1.Сутність економічного мислення. Мислення - найбільш узагальнена й опосередкована форма психічного відображення, що встановлює зв'язок між пізнаваними об'єктами. Мислення являє собою здатність орієнтуватися в нових для нас даних, здатність розуміти їх. Економічне мислення безпосередньо пов'язане з економікою. Економічна практика, економічні відносини, виступаючи як об'єкт економічного мислення, визначають його специфіку. Економічне мислення - це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності й поведінки у цілісному економічному процесі. Економічне мислення виступає як процес осмислення суб'єктом реальних господарських ситуацій, що підвищують ефективність трудової діяльності, які визначають економічну поведінку людини і стиль господарської діяльності. Формування економічного мислення майбутнього фахівця - це процес гармонійного розвитку його здібностей, що дає можливість ефективно проявляти себе в різних сферах діяльності, виробити свій стиль поведінки, певні погляди й інтереси, у результаті яких створюється система забезпечення позитивної результативності праці.

2.Середовище формування економічного мислення: економічне політико правове, соціально-культурне. Основні фактори формування економічного мислення суб'єкта - різноманітні форми власності, у рамках яких суб'єкт здійснює свою діяльність; Первинною складовою економічного мислення є економічний фактор. Він формується під впливом елементів економічної структури суспільства:економічних законів, економічних відносин, потреби, господарський механізм. Другим фактором формування економічного мислення є економічна культура - спосіб взаємодії економічної свідомості і економічного мислення, що регулює участь індивідів і соціальних груп в економічній діяльності та ступінь їхньої самореалізації в тих або інших типах економічної поведінки.

3. Типи економічного мислення: стандартний і творчий. В економічному мисленні прийнято розрізняти два типи мислення: 1) стандартне,; 2) творче або нестандартне. Стандартне мислення оперує категоріями і поняттями, що не виходять за межі усталених знань і повсякденної практики. Воно дуже часто здійснюється за принципом здорового глузду, тобто економічні явища і процеси сприймає поверхнево, не розглядаючи суть і явище, зміст і форм. Творче мислення - це мислення, яке виходить за межі звичної логіки, яке находить нові глибинні взаємозв'язки і взаємовпливи між явищами і процесами суспільного життя і природи, що не проявляються на поверхні різноманітного, в тому числі і економічного, життя суспільства.Існує класифікація, в основі якої лежить критерій для класифікації економічного мислення - критерій науковості. Звідси економічне мислення можна розділити на наукове і ненаукове. Наукове мислення - це спосіб осмислення дійсності, що базується на раціональному, доказовому, системному пізнанні, дослідженні природи і суспільства. Наукова істина базується на фактах, які провіряються, доказуються досвідом і експериментом, а головною формою її існування виступає наукова теорія. Ненауковий тип економічного мислення - це мислення, яке базується на обмежено раціональному, несистемному, недоказовому підході до економічної діяльності. Повсякденне економічне мислення належить ненауковому мисленню. Це мислення, яке базується на здоровому глузді, життєвому досвіді, практичній кмітливості. Економічне мислення - це уміння приймати раціональні рішення, тобто діяти в ситуації вибору, усвідомлюючи власну відповідальність за нього. Економічне мислення припускає вміння визначати мету своїх дій, оцінювати виявлені альтернативи, вибирати й оцінювати результат свого вибору.

4.Розвитокекономічногомислення.Розвитокекономічного мислення відбувається шляхом реалізації виховних функцій економічної освіти.Всі громадяни наділені певним економічним мисленням: сукупністю поглядів на нашу економіку, її сутність і закономірності розвитку, форми та методи управління, поза як кожна людина прямо чи побічно пов’язана із господарською діяльністю, й особливо з її результатами.Економічне мислення – це,по-перше,повсякденне мислення,що формується суто на ґрунті безпосередніх життєвих спостережень у людини,а по-друге,це наукове економічне мислення,яким,природно,володіє викладач економічних дисциплін.Викладати наукову економічну теорію на рівні новітніх даних викладач може за умови всебічного врахування історичного характеру економічного мислення. Економічне мислення — категорія, котра постійно перебуває в «русі», у розвитку, що визначається як внутрішніми потребами індивіда, так і соціально-економічними обставинами, що його оточують. Формування економічного мислення, будучи опосеред­коване теоретичним і емпіричним рівнями пізнання, визначається взаємодією суб’єкта й об’єкта економічної дійсності, і чим складнішим є останній, тим нагальнішою виявляється потреба його розвитку.У сьогоднішніх умовах, коли йдеться не просто про певні локальні соціально-економічні перетворення, а про становлення нової економічної системи, що зберігає все нагромаджене позитивне і добудовує себе належними елементами сучасного світового устрою, потрібне адекватне економічне мислення, а отже — і відповідна економічна поведінка.

6. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій. Компетенція - це знання і уміння у певній сфері людської діяльності. Компетентність - це якісне використання компетенцій, специфічна здатність ефективного виконання конкретних дій у предметній сфері, включаючи вузько предметні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, розуміння відповідальності за свої дії. У процесі отримання економічних широко застосовується термін "професіональна компетентність", під якою розуміють готовність і здібність фахівця приймати ефективні рішення при здійсненні професіональної діяльності. Виділяються прості компетенції та ключові компетенції - надзвичайно складні для обліку та виміру, що проявляються у всіх видах діяльностіТакож існують й інші класифікації: 1) стандартні - ті, без яких неможливе нормальне функціонування особистості або організації; 2) ключові - забезпечують їх конкурентоспроможність на соціально-економічному ринку, вигідно вирізняючи від аналогічних представників; 3) провідні - це "створення" майбутнього, що проявляється в інноваційності, креативності, динамічності та діалогічності.Професійні компетенції фахівців бакалаврського та магістерського рівнів підготовки за економічними спеціальностями мають свій об'єкт, класи професійних завдань та їх конкретизацію. До таких класів професійних завдань відносять: 1) теоретико-пізнавальні; 2) аналітичні; 3) навчально-методичні; 4) науково-дослідні; 5)виховні.

5. Економічне мислення і економічна практика. Економічне мислення — явище суб’єктивного порядку, безпосередньо пов’язане з економічним життям суспільства як його органічна частина. З одного боку, економічне мислення є процесом відтворення людською свідомістю, у визначеній логічній послідовності, економічних взаємин із відповідними їм економічними законами. З іншого ж — це процес осмислення і переосмис­лення, засвоєння людьми нагромаджених суспільством економіч­них знань. У першому наближенні економічне мислення можна визначити як відображення в економічній свідомості явищ і процесів економічного життя й формування адекватних практичних дій, спрямованих на його перетворення. Економічне мислення виникає в процесі безупинної взаємодії об’єктів і суб’єктів економічного життя, а економічна дійсність — органічне переплетення взаємодії системи об’єктів і системи суб’єктів.Економічна практика виступає критерієм переходу емпіричної, повсякденної свідомості в теоретичну. Єдність повсякденного і теоретичного рівнів економічної суспільної свідомості детер­мінується економічним життям суб’єктів. У кожному окремо взятому колективі воно трансформується через призму тих специфіч­них економічних умов, у яких люди працюють, здобуваючи при цьому конкретну, практичну спрямованість, життєву силу і дієвість. Тут виявляється закономірність, згідно з якою економічні умови, їхня специфіка в різних виробничих процесах виступають активним засобом формування економічного мислення в працівників, визначають потребу розвитку його теоретичної основи.Вивчення економічного мислення під цим кутом зору може бути поглиблене за рахунок розуміння «острівної» і «континентальної» технік мислення, філософських підходів і необхідності їх розмежування.

7. Економіка як об’єкт наукового дослідження. Поняття економіка вживається як правило у двох значеннях: як сфера господарського життя і як наука, що вивчає цю сферу.Економіка в цілому є сукупністю певних суб’єктів економічної діяльності, кожний з яких вирішуєпроблемураціональноговедення господарстваЕкономічна наука у вивченні людського суспільства виходить із важливої передумови про те, що людина є одночасно і виробником, і споживачем економічних благ. Економіка як сфера життя суспільства охоплює виробництво благ, обмін, розподіл і споживання їх. При цьому обов’язково слід урахувати, що існування економіки неможливе без участі людей, без продуктів їхньої інтелектуальної діяльності. Економіку вивчає окрема наука – економічна теорія. Економічна теорія – це фундаментальна економічна наука,якавивчаєзагальні закономірності господарського життя, відносини між людьми, що складаються у сфері виробництва, розподілу обміну і споживання благ. Розрізняють об’єкт і предмет наукових досліджень. Об’єктом досліджень у найзагальнішому вигляді є сукупність явищ, явище або процес, що вивчаються.

