8.9. Криза парадигми традиційного менеджменту. Перспективи розвитку організаційних утворень.

Останнім часом у країнах з розвиненою ринковою економікою суттєво змінюється структура управління організацій, що пов'язано, насамперед, з докорінною перебудовою ділових процесів в умовах впровадження новітніх інформаційних і комунікаційних технологій.

Зміни настільки глибокі та радикальні, що можна говорити про революцію в сфері бізнесу.

У кінці XX в виразно проявилася парадигматична криза, коли в рамках існуючого світогляду вже не "народжуються" нові парадигми, і треба міняти на системному рівні світогляд. Основні ознаки кризи:

По-перше, всі концепції та школи менеджменту XX ст. були орієнтовані на пошук різних способів впливу суб'єкта управління на об'єкт управління для більш ефективного використання фізичного, психологічного та інтелектуального потенціалу організації в підприємницьких цілях. До кінця століття стало очевидним, що такий підхід вичерпав себе. Концепція "суб'єкт управління – об'єкт управління" поступово поступається місцем концепції самоорганізації, інакше кажучи, кібернетичний підхід поступається місцем синергетичному.

По-друге, перехід до нової парадигми менеджменту – свого роду драматичний процес, пов'язаний з міфологізацією менеджменту. Деякі дослідники, що залишаються на позиціях традиційного, класичного менеджменту, розуміючи неминучість кризи, роблять екстраординарні заходи для збереження "старого доброго менеджменту". У результаті створюється незвичайний образ, що відображає під новим яскравою назвою традиційні для менеджменту явища З'являються "фантоми": "контролінг", "реінжиніринг" тощо, тобто концепції, в яких сутнісні питання підміняються термінологічними. Спроби підмінити пошук шляхів з подолання кризи в теорії менеджменту консервацією старого під новомодним термінологічним оформленням, в свою чергу, неминучі. Теорія менеджменту повинна пройти цю важку ділянку шляху до нової парадигми.

По-третє, організація як засіб досягнення підприємницьких цілей в сучасних умовах вичерпує ресурси свого розвитку, перш за все в структурному аспекті. У другій половині XX в організації дуже швидко пройшли шлях від лінійних до матричних і мережевих структур. При цьому з'ясувалося, що процес еволюції структур управління має межу, слідом за якою настає віртуалізація бізнес-процесів, тип структури стає неактуальним. Оскільки структура служить основним атрибутом організації як системи, то і сама організація перестає бути актуальним інструментом бізнесу, поступаючись місцем новому інструменту, який все частіше називають бізнес-системою. Головні відмінності бізнес-системи від організації:

– організація – штучне утворення, створюване з наперед заданими цілями, а бізнес-система формується природним шляхом і має ознаки проблемно-орієнтованої нецільової системи;

– організація має чітко виражені межі, тоді як у бізнес-системі аналоги організаційних меж відсутні;

– організація створюється як альтернатива зовнішньому середовищу, для неї це, насамперед, простір, де ведеться конкурентна боротьба за виживання, тоді як бізнес-система гармонійно еволюціонує разом із середовищем, будучи її природною частиною;

– проблеми становлення бізнес-систем нерозривно пов'язані з проблемами віртуалізації бізнес-процесів, які є елементами бізнес-систем у віртуальному просторі.