- •Передмова
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Організації і установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби
- •Контрольні запитання
- •Розділ 2.
- •Установи дільничного типу
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Розділ 4.
- •План заходів по оздоровленню
- •Б. Дезінфекція тваринницьких приміщень
- •Здорових тварин
- •Туберкуліни для сса- вців і птахів
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Диспансерна карта тварини
- •Контрольні запитання
- •Приблизні коефіцієнти захворюваності, летальності та питомі величини економічного збитку при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах тварин
- •Інвазійні захворювання
- •Розділ 5.
- •5.3. Організація ветеринарно-санітарного контролю
- •5.4. Організація ветеринарно-санітарного контролю
- •Контрольні запитання
- •Кошторис
- •Контрольні запитання
- •Норми витрачання перев'язувальних засобів та шовного матеріалу для ветеринарних цілей в установах державної ветеринарної медицини
- •Розрахункові норми витрачання спирту етилового на лікувально-профілактичні, діагностичні заходи та наукові дослідження
- •Картка кількісно-сумового обліку матеріалів
- •Контрольні запитання
- •6.3. Організація будівництва підприємств і установ
- •Рішення
- •Контрольні запитання
- •Розділ 7.
- •7.1. Ветеринарний облік
- •7.2. Ветеринарна звітність
- •Звіт про заразні хвороби тварин
- •1. Діагностичні дослідження
- •2. Щеплення і лікувально-профілактичні заходи
- •3. Ветеринарно-санітарні роботи
- •Звіт про ветеринарно-санітарний нагляд при перевезені продуктів тваринництва та заразні хвороби, виявлені при транспортуванні за 200 р.
- •Контрольні запитання
- •7.3. Ветеринарне діловодство
- •8.1. Міжнародні ветеринарні організації
- •Всесвітні асоціації ветеринарних спеціалістів
- •Національні асоціації країн- членів вва
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •8.2. Організація ветеринарної служби в зарубіжних країнах
- •Контрольні запитання
Контрольні запитання
-
У якому році було створено Міжнародне епізоотичне бюро?
-
Коли до МЕБ вступила Україна?
-
Під яким керівництвом і контролем функціонує МЕБ?
-
На який термін обирається адміністративна комісія Міжнародної епізоо тичної служби?
-
Які мови є робочим на Генеральних сесіях?
-
З якими міжнародними організаціями підтримує зв'язок МЕБ?
-
Основні завдання МЕБ
-
Кому й у якому порядку країни-члени МЕБ спрямовують інформацію про виникнення інфекційних хвороб?
-
Порядок повідомлення про зібрану інформацію країнам-членам МЕБ.
-
У якому році був розроблений Міжнародний ветеринарно-санітарний кодекс?
-
Основні завдання ветеринарної служби України в діяльності МЕБ.
8.2. Організація ветеринарної служби в зарубіжних країнах
У даний час ветеринарні служби світу знаходяться на різних стадіях свого розвитку та становлення. Вони не схожі одна на одну з організаційних питань, наявності кадрів, діагностичних, науково-дослідних установ, підприємств біологічної промисловості, навчальних закладів, фінансування тощо.
За офіційними даними ФАО, спеціалізованого відділу ООН, 59% всього поголів'я тварин в світі знаходиться в країнах, які розвиваються, а 41% - в промислово розвинутих, у той же час, 81% кваліфікованих ветеринарних спеціалістів зосереджений у промислово розвинутих країнах, а на долю країн, які розвиваються приходиться лише 19%. Тому навантаження на одного ветеринарного лікаря в розвинутих країнах у 5,2 рази менше, ніжу країнах, які розвиваються. Різниця у ветеринарному обслуговуванні пояснюється не лише політико-економічним укладом, характером торгівельних та культурних взаємовідносин, а також і природно-кліматичними умовами.
Так, для Африканського континенту характерна багатобарвність дикої фауни, своєрідний уклад життя корінного населення, інтенсивне ведення тваринництва, нерівномірне розміщення тварин. Епізоотичний стан Африканського континенту характеризується великою кількістю карантинних та маловивчених хвороб тварин, які приносять великі економічні збитки країнам континенту.
В країнах Азіатського континенту і Латинської Америки епізоотична обстановка також складна і напружена, в основному, з тих же причин, що і в Африці.
