2. Нефросклероз. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування

Нефросклероз або хронічне інтерстиціальне запелення нирок, цироз нирок, «зморщена нирка» - захворювання нирок, що характеризується склеротичним ураженням ниркових артеріол, атрофією паренхіми і заміщенням її сполучною тканиною. Зустрічається у тварин усіх видів, але частіше у врх, собак, свиней. Найчастіше є результатом хронічного інтерстиціального нефриту і нефроза та характеризується синдромом ниркової недостатності.

Етіологія. Причинами є недоліковані хронічні запальні або дистрофічні процеси у нирках, коли в пат процес втягується інтерстиціальна тканина. Причиною хвороби є хронічний нефрит і нефроз незаразного і заразного походження. Він нерідко виникає як ускладнення інфекційних хвороб. Тому частіше зустрічається у тварин, що перехворіли на бруцельоз, лептоспіроз, чуму свиней і собак. Можливе виникнення нефросклерозу на грунті запалення ниркової миски, скупчення в ній сечового піску, каменів. В окремих випадках нефросклероз виникає внаслідок тривалого згодовування кислих кормів. У м’ясоїдних нефросклероз розвивається на фоні атеросклерозу.

Патогенез. Розвиток нефросклерозу пов’язаний із нефритами та нефрозами. Внаслідок руйнування епітелію клубочків і канальців, частина нефронів виключається із загального кровообігу. Продукти розпаду клітинних елементів нирок спричинюють розростання сполучної тканини, нирки ущільнюються. У незмінених клубочках посилюється кровообіг і процес фільтрації, що призводить до вираженої поліурії з низькою відносною густиною сечі. Через порушення кровообігу підвищується синтез реніну, який регулює клубочкову фільтрацію, що в свою чергу призводть до гіпертонії і подальшої гіпертрофії серця. Внаслідок цього розвиваються підшкірні набряки і набряк легень.

Симптоми. В'ялість тварин, швидка стомлюваність, пригнічення, зниження продуктивності і працездатності. Апетит поганий, тварини худнуть навіть при доброму догляді і годівлі. Спостерігається спрага, температура тіла в межах норми. У собак може бути свербіж шкіри, блювання, екзема. Частота пульсу збільшена, максимальний і мінімальний артеріальний тиск підвищений, серцевий поштовх посилений, другий тон акцентований на аорті. При тяжкому перебігу хвороби прогресує серцева недостатність, в ділянці підгруддя і на дистальних частинах кінцівок інколи виникають набряки. Нирки щільні, безболісні, деколи вдається визначити їх горбкуватість. Найбільш характерна і постійна ознака нефросклерозу - ниркова недостатність, яка проявляється поліурією (добова кількість сечі збільшується у 2-3 рази) та низькою відносною густиною сечі (1,001-1,020). Вміст альбумінів у сечі не перевищує 0,2 %. В осаді сечі виявляють поодинокі клітини ниркового епітелію, лейкоцити, гіалінові і зернисті циліндри.

У разі прогресування патології нирки втрачають здатність виділяти з організму воду ( поліурія змінюється олігурією), виникають уремія, шлунково-кишкові розлади та гепатодистрофія.

Діагноз ставлять з урахуванням анамнезу. Диференціювати необхідно від цукрового і нецукрового діабету. При цукровому діабеті відзначається поліурія з виділенням сечі високої щільності, що містить велику кількість цукру. При нецукровому діабеті поліурія з низькою щільністю сечі, але при ньому не буває протеїнурії, уремії, артеріальної гіпертонії і ниркових набряків.

Лікування симптоматичне і спрямоване на підтримання функції нирок, усунення уремії, ацидозу, поліпшення роботи серцево-судинної системи. Для посилення діурезу при появі набряків призначають сечогінні засоби (теофілін, фуросемід, діакарб, темісал та ін.). Ацидоз та токсикоз усувають введенням глюкози (великим тваринам по 500 мл 40 %- ного розчину щоденно протягом 5-7 днів) та 2-3 %- ного розчину натрію гідрокарбонату 150-200 мл.

При розладах шлунково-кишкового тракту призначають проносні та антисептичні препарати, антибіотики; при серцевій недостатності - препарати наперстянки або строфанту. У раціон включають корми багаті на вуглеводи, обмежуть споживання води та хлоридів.

Вар 5, 15