- •Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського
- •Тема 1. Основи управлінського обліку
- •1.1. Історія розвитку управлінського обліку
- •1.2. Сутність, завдання та функції управлінського обліку
- •1.3. Об’єкти, методи та принципи управлінського обліку
- •Реалізація елементів методу бухгалтерського обліку в підсистемах фінансового та управлінського обліку
- •1.4. Користувачі бухгалтерської інформації
- •1.5. Порівняльна характеристика різних видів бухгалтерського обліку
- •Порівняння фінансового, управлінського та податкового обліку
- •Тема 2. Організація управлінського обліку на підприємстві
- •2.1. Причини необхідності впровадження управлінського обліку
- •2.2. Заходи щодо формування організаційно-методологічної моделі
- •2.3. Перехід до фінансової структури підприємства
- •2.4. Формування механізму взаємодії управлінського та фінансового обліків
- •2.5. Роль та функції бухгалтера-аналітика в управлінському процесі
- •Тема 3. Склад витрат виробництва, їх групування та класифікація
- •3.1. Економічний зміст витрат на виробництво та завдання їхнього обліку
- •3.2. Поглиблена класифікація витрат в управлінському обліку
- •1) Оцінки запасів та визначення фінансових результатів:
- •2) Прийняття рішень і планування:
- •3) Контроль за виконанням:
- •3.3. Поведінка витрат
- •3.4. Функція витрат
- •Тема 4. Система калькулювання собівартості
- •4.1. Собівартість продукції: її складові та види
- •4.2. Роль калькуляції собівартості продукції в управлінні виробництвом
- •4.3. Принципи калькуляції, її об'єкт і методи
- •1. Науково обґрунтована класифікація витрат на виробництво.
- •4.4. Способи калькуляції
- •4.5. Організація системи калькулювання собівартості
- •Тема 5. Методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції
- •5.1. Позамовний метод обліку витрат
- •5.2. Попередільний метод обліку витрат
- •5.2.1. Метод фіфо
- •5.2.2. Метод середньої зваженої собівартості
- •5.3. Нормативний метод обліку витрат
- •Фактичні витрати
- •5.4. Система «стандарт-кост» як зарубіжний аналог нормативного методу
- •5.5. Облік і калькулювання собівартості продукції за неповними витратами («директ-костинг»)
- •5.6. Калькулювання за основними видами діяльності
- •Тема 7. Калькулювання собівартості продукції
- •7.1. Аналіз взаємозв'язку «витрати - обсяг – прибуток»
- •7.1.1. Аналіз беззбитковості
- •7.1.2. Аналіз прибутковості продажу
- •7.1.3. Аналіз чутливості прибутку
- •7.1.4. Аналіз взаємозв’язку «витрати - обсяг – прибуток» за умов асортименту
- •7.2. Аналіз витрат і вигод
- •7.2.1. Рішення про спеціальне замовлення
- •7.2.2. Рішення про розширення або скорочення сегмента
- •7.2.3. Рішення «виробляти чи купувати»
- •7.2.4. Рішення «продавати чи обробляти далі»
- •7.2.5. Оптимальне використання обмежених ресурсів
- •7.3. Формування ціни та рентабельності продукції
- •7.4. «Директ-костинг» і цінова політика підприємства
- •Тема 8. Бюджетне планування і контроль
- •8.1. Фінансове планування та бюджетування
- •8.2. Методи складання бюджетів
- •8.3. Підходи до організації бюджетування
- •8.4. Управління бюджетуванням
- •8.5. Складання та взаємоузгодження бюджетів
- •8.6. Контроль виконання бюджетів
7.1.1. Аналіз беззбитковості
Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.
Точка беззбитковості (Break-Even Point) – обсяг продажу (діяльності), за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам або маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.
Точку беззбитковості можна виразити в натуральних (кількість продукції), грошових (виручка) одиницях або у відсотках до нормальної потужності.
Точка беззбитковості в натуральних одиницях |
= |
Постійні витрати |
| ||
Маржинальний дохід на одиницю |
Точка беззбитковості в грошових одиницях |
= |
Постійні витрати |
| ||
Коефіцієнт маржинального доходу |
Приклад 7.1.
Підприємство реалізує один вид продукції за ціною 100 грн за одиницю, а змінні витрати дорівнюють 60 грн.
Постійні витрати на наступний квартал заплановано у сумі 40 000 грн.
Звідси точка беззбитковості підприємства дорівнює:
40 000 |
= |
1 000 одиниць |
| ||
100 – 60 |
або
40 000 |
= |
100 000 грн |
| ||
(100 – 60) / 100 |
7.1.2. Аналіз прибутковості продажу
Обчислення точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але на практиці менеджера більше цікавить обсяг і ціна реалізації, що забезпечать отримання бажаного прибутку. Обсяг продажу у грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, можна обчислити за формулою:
Продаж |
= |
Постійні витрати + Операційний прибуток |
| ||
Коефіцієнт маржинального доходу |
Відповідно обсяг продажу в натуральних одиницях можна обчислити за формулою:
Обсяг продажу в натуральних одиницях |
= |
Постійні витрати + Операційний прибуток |
| ||
Маржинальний дохід на одиницю |
Приклад 7.2.
