14. Поняття про ускладнення

Ускладнене просте речення — синтаксичн конструкція з однією синтаксичною основою (підметово присудковим центром), яка може розгортатись у складне р| чення. Наприклад, у реченні Море мовчало зовсім, приспац тихою ласкою ноні (Дніпрова Чайка) відокремлене означен ня можна Перетворити на підрядне речення: Море, яке було приспане тихою ласкою ночі, мовчало зовсім. Речення з одн< рідними членами День був ясний, сонячний і теплий (І. Н( чуй-Левишький) можна розчленувати на три неускладнеї висловлювання День був ясний. День був сонячний. День 6} теплий. Ускладнене речення Біля хати зашуміли внуки < радість і надія у житті (А. Малишко) можна переробити И два речення: Біля хати зашуміли внуки. Вони радість і наЛ у житті.

До ускладнених належать речення з однорідними членами з відокремленими членами, а також із внесеннями — звертаннями, вставними і вставленими словами й реченнями, словами-реченнями й вигуками. *

Граматичними показниками ускладнення виступають сполучники (/, та, або, тобто, а саме тощо), окремі прийменники {крім, замість, незважаючи на, завдяки та ін.), прислівники (зокрема, особливо, наприклад тощо), а також інтонація й порядок слів. На письмі ускладнення позначаються розділовим знаками: комами, парними комами, тире, парними тире, крапкою з комою, дужками.

Ускладнена частина є засобом виділення, підкресленні важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення, засобом передавання додаткової інформації засобом увиразнення всього висловлювання.

Поняття про однорідні члени речення

Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називають­ся однорідними.

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією пе­релічування або протиставлення. У реченні вони функціону­ють як сурядні словосполучення.

Однорідні члени можуть становити відкритий ряд (допус­кають продовження) і закритий ряд (не допускають продов­ження). Наприклад, у реченні Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини — приносять глибоку радість і, як повітря, потрібні людині (М. Коцюбинський) перший ряд однорідних членів речення — нідкритий, другий — закритий (його закриває одиничний спо-іучник і).

У реченні може бути як один, так і більше рядів одно­рідних членів. Так, у реченні Для когось ліс — це гриби, для * огось — суниці, чорниці чи ожина, для городян — переважно місце відпочинку з неодмінними шашликами і печеною в золі кар­топлею, хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця, а то а кабана, а для них [лісників] гаї, діброви та березняки — це щоденна рутинна робота (3 газети) є п'ять таких рядів.

Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтак-. и'їну функцію, тобто є тими самими членами речення — або ж і тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки < 'і >ставини способу дії і т. д. Наприклад, у реченні Наша дума, чііша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко) однорідні підме-ні — дума, пісня; однорідні присудки — не вмре, не загине. і >і порідні члени найчастіше мають і однакове морфологічне іиіраження: Голос її окликався гнівом, докорою, огидою (Панас Мирний); але не завжди: Машина старенька, зате дешево Питалась мені (В. Дрозд).

Не є однорідними слова, які хоч і поєднані сурядним зв'язком (за допомогою сполучника /), проте є різними членами