276
277
У багатьох африканських, азіатських країнах і в країнах Латинської Америки одним із основних факторів, які стримують ефективну боротьбу із заразними хворобами тварин є дефіцит кваліфікованих ветеринарних спеціалістів, слаборозвинута біологічна промисловість і ветеринарна наука. Набагато благополучніша епізоотична ситуація в країнах Європи, Північної Америки та Океанії. На цих територіях розташовані, в основному, країни високорозвинені, які мають у своєму розпорядженні добре обладнану і організовану ветеринарну службу, з широкою мережею науково-дослідних установ, діагностичних лабораторій. Ветеринарна служба в повній мірі забезпечена лікувальними препаратами, діагностикума-ми та засобами специфічної профілактики заразних хвороб. Тваринництво в цих країнах, в основному, ведеться на інтенсивній і напівінтенси-вній основах.
У більшості країн світу ветеринарна служба знаходиться, переважно, в системі Міністерства сільського господарства. В деяких країнах приймають участь інші міністерства, частіше охорони здоров'я, які контролюють біологічні препарати для ветеринарних потреб і частковий контроль продуктів тваринного походження.
Ветеринарна служба майже всіх країн поділяється на державну і приватну, яка в різних країнах має неоднакове співвідношення.
Основними функціями державної ветеринарної медицини є:
-
охорона території країни від заносу інфекції ззовні;
-
ліквідація спалахів інфекційних хвороб на території країни;
-
контроль якості біопрепаратів;
-
ветеринарно-санітарний контроль за якістю продуктів харчуван ня.
Штати служб у різних країнах відрізняються в залежності від структури та системи ведення тваринництва, чисельності населення, площі країни, кліматичних умов, політико-економічного устрою країни, розвитку її економіки.
Ветеринарну службу фінансують із бюджетів територіальних утворень і, частково (25%), - з національного бюджету.
Статистичні дані ФАО показують, що навантаження на одного лікаря ветеринарної медицини, виражене в умовних одиницях голів великої рогатої худоби, в різних країнах неоднакове (таблиця 21).
278
Таблиця 21
Кількість лікарів ветеринарної медицини та їх навантаження в деяких країнах світу
№ п/п |
Країна |
Загальна кількість лікарів |
Кількість умовних одиниць в тис. |
Кількість умовних одиниць тварин (тис.) на одного лікаря |
1. |
США |
49178 |
123034 |
2,5 |
2. |
Канада |
5920 |
14440 |
2,4 |
3. |
Мексика |
12000 |
48305 |
4,0 |
4. |
Аргентина |
5610 |
57656 |
10,3 |
5. |
Бразилія |
24520 |
153826 |
6,3 |
6. |
Австралія |
4416 |
38235 |
8,7 |
7. |
Великобританія |
8483 |
15995 |
1,9 |
8. |
Японія |
26403 |
7706 |
0,3 |
9. |
Франція |
7835 |
50463 |
6,4 |
10. |
Італія |
14873 |
12160 |
0,8 |
11. |
Португалія |
1719 |
2650 |
1,5 |
12. |
Іспанія |
13300 |
9841 |
0,7 |
13. |
Швеція |
1823 |
2119 |
1,5 |
14. |
Швейцарія |
1600 |
2227 |
1,4 |
15. |
Данія |
2047 |
3680 |
1,8 |
16. |
Фінляндія |
800 |
1684 |
2,1 |
17. |
Нідерланди |
3614 |
7131 |
2,0 |
18. |
Угорщина |
4056 |
3369 |
0,8 |
19. |
Польща |
9091 |
13768 |
1,5 |
20. |
Румунія |
4010 |
12426 |
3,1 |
21. |
Іран |
3890 |
3294 |
0,8 |
22. |
Туреччина |
3510 |
19228 |
5,5 |
23. |
Індія |
28800 |
218462 |
7,6 |
24. |
Пакистан |
2089 |
40550 |
19,4 |
Одна умовна голова великої рогатої худоби дорівнює: 1 голові великої рогатої худоби, буйвола, коня, віслюка, мула, верблюда; 5 головам лам; 7 головам свиней; 12 головам овець або кіз; 250 головам домашньої птиці.
Організація ветеринарної служби в окремих зарубіжних країнах Сполучені Штати Америки
В склад Міністерства сільського господарства США входить управління під назвою "Служба охорони тварин і рослин (СОТР)", яка має в своєму складі три підрозділи: захист рослин і карантин, інспекція м'яса та птиці і ветеринарна служба. Очолює ветеринарну службу країни заступник начальника СОТР.
279
Для зручності управління ветеринарною службою країна розділена на 5 регіонів: північний, південно-східний, південно-центральний, північно-центральний і західний.
