2. Принципи лікування новонароджених тв за гострих розладів травлення

Сучасні досягнення мікробіології, епізоотології, імунології і паразитології свідчать про те, що незаразні хвороби і диспепс токсичної форми можуть спричинити ендогенний дисбактеріоз та інфекційні хвороби: ешеріхіоз, сальмонельоз, анаеробну ентеротоксемію, стрептококоз, кандидамікоз, розвиток рота -, корона — і парвовірусної інфекції з ознаками діареї.

Ешеріхіоз (колібактеріоз, білий пронос) — найрозповсюдженіша інф хв молодняку раннього віку, переважно молозивного періоду, перебіг якої супроводжується профузний проносом, важкою інтоксикацією та зневодненням організму.

Ендогенний дисбактеріоз характеризується зміною співвідношення між окремими групами мікроорганізмів: замість корисних молочнокислих збільшується кількість гнильних бактерій.

Стрептококоз (диплококоз) досить широко розповсюджена хвороба молодняку всіх видів с/г тв. Особливо чутливі до захв телята і ягнята 3-7-денного віку. Захв супроводжявищами сепсису, ураженням суглобів, запаленням легень і травного каналу.

Сальмонельоз (Salmonellosis, паратиф) — це одна з найнебезпечніших інф хв молодняку с/г, дом і диких тв та птиці, що харак септицемією, токсемією, ураженням шлунково-кишкового тракту та органів дихання, а у кобил, корів і овець — абортами.

При тяжкій формі диспепсії (токсичній) проводять індивідуальне комплексне лікування. Необхідно звільнити ТК від неперетравлених продуктів розпаду молозива за допомогою нососичужного зонда, теплого 1 %-го розчину NaCl, клізм.

Випоюють дієтичні і лік. розч – натурального або штучного шлункового соку, АБК, ПАБК, настоїв лікарських трав.

Задають антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламіди (фталазол, фтазин, сульгін), похідні нітрофурану.

Вводять всередину, п/ш, в/в, в/очеревно електролітні та ізотонічні розч.

Застосов полівітамінні преп.

Для усунення інтоксикації – в/в глюкозу + аскорбінову к-ту.

Вводять гамма- і поліглобуліни, застосовують гемотерапію, білкові гідролізати, новокаїнові блокади, вводять цитратну кров матерів.

Створюють оптимальні гігієнічні умови утримання і годівлі хв тв., надають спокій.

Вар 9

1. Уроцистит, етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування.

Уроцистит— це запалення сечового міхура. Буває гострим та хронічним. Локальним та розлитим. Катаральним, фібринозним, геморагічним, виразковим і гнійним. Розвивається внаслідок проникнення збудників інфекцій у порожнину сеч міхура. Проникають мікроорганізми гематогенно, лімфогенно за будь-яких гнійних вогнищ (ендометрит, перитоніт) та урогенно — з боку нирок чи сечівника (з інфікованої піхви і травм статевих органів при родах). Найчастіше хворіють самиці, тому що у них сечівник короткий та легко інфікується. Інколи збудників заносять катетером. Низхідний шлях зараження буває при пієлонефритах, піонефрозах. Слизова оболонка сечового міхура має стійкість до збудників, тому повинні бути ще й сприяючі фактори: затримка діурезу, травми, тиск, переохолодження, порушення кровообігу, стриктур уретри і тд. Токсичні речовини можуть утворюватись при розкладі сечі, внутрішньоміхуровий тиск може давити на судини — порушення кровообігу. У новонароджених це може бути внаслідок омфаліту, у собак — діоктофімозу і капіляріозу.

Патогенез: мікроорганізми, токсини і травми подразнюють слизову оболонку міхура,виникає гіперемія, виділяється транссудат, до нього додаються лейкоцити і епітелій, а потім збільшується порозність судин і проникає кров. Сеча забарвлюється у червоний колір. Внаслідок подразнення слизової, то часто міхур скорочується і виникають позиви до діурезу. У хворих підвищується температура тіла, виникає пригнічення, тому що токчини діють на весь організм.