8. Предмет економічної науки. Предмет економічної науки значною мірою залежить від вихідних позицій тієї чи іншої теоретичної концепції. Тривалий час вважалось, що предметом економічної науки є причини зростання матеріального добробуту людей, багатства. Суб’єкти економіки обмежені у своїх можливостях. Обмежені його фізичні та інтелектуальні можливості. Обмежений час, який він може виділити на те чи інше заняття. Економічна наука вивчає економічну діяльність людей, тобто такі їх дії, які пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням економічних благ. Саме тому ця наука є гуманітарною, яка вивчає закономірності поведінки людей.Економісти вивчають: витрати на виробництво та прибутки; їх цікавить, як забезпечується економічна рівновага, чому ціни на товари зростають і знижуються; чому одних товарів на ринку більше, ніж існує в них потреба, а інших – недостатньо; чому одні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а інші – деградують; чому кризи в економіці змінюються піднесеннями; чому існує безробіття та інфляція, який між ними взаємозв’язок; динаміку змін у цінах та обсягах виробництва. Вони намагаються встановити причини цих явищ, визначити чинники, що впливають на процеси ціноутворення та виробничі процеси. Економічна наука досліджує людську поведінку з точки зору співвідношення між цілями і обмеженими ресурсами, які можуть мати різне використання. Отже економічна наука сприяє ефективному використанню обмежених ресурсів з метою задоволення потреб суспільства та кожного його члена.

9. Функції економічної науки: теоретична, практична, світоглядна, ідеологічна. Економічна наука виконує певні функції. Економічній теорії властиві теоретико-пізнавальна, практична, прогностична і методологічна функції.Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, істотні причинно-наслідкові зв’язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об’єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний розвиток суспільства. Практична функція полягає в обґрунтуванні практичного застосування економічних законів для вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б якомога повніше відповідала інтересам людини, колективу, суспільства; раціональних форм управління господарством; здійсненні практичних заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнення ефективних результатів розвитку виробництва і зростання добробуту населення.Прогностична функція економічної теорії — це передбачення напрямів розвитку економічних процесів для запобігання економічним втратам, пом’якшення перебігу деяких негативних процесів, прогнозування дій, що сприятимуть подоланню економічної кризи, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів населення тощо.Методологічна функція економічної теорії полягає у використанні економічних знань для здійснення досліджень у галузі конкретно-економічних дисциплін. Вона спрямована на формування сучасного економічного мислення людей, дає змогу об’єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави, логіку економічних процесів.

10. Етапи розвитку економічної науки. Перші відомі спроби систематизації економічних знань пов’язані із грецькими мислителями, у першу чергу Аристотелем і Платоном, які розглядали у своїх дослідженнях питання економічного життя. Аристотель зміг глибоко проникнути в питання господарської діяльності, саме він визначив економіку як науку про багатство й вніс коштовний вклад у теорію вартості, ціни й грошей.Сам термін «економіка» відбувся від давньогрецького слова «економія», що, як уважають учені, винайшов грецький письменник і історик Ксенофонт.Розвиток суспільного поділу праці й обміну призвели до подолання натуральної замкнутості й формуванню економіки як єдиного цілого в масштабі тієї або іншої держави. У ХVII-ХVIII основним напрямом економічної думки був меркантилізмконцепція,щобачилаосновунаціонального процвітання в нагромадженні благородних металів,що вважалися головними формами багатства. Французькі вчені Франсуа Кене і Анн Тюрго з’явилися засновниками школи фізіократів, представники якої вважали, що тільки земля продуктивна й що тільки праця сільськогосподарських працівників здатний створити чистий продукт, тобто дохід, що перевищує витрати. А. Сміт та його послідовники розробили економічну теорію, в основі якої лежала концепція трудової вартості. Вони вважали, що багатство створюється не тільки землеробством, але й працею всіх інших класів, всіх націй у цілому. На основі теорії трудової вартості німецький економіст і соціолог Карл Маркс створив вчення про експлуататорський характер ринкового господарства. Тільки праця найманих робітників створює багатство суспільства

