79. Патоморфологія непрохідностей кишечника.

Непрохідність кишок (ileus). Непрохідність кишок може бути наслідком розладів моторики (динамічна непрохідність), різних перешкод на шляху пересування вмісту кишок (механічна непрохідність) або бути зв'язаною з розладами кровообігу (гемостатична непрохідність).

Динамічна непрохідність обумовлена морфофункціональними розладами, які

викликають сповільнення або припинення пересування вмісту кишок при одночасномузбереженні вільного просвіту в травному тракті. Наслідком таких розладівможуть бути спастичні скорочення кишкової стінки (ентералгія) або паралічкишок. Динамічна непрохідність перебігає без суттєвих патологоанатомічнихзмін у шлунково-кишковому тракті за виключенням, у деяких випадках, катаральногозапалення. Можливі ускладнення у вигляді інвагінацій, заворотів тощо.

Механічна непрохідність кишок, або ілеус, зумовлена різноманітними перешкодами,що звужують або повністю закривають просвіт кишок. За характеромперешкод розрізняють обтураційну і странгуляційну непрохідність.

Обтураційний або стенозний ілеус спричинюється закриттям (закупоренням)

просвіту кишки її вмістом (хімостаз, копростаз), випадковим стороннім тілом,конкрементом тощо. Інколи патологічні процеси в самій стінці (виразки, рубці)або ззовні кишки (абсцеси, опухи тощо) можуть стати причиною механічної непрохідності.

При обтураційному (стенозному) ілеусі немає защемлення брижі.

Хімостаз (chymostasis) — застій вмісту в тонкій кишці, копростаз (coprostasis)

— у товстому відділі кишок. Трапляються найчастіше у коней, собак і свиней.

Вони можуть бути первинними (зумовлені порушеннями годівлі та послабленнямперистальтики кишок) і вторинними (при механічній або динамічній непрохідності).

На розтині у певному, дещо розширеному, відділі тонкої (хімостаз)чи товстої (копростаз) кишок виявляють сухуваті, злежані та ущільнені кормовіабо калові маси. Стінка кишки в цих місцях потоншена й анемічна, рідше застійноповнокровна. При довготривалих хімо- і копростазах вона потовщена, згіпертрофією м'язового шару. Інколи знаходять різноманітні патологічні процесив стінці кишок (опухи, стриктури, виразки, конкременти тощо), що призвелидо застою вмісту кишок. У передньому відрізку кишок і в шлунку, як вториннеявище, виникає гостре розширення.

Посмертний діагноз визначається досить легко.

Странгуляційний ілеус пов'язаний із заворотом кишок, утворенням вузлів, перешнуровуваннямніжкою пухлини, сполучнотканинними спайками тощо,

унаслідок чого настає защемлення петель кишок і брижі, їх судин та нервів. Сюдивідносимо повороти петель кишок навкруги поздовжньої осі брижі, грижі,

випадіння, інвагінації тощо.

Заворот кишок (volvulus intestini). Непрохідність кишок, спричинена перекрученнямкишкових петель навкруги поздовжньої осі брижі або утворенням кишковихвузлів. При цьому, внаслідок перекручення і защемлення брижі, затискаються кровоносні судини, розвивається гострий венозний застій, набряк, інфаркт.

Спостерігають у коней, рідше у свиней, м'ясоїдних і птиці.

На розтині в черевній порожнині знаходять транссудат червонуватого кольору,

інколи в досить значній кількості. Защемлена ділянка (одна або декілька петель

кишок) здута і своїм темно-вишневим кольором помітно виділяється середпетель кишок. Стінка її потовщена, темно-червоного кольору, набрякла і просякнута кров'янистим інфільтратом. Слизоваоболонка розрихлена і вкрита (дифузно або лише місцями) брудно-сіруватимнальотом некротизованого епітелію. Вміст кров'янистий. На місці перекрученняі защемлення виявляють анемічну, сірувату або блідо-рожеву, странгуляційнуборозну шириною в декілька сантиметрів. Відділи кишок, що спереду завороту,а також шлунок, сильно здуті. Задні відділи пусті, часто ще й спадаються.

Серце розширене, під епі- і ендокардом та на слизовій оболонці трахеї крововиливи.

Легені з ознаками венозного застою і набряку.

У коней деколи спостерігають заворот великої ободової кишки навкруги осібрижі на 60—360°. Анатомічні особливості та розташування великої ободовоїкишки значно полегшують поворот у правий медіальний або лівий латеральний боки верхівки чи тазового її згину. На місці перекручення і защемлення (странгуляційна діл) видно спадання та здавлення кишки, часто й некроз стінки.Спереду кишка розтягнута газами і каловими масами, інколи з домішками крові.Задній відділ пустий і спадається.Діагноз визначають на підставі характерних патолого-анатомічних ознак защемленнякишок.