31. Метод державного управління переконання та примус.

Під методом звичайно розуміють спосіб або засіб досягнен­ня поставленої мети. Відповідно до цього адміністративно-право­вими методами є способи та прийоми безпосереднього і цілеспря­мованого впливу виконавчих органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах та відповідній формі на підпорядковані їм органи та громадян. Методи проявляються у формах управління, через взаємодію суб'єктів та об'єктів управління, зв'язки, що між ними склалися. Органи державного управління можуть впливати на об'єкти управління шляхом прямого або непрямого впливу. Прямий вплив виражає волю відповідного органу — наказ. Непрямий вплив — це створення умов зацікавленості у виконавців, надання їм можливості обрати варіант поведінки та ін. У системі методів державного управління важливе місце посідає переконання — особливий засіб правового впливу. Він полягає в тому, щоб суб'єкти державного управління додержувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорен­ня велінням влади. переконання — це система заходів правового і неправового характеру, які проводяться державними та громадськи­ми органами, що виявляється у здійсненні виховних, роз'яснюваль­них та заохочувальних методів, спрямованих на формування у гро­мадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів. Основними формами переконання, які застосовуються в держав­ному управлінні, є: організація державних і громадських заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань; виховання, особистий приклад; роз'яснення завдань державного управління; інструктаж осіб підпорядкованого апа­рату і громадськості з питань найбільш дійового виконання постав­лених завдань; заохочення; критика роботи і поведінки окремих осіб. Державний примус в нашій країні характеризується тим, що цей метод державного впливу є допоміжним, здійснюється на підставі переконання і тільки після застосування переконання. Він за­стосовується до порівняно незначної кількості людей — тих, що вчи­нили правопорушення. Державний примус — це психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових осіб) на певних осіб з метою спону­кати, примусити їх виконувати правові норми. Він виступає у двох формах: судовій та адміністративній. Використовуються і засоби громадського примусу, які не є державними. Адміністративний примус є одним з видів державного примусу. Йому, як і державному примусу в цілому, притаманні характерні риси, сутність яких зводиться до використання державними органами, а в окремих випадках і громадськими об'єднаннями засобів примусового характеру з метою забезпечення належної поведінки людей. адміністративний примус використовується для: а) запобігання вчиненню правопорушень; б) припинення адміністративних проступків; в) притягнення до адміністративної відповідальності.

32. Поняття, юридичне значення та види актів державного управління.

Акти держ.управління-це владні,підзаконні, втілені у встановлену форму волевиявлення суб’єктів держ.управління, що безпосередньго впливають на правові норми і відносини з метою їх удосконалення відповідно до держ.інтересів.

У теорії амін.права правові акти держ.управління класифікують за такими критеріями:

1.за юридичними властивостями (-нормативні (акти загального х-ру);- ненормативні (індивідуальні,,право застосовні, право виконавчі, акти реалізації норм права));

2.за межею дії (- що діють на всій території без обмежень у часі (на всій територ. Укр..і не обмежується б-я часовими рамками); -......протягом певного часу(....на певний, спеціально обумовлений термін);-що діють на частині території без обмежень у часі(акти місцевих держ.адміністрацій);-.......протягом певного терміну(акти місцевих адміністрацій))

3.за характером компетенції органів, які видають акти: — загального управління(регулюють управлінські відносини в усіх сферах і галузях);-галузевого упр-ня(....пов’язан. з 1 галуззю держ.упр-ня);-функціонального упр-ня(регулюють 1 чи кілька держ.функцій);

4. за становищем органів, що видають акти в управлінській ієрархії (класифікуються залежно від того,які органи їх видають(ПУ-укази,розпорядження;КМУ-постанови і розпорядж.;Міністерства, комітети,відомства-накази,інструкції). Юр. значен. актів управл. виявляється в їхньому організуючому впливі на суспільні відносини та у безпосередніх юр. наслідках. Такі юрі наслідки, які тягнуть за собою пра­вові акти управління, можуть бути наступними: а)акт встановлює або змінює правила поведінки, що є загальними і не містять вказівок щодо конкретних осіб; б) акт покладає конкретні обов’язки на суб’єктів чи надає їм певні права;в)індивідуальний акт слугує юридичним фактом, якщо законодавство пов’язує з ним виникнення,зміну чи припинення конкретних правовідно­ син у сфері виконавчої влади; г) індивідуальний акт може носити юрисдикційний (правоохоронний) характер, тобто він може містити правову оцінку тих чи інших фактів, роз­в’язання спорів про право чи застосування встановленої законом санкції.^.