і Примексиканська.

Річки. Найбільша річкова система – Місісіпі (6420 км) та її притоки – Міссурі, Огайо; інші великі ріки – св. Лаврентія, Макензі, Юкон, Колумбія, Колорадо. Північна частина материка багата на озера (Великі озера, Вінніпеґ, Велике Невільниче озеро, Велике Медвеже озеро та інші).

Клімат. Північна Америка розташована в усіх широтних кліматичних поясах від арктичного на крайній Півночі до тропічного в Центральній Америці і Вест-Індії. Мерідіальне простягання найбільших гірських хребтів, що розташовані вздовж океанічних узбереж, відсутність перешкод для пересування повітряних мас з Арктики до Мексіканської затоки і навпаки вносять велику різноманітність у кліматичні умови Північної Америки. Середні темпиратури січня зростають від – 36оС (На Півночі Канадського Антарктичного Архіпелагу) до 20оС (на Півдні Флориди і Мексиканського нагір’я) липня – від 4оС на Півночі Канадського Арктичного архіпелагу до 32оС на Південному Заході США.

Арктичний кліматичний пояс охоплює північне узбережжя материка і прилеглі острови. Субарктичний пояс простягається на Південній Алясці та в північних територіях Канади. Південна Канада і значні території США лежать у помірному поясі. В розподілі опадів, температури та інших метеорологічних елементів у межах цього поясу існують суттєві відміни.

Найбільша кількість опадів випадає на Тихоокеанському узбережжі Аляски і Канади та на Північно-Західному узбережжі США (2000 – 3000 мм на рік), адже ці території лежать на шляху вологих західних вітрів; південно-східні райони материка отримують 1000 – 1500 мм. Центральні рівнини –600 – 1200 мм, міжгірні долини субтропічних і тропічних районів Кордильєр тільки 100 – 200 мм, тому їм властивий континентальний і посушливий клімат.

Несталість погодних умов властива внутрішнім рівнинним областям: підчас насування арктичних мас повітря бувають різкі зниження температур, взимку можливі великі снігопади, влітку, під час входження великих мас тропічного повітря можливі температури понад +40оС, суховії, посухи.

Субтропічний пояс охоплює широку смугу материка від Флориди до Каліфорнії. На Тихоокеанському узбережжі в межах цього поясу клімат близький до середземноморського. На Південному Сході клімат мусонний з максимумом опадів влітку. В тропічному поясі лежить крайня південна - звужена частина материка. Узбережні області цього поясу мають жаркий, вологий клімат з постійно високими температурами. У внутрішніх областях клімат жаркий і дуже посушливий.

Ґрунтово-рослинний покров представлений серією широтних зон від арктичних пустель на Півночі до тропічних вічнозелених лісів на Півдні.