Симптоми: за гострого уроциститу у коней, собак і котів підвищується температура тіла, знижений апетит, загальний стан пригнічений, а під час позиву до діурезу тварина неспокійна. Найбільш характерним симптомом є странгурія (часте і болісне сечовиділення), за кожного акту виділяєтсья мало сечі. З останніми порціями сечі виділяється кров, інколи у вигляді згустків. Добовий діурез зменшений. У подальшому позиви стають безперервними, хоча сеча не виділяється. Зявляються тенезми або коліки, собаки і коти неспокійні. Під час ректального дослідження сечового міхура або при пальпації виявляють болючість. Сечовий міхур порожній, але якщо уретра закупорена, то може бути і заповнений. Типові симптоми: болючість, полакіурія, дизурія. Сеча від темного-жовтого до червоного кольору, специфічного або аміакового, рудко гнильного запаху, містить сліди або незначну кількість білка, домішки слизу, крові. В осаді сечі знаходять лейкоцити, епітеліальні клітини, еритроцити, мікроорганізми, кристали амонію, урату, фосфату. У деяких реакція сечі стає лужною. За гнійного запалення виявляють домішки гною, геморагічного – крові, за виразкового розпаду слизової – кусочки некротизованої тканини (сеча має трупний запах). За хронічного перебігу всі симптоми не явні, або взагалі відсутні.

Діагноз: комплексна. Ступінь лейкоцитоурії відповідає вираженості й гостроті запалення. Макрогаметаурію спостерігають при геморагічному уроцистииті, або локалізації процесу к ділянці шийки сечового міхура. Для підтвердження діагнозу використовують пробу трьох склянок. За уроциститу кров міститься у останній склянці. Ехографію сечового міхура краще робити через черевну стінку за його наповнення. Уроцистит виявляється як дифузне переважно краніо-вентральне потовщення стінки і шийки сеч міхура, контури внутрішнього шару стінки нерівні, хвилясті. Новоутворення можуть проявлятися конгломератами на ніжці або на широкій основі чи як дифузне нерівне потовщення стінки. Диференціюють від пієлонефриту, сечокамяної, цистоспазму.

Лікування: катетеризація протипоказана. Надають спокій. Травоїдним сіно, силос, коренеплоди, мясоїдним молоко, нежирне м'ясо, мясні бульойни, рисову кашу, фрукти, овочі. Водопій не обмежують. Рекомендовано полівітаміни. Собакам тепло на ділянку живота. Терапія спрямована на боротьбу з мікроорганізмами, видалення продуктів запалення, зняття больових спазмів і сечових колік.

За легкого перебігу гострого: гексаметилентетрамін за кислої реакції сечі, та фенілсаліцилат – за лужної, сульфаніламіди (уросульфан, цистенал, бісептол, сульфацил, уробесал, тримеразин). Бісептол собакам по 0,5 г тричі над добу, цистенал по 3 краплі на грудку цукру перед годівлею.

За тяжкого перебігу: нітроксолін (по -0,025-0,05 г всередину 3 р/д), палін, невіграмон, ноліцин (0,4г 2 р/д). З нітрофуранів призначають солафур 10%, фурадонін, фуразолін.

При бактеріуріїї — антибіотики. При кишковій палочці: триметоприм, сульфадіазин (2 р/д, 15 мг/кг), енрофлоксацин .9 2 р/д, 2,5 мг/кг), гентаміцину сульфат (2—2,5 мг/кг 3 р/д).при стафілококах: ампіциліну натрій, амоксициліну тригідрат, цефалексин, цефадроксил. За стрептококів : ампіцилін, амоксицилін, гентаміцин. Якщо вульгарний протей: амоксицилін, ампіцилін, цефалоспорини, гентамцин, енрофлоксацин, марбофлоксацин. Препарати використовують 7-10 днів до одужання. При хронічних випадках поєднують антибіотики з нітрофур або сульфаніламід.

Діуретичну та протизапальзу, імуностимулюючу дію має котервін. Застосовують котам до одужання по 2-4 мл 2 рази на день. Використовують сечогінні: темісал, гіпотіазид, лазикс, калію ацетат, відвари трави хвоща польового, ялівцю, осоки, бруньок берези, квіток волошки.

Больові спазми знімає баралгін, анальгін анестезин, папаверину гідрохлорид.

Введення препаратів у сечовий міхур практикують за хронічного перебігу. Спочатку звільняють його від сечі, потім промивають розчином натрію хлориду, вводять дезінфекційні або вяжучі засоби (етакридин лактат 0,1%, борна кислота 3%, калій перманганат (0,05%), резорцин (3-5%) з новокаїном.