11 Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету. Особливе місце у становленні та розвитку економічної науки займають проблеми систематизації і класифікації економічних наук. Економічна дійсність надзвичайно складна, суперечлива, мінлива й різноманітна. Головним завданням економічної науки є проникнення у суть економічних явищ і процесів. При цьому вона не може претендувати на абсолютно точне, адекватне відображення дійсних процесів і тенденцій. На основі економічної теорії сформувалися і розвиваються самостійні економічні науки, сукупність яких утворює систему економічних наук. Економічна теорія, як база для різних економічних дисциплін, водночас використовує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як філософія, соціологія, політологія, право, історія, економічна теорія може робити висновки і розробляти рекомендації, що сприятимуть оптимальній організації економічного життя суспільства.У основі класифікації економічних наук розташовані фундаментальні економічні дисципліни, які уособлюють найабстрактніші категорії та поняття економічної науки, вироблені людством упродовж його писаної історії. Вирішальною ознакою економічних знань є їх науковістьСправжнє наукове знання завжди об’єктивне: воно не обслуговує суб’єктивні інтереси класів, прошарків і груп і не буває ані буржуазним, ані дрібнобуржуазним, ані пролетарськимГоворячи про фундаментальні економічні дисципліни, не треба забувати, що слідом за ними в економічних ВНЗ викладаються конкретно-економічні дисципліни, а далі, залежно від спеціалізації, відбувається поглиблене вивчення фінансів, кредиту, банківської справи, грошового обігу, цілого ряду статистичних і облікових дисциплін.

12 Принципи ,категорії і закони економічної науки.

1.Принцип пізнаваності світу.Цей принцип проголошує пізнаваність будь-яких економічних явищ і процесів. 2.Принцип розвитку.Даний принцип вимагає діалектичного підходу до економічних явищ, тобто розгляд їх як таких, що розвиваються у просторі і часі. 3.Принцип практичної здійснимості. В основі цього принципу, лежить ідея, яка припускає можливість управління господарськими процесами і явищами, здатність цілеспрямовано впливати на них.4.Принцип детермінізму.Сутність даного принципу зводиться до того факту, що за кожним наслідком приховується своя причина і що усі процеси у світі так чи інакше пов’язані між собою. 5.Принцип простоти.Принцип простоти пропонує шукати у відношенні усякого господарського факту найбільш просте пояснення із усіх існуючих варіантів. Цей принцип також застосовується і у відношенні економічних процесів: задумуючись про природу того чи іншого господарського явища, економісти шукають перш за все простий варіант пояснення, а потім більш складний. Категорія – наукове узагальнююче поняття, що відображує нагромаджені знання щодо загальних суттєвих властивостей того чи іншого явища.Економічні категорії відображають економічну діяльність людей та виробничі відносини. Економічні категорії мають такі ознаки:- відображують не природні властивості речей і предметів, а економічну діяльність людей та економічні взаємодії і відносини як свій головний предмет;- мають об’єктивний характер, оскільки відображують об’єктивну дійсність;- більшість категорій має історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним конкретно-історичним умовам і відображують певний рівень економічного життя людства.Закон — стійкий, повторюваний взаємозв’язок будь-яких явищ об’єктивної реальності, що відображена в категоріях.В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку є особливою формою руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом для цього є об’єктивні економічні суперечності.Економічні закони можуть бути: загальними, особливими, специфічними.Загальні економічні закони є постійно діючими.Особливі економічні закони діють у певних, але типових умовах.Специфічні економічні закони діють лише у вузько конкретних умовах, про що йтиме мова в подальшому викладі.У реальному житті дія економічних законів певною мірою збігається зі свідомим використанням їх, адже закони не можуть бути реалізовані без участі людини.

14.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер. За критерій прогресу визнається становлення соціально-економічних форм, що забезпечують функціонування суспільства як цілісної системи. Людина переважно розглядається як складова виробничотехнологічнихвідносин.Ключовими,домінуючими компонентами прогресу виступають технології, матеріальні стандарти життєвого рівня. Класична, або традиційна, економічна наука виділяє такі головні фактори виробництва, як земля, праця, капітал. Останнім часом до них додають менеджмент, технології. Вищенаведені чинники є, очевидно, визначальними, провідними.Динаміка економічного розвитку у всій її багатоманітності передбачає врахування факторів, що сприяють чи не сприяють їх більш ефективному використанню.Ці фактори створюють загальні передумови, своєрідне середовище для реалізації основних факторів економічного розвитку на зростання валового національного продукту країни можна виразити такою формулоюY = f(L, К, Т, X, N),де Y - валовий національний продукт, L - кількість населення К - капітальні ресурси Т - техніка, технологія X - суспільні інституціїN – довкілля. Для економічних досліджень – це людина, господарське життя людини, економіка загалом. Предмет дослідження – це суттєва сторона об’єкта, мета вивчення, тобто те, що наука ставить у центр своєї уваги.