У склад регіональної служби входять епізоотологи, лікарі різних спеціальностей, спеціалісти з біологічних препаратів і зональні ветеринарні лікарі. Кожний зональний ветеринарний лікар очолює ветеринарну службу відповідної зони країни (один-два штати). В їхньому підпорядкуванні знаходяться районні ветеринарні лікарі.
Діяльність ветеринарної служби проводиться по розробленій програмі, в яку включені відділи: боротьба з туберкульозом і бруцельозом, хвороби великої рогатої худоби, свиней та птиці, по імпорту-експорту тварин і продуктів тваринництва, державні лабораторії по контролю біопрепаратів і 99 лабораторій по виготовленню біопрепаратів і хіміотерапевтичних засобів для ветеринарії.
В США якість продукції тваринництва контролюють організації державного підпорядкування, як на федеральному рівні, так і на рівні штатів.
У США функціонує більше 20 різних асоціацій ветеринарних лікарів, у склад яких входять практично всі спеціалісти, які працюють у країні. Існують асоціації спеціалістів в кожній галузі тваринництва, ветеринарно-санітарного контролю, ветеринарних лікарів-жінок, ветеринарних лі-карів-лаборантів тощо.
Основні завдання асоціації - це захист професійних прав, фінансування навчальних закладів і наукових досліджень, проведення симпозіумів, конференцій, видавнича діяльність, атестація спеціалістів, пенсійне забезпечення, міжнародне співробітництво тощо. Навантаження на одного лікаря складає 2,5 тис. умовних одиниць.
Налагоджена система ветеринарного обслуговування в США, підтримувана державними органами, дозволяє протягом більше півстоліття зберігати статус епізоотичного благополуччя країни у відношенні багатьох небезпечних інфекційних хвороб.
Канада
Федеральним органом ветеринарної служби Канади є Контрольно-ветеринарне управління Міністерства сільського господарства. Навантаження на одного лікаря складає 2,4 тис. умовних одиниць.
Якість продовольства в Канаді контролюють Федеральна інспекція з якості м'яса та інспекції провінцій.
Канада має чотири ветеринарні коледжі з 6-річним терміном навчання.
Велика Британія
Державна ветеринарна служба Великобританії знаходиться в складі Міністерства сільського господарства, риболовства і продовольства, яку очолює головний ветеринарний лікар. У його підпорядкуванні знаходиться 19 старших ветеринарних інспекторів, які керують ветеринарною службою та проводять нагляд в окремих зонах країни, в яку входить декілька графств (їх в країні 76). У кожному районі є свій ветеринарний інспектор. Ветеринарний нагляд і деякі інші види робіт виконують і лікарі, які займаються приватною практикою на запрошення державних інспекторів. Навантаження на одного лікаря складає 1,9 тис. умовних одиниць. Вивчення хвороб тварин, лабораторно-діагностична робота, а також випуск деяких біопрепаратів виконує Центральна лабораторія і 17 діагностичних лабораторій. У Шотландії таку ж роботу виконує центральна ветеринарна лабораторія.
Всі ветеринарні лікарі країни об'єднані в Королівську ветеринарну асоціацію. Займатись ветеринарною практикою мають право лише члени асоціації.
У Великобританії підготовку ветеринарних спеціалістів ведуть в шести університетах. Підготовкою кадрів для сільського господарства керує Комітет по підготовці спеціалістів, який знаходиться в підпорядкуванні Міністерства сільського господарства. Навчання в університетах фінансується на 95% державою.
Франція
Ветеринарна служба Франції входить в склад Міністерства сільського господарства, яку очолює Генеральний ветеринарний інспектор. У його підпорядкуванні знаходиться три відділи: санітарії, навчальних і науково-дослідних закладів.
У кожному з 96 департаментів Франції є директор ветеринарної служби. Він знаходиться в підпорядкуванні департаменту Міністерства сільського господарства. На цю посаду обирають по конкурсу лікарів, які мають стаж роботи практичним лікарем не менше 8 років.
Директори ветеринарної служби департаментів контролюють виконання вимог ветеринарного законодавства і приписів МСГ в округах. Вони керують роботою ветеринарних лікарів округів та інших посадових осіб ветеринарної служби департаменту, приймають участь у проведенні зоотехнічної роботи. В обов'язок ветеринарної служби входить також інспекція якості продуктів харчування.
Ветеринарна служба Франції має в своєму складі 9 науково-дослідних інститутів; 9 національних і 88 лабораторій департаменту.