Підприємство реалізує один вид продукції за ціною 100 грн. за одиницю, а змінні витрати дорівнюють 60 грн.
Постійні витрати на наступний квартал заплановано у сумі 40 000 грн.
Припустімо, підприємство планує отримати операційний прибуток у сумі 80 000 грн.
Тоді обсяг продажу має становити:
у грошовому вимірі
40 000 + 80 000 |
= |
120 000 грн |
| ||
(100 – 60) / 100 |
у натуральних одиницях
40 000 + 80 000 |
= |
1 200 одиниць |
| ||
100 – 60 |
7.1.3. Аналіз чутливості прибутку
Аналіз чутливості прибутку (Sensitivity Analysis) – визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни, обсягу та структури продажу.
Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу, зокрема, можна використати такі показники:
- коефіцієнт маржинального доходу;
- запас міцності;
- операційний важіль.
Коефіцієнт маржинального доходу (Contribution Margin Ratio) – співвідношення маржинального доходу та чистого доходу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Коефіцієнт маржинального доходу |
= |
Маржинальний дохід |
| ||
Продаж |
Коефіцієнт маржинального доходу |
= |
Маржинальний дохід на одиницю |
| ||
Ціна за одиницю |
Коефіцієнт маржинального доходу використовують, зокрема, для визначення точки беззбитковості та прогнозування прибутку підприємства.
Приклад 7.3. Є такі дані про діяльність двох підприємств, тис. грн:
Показники |
Підприємство | |
А |
Б | |
Дохід від продажу |
500 |
500 |
Змінні витрати |
200 |
100 |
Маржинальний дохід |
300 |
400 |
Постійні витрати |
240 |
200 |
Прибуток |
60 |
200 |
Виходячи з наведених даних, коефіцієнт маржинального доходу дорівнює:
Підприємство А: 300 ÷ 500 = 0,6 або 60%.
Підприємство Б: 400 ÷ 500 = 0,8 або 80%.
Припустімо, в обох підприємств обсяг продажу збільшився на 20%, тобто на 100 тис. грн. Тоді з допомогою маржинального доходу визначимо зростання прибутку, тис. грн:
Підприємство А: 100 х 0,6 = 60.
Підприємство Б: 100 х 0,8 = 80.
Запас міцності (Margin of Safety) – величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує безготівковий обсяг продажу
Запас міцності = Дохід – Точка беззбитковості
або
Запас міцності = Обсяг продажу – Беззбитковий обсяг продажу
Запас міцності відображає граничну величину зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.
Приклад 7.4.
Підприємство планує продати 1 000 одиниць продукції за ціною 20 грн. за одиницю, а точка беззбитковості становить 800 одиниць.
Це означає, що підприємство може знижувати обсяг продажу в межах 200 одиниць (1000 – 800) або 4 000 грн. [(1 000 х 20) – (800 х 20)] без ризику зазнати збитків.
Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності використовують коефіцієнт запасу міцності.
Коефіцієнт запасу міцності (Margin of Safety Ratio) – співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу продажу:
Коефіцієнт запасу міцності |
= |
Запас міцності |
| ||
Дохід |
або
Коефіцієнт запасу міцності |
= |
Обсяг запасу міцності |
| ||
Обсяг продажу |
У нашому прикладі коефіцієнт запасу міцності дорівнює:
200 ÷ 1 000 = 0,2
Що більше значення має цей коефіцієнт, то менше ймовірність того, що компанія зазнає збитків у разі зменшення обсягу продажу.
Операційний важіль (Operating Leverage) – співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу.
Операційний важіль більший у підприємств, що мають більшу питому вагу постійних витрат і, як результат, більший коефіцієнт маржинального доходу.
Кількісним показником операційного важеля є його фактор, обчислюваний за формулою:
Фактор операційного важеля |
= |
Прибуток |
| ||
Маржинальний дохід |
Приклад 7.5.
Є такі дані про діяльність двох підприємств, тис. грн:
Показники |
Підприємство | |
А |
Б | |
Дохід від продажу |
500 |
500 |
Змінні витрати |
200 |
100 |
Маржинальний дохід |
300 |
400 |
Постійні витрати |
240 |
200 |
Прибуток |
60 |
200 |
Виходячи з наведених даних, фактор операційного важеля дорівнює:
Підприємство А: 300 ÷ 60 = 5.
Підприємство Б: 400 ÷ 200 = 2.
Припустімо, в обох підприємствах обсяг продажу зріс на 20%. Тоді прибуток зросте відповідно у підприємства:
Підприємство А: 20% х 5 = 100%.
Підприємство Б: 20% х 2 = 40%.
Отже, більша питома вага постійних витрат у структурі витрат підприємства забезпечує більший вплив на прибуток за зміни обсягу продажу.