В 1987 році створене Генеральне управління харчової промисловості, яке контролює якість сільськогосподарської сировини і продовольст-
280
281
ва, досліджує токсини, мікробне, хімічне та радіаційне забруднення, координує розвиток харчової промисловості, вирішує питання раціонального харчування.
Навантаження на одного ветеринарного спеціаліста складає 6,4 тис. умовних одиниць.
Ветеринарних фахівців готують у 4 ветеринарних колледжах. Молоді ветлікарі можуть продовжити навчання в школах менеджерів, де набувають додаткові знання з економіки та планування виробництва.
Італія
Керівництво ветеринарною службою Італії здійснює Ветеринарна дирекція, яка знаходиться в підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я. Окремими питаннями ветеринарії займаються також Вища рада здоров'я Верховного Комісаріату та Вищий інститут здоров'я.
Ветеринарна дирекція, яку очолює Генеральний директор, включає декілька відділень та чотирьох Головних ветеринарних інспекторів, які проводять ветеринарний нагляд у різних регіонах країни.
У Вищій раді здоров'я ветеринарна служба представлена Генеральним директором, начальником ветеринарної служби армії, ветеринарним лікарем від ветеринарної асоціації. В цю раду входять також 4 ветеринарних спеціаліста в галузі гігієни та профілактики хвороб тварин. Ця рада дає заключення про наукові дослідження, про впровадження результатів цих досліджень у практику, проводить контроль біопрепаратів та хіміотерапевтичних засобів, що використовуються у ветеринарії.
В кожній із 91 провінції Італії діє Ветеринарне бюро та Рада здоров'я провінції. Ветеринарне бюро провінцій контролює роботу ветеринарних лікарів комун, у яких працює 2 лікаря.
Ветеринарна служба Італії в своєму розпорядженні має 10 науково-дослідних інститутів та 80 діагностичних лабораторій. Фінансує ці установи держава.
Спеціалістів ветеринарної медицини готують 10 вищих ветеринарних шкіл.
Австралія
Ветеринарна служба Австралійського Союзу входить у склад департаментів охорони здоров'я, торгівлі і сільського господарства та підпорядкована Раді з наукових досліджень.
Ветеринарна служба кожного штату проводить всі необхідні проти-епізоотичні заходи і лікувально-профілактичну роботу, а також експертизу м'ясних продуктів, які використовуються на території штату. Ветеринарна служба департаменту торгівлі, сільського господарства Союзу проводить експертизу м'ясопродуктів, які експортуються.
282
В Австралії є значна кількість науково-дослідних закладів ветеринарно-зоотехнічного напряму. З урахуванням особливостей тваринництва країни велику увагу приділяють хворобам овець. У кожному штаті є науково-дослідні лабораторії, які займаються питаннями, що мають важливе місцеве значення.
Один ветеринарний лікар обслуговує 8,4 тис. умовних одиниць ВРХ.
В Австралії ветеринарних лікарів готують ветеринарні факультети Сіднейського та Квіндслендського університетів. Строк навчання - 5 років. У навчальних планах факультетів важливе місце займають зоотехнічні дисципліни, особливо вівчарство та переробка вовни.
Японія
Керівництво ветеринарною службою в Японії здійснює Відділ здоров'я тварин у Бюро тваринництва Міністерства сільського господарства, лісового господарства та рибальства.
Японія займає перше місце в світі по відносній чисельності ветеринарних лікарів. На кожні 10 тис. населення приходиться 2 лікаря. Навантаження на одного лікаря всього 300 умовних одиниць ВРХ.
Ветеринарна служба має розгалужену мережу державних закладів, кооперативних і приватних клінік, лабораторій та пунктів. Місцеві державні ветеринарні управління є у всіх 47 префектурах і 6 муніципалітетах.
У складі префектурних органів знаходяться префектурні лабораторії і від 5 до 20 районних центрів ветеринарного обслуговування, в залежності від території префектури.
У Відділі здоров'я тварин Міністерства сільського, лісового господарства та рибальства є карантинна ветеринарна служба, основним завданням якої є контроль за імпортом та експортом тварин і продуктів тваринництва.
В підпорядкуванні Міністерства сільського, лісового господарства і рибальства знаходиться Державна контрольна лабораторія, яка перевіряє всі біологічні, фармацевтичні препарати, кормові добавки, які виготовляються в країні та завозяться в Японію з інших країн.
Підготовку ветеринарних лікарів ведуть 16 державних і приватних навчальних закладів. Із них 12 - це факультети університетів. Термін навчання - 6 років.