- •Історія розвитку національної української символіки.
- •Першопочатки людського життя на теренах України. Трипільська культура
- •Скіфо-сарматська доба. Україна та античний світ.
- •Сучасні теорії етногенезу слов’ян . Східнослов’янські племінні союзи на території України напередодні виникнення Київської Русі
- •Утворення Київської Русі : гіпотези, причини, етапи.
- •Соціально-політичний устрій кр
- •Формування сучасних східнослов’янських етносів. Питання про давньоруську народність.
- •Початки християнства на Русі.
- •Культура кр
- •Галицько-Волинська держава в 12-14 століттях
- •Статус та особливості розвитку українських земель у складі вкл
- •Люблінська унія 1569 р. Соціально-економічні наслідки перебування українських земель у складі Речі Посполитої (1569-1647 рр)
- •Берестейська релігійна унія (1596) і її наслідки
- •Українська культура доби Ренесансу(15- 1 пол.16 ст.)
- •Походження українського козацтва
- •Запорізька Січ 16-18 ст.
- •Еволюція козацького руху ( кінець 16-першла половина 17 ст)
- •Причини та головні етапи Визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •Основні напрямки політики б.Хмельницького.
- •Становлення Української козацької держави в ході Визвольної війни.
- •Переяславська рада та Березневі статті 1654 р. Наслідки українсько-російської угоди
- •Політична діяльність гетьмана і.Виговського . Гадяцька угода .
- •Руїна: громадянська війна 60-80-х рр. В українській козацькій державі .
- •Гетьман і.Мазепа та його діяльність .
- •Характеристика Конституції п. Орлика .
- •Становище та особливості розвитку Української козацької держави у 18 ст. (1709-1783 рр.) Малоросійські колегії .
- •Галичина та Правобережжя наприкінці 17-18 ст. Занепад і ліквідація Речі Посполитої та доля українських земель.
- •Гайдамацький рух . Коліївщина 1768 р .
- •Закарпаття та Буковина в 14-18 ст.
- •Слобідська Україна 17-18 ст.
- •Основні риси , особливості та досягнення української культури доби бароко
- •Українське національно-культурне відродження кін.18-19 ст.Періодизація та особливості.
- •Кирило-Мефодіївське братство: програма та діяльність
- •Адміністративно політичний устрій, особливості соціально-економічного та культурного розвитку українських земель у складі Австрійської імперії у 1 пол. 19 ст.
- •Українське національне відродження
- •Харківський університет та його місце в історії української культури
- •Українські землі у складі Російської імперії в 2 пол. 19 ст. «Великі реформи» 60-70 років та іх наслідки.
- •Тарас Шевченко: оцінка суспільно-політичного значення творчості поета.
- •Український національний рух у Російській імперії в сер. – 2 пол. 19 ст. Умови розвитку, програми і діячі.
- •Національний рух у Західній Україні ( 2 пол.19-поч 20 ст)
- •Перші українські політичні партії
- •1900 Р. — руп (Революційна українська партія)
- •Україна в роки Першої світової війни (1914-1918 рр)
- •Особливості та напрямки розвитку української культури 2 пол.19- поч.20 ст.
- •Наукова та соц.-пол. Діяльність м.С.Грушевського
- •Початок національно-демократичної революції в Україні. Утворення та діяльність уцр ( лютий – червень 1917 р.)
- •Боротьба за українську автономію у 1917 р. І та іі Універсали цр.
- •Ііі Універсал цр. Проголошення унр, значення цього акту.
- •Українська діаспора в середині хіх- 2 пол.Хх ст.
- •Унр наприкінці 1917 р- на поч.1918 р. 4 Універсал та проголошення незалежності.
- •Здобутки та прорахунки в політиці гетьмана п. Скоропадського.
- •Директорія та її діяльність. Постать с. Петлюри.
- •Зунр: виникнення, історична доля.
- •Причини, характер та особливості селянського повстанського руху в Україна в 1918-1921 рр. Основні положення соц.-пол. Програми н. Махно.
- •Громадянська війна в Україні 1919-1921 рр. Здобутки та наслідки Національно-демократичної революції.
- •Радянська Україна в 20 рр.Хх ст.: політичне становище в складі срср.
- •Українське національне відродження 20-х рр. Хх ст. Та політика українізації.
- •Радянська Україна в 30-х роках хх ст.: модернізація по-сталінськи.
- •Голодомор (1932-1933 рр.) Причини та наслідки.
- •Сталінський терор в Україні : причини та масштаби .
- •Західна Україна, Буковина та Закарпаття в 1920-1939 рр. Український національно-визвольний рух.
- •Україна напередодні та на початку Другої світової війни (1939-1941рр)
- •Особливості окупаційного режиму Україна (1914-1944 рр.) .Рух опору : партизани , підпілля , упа.
- •Підсумки та наслідки Другої світової війни для України.
- •Україна в повоєнний період (1946-1953 рр.).
- •«Відлига» та національний рух 50-60-х рр. Хх ст.
- •Правозахисний рух в Україні протягом 60-80 рр.
- •Україна в добу кризи авторитарної системи (70-ті-1 пол. 80-х рр. Хх ст.).
- •Україна в роки «перебудови» та демократичної революції (1985-1991 рр)
- •Проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991р.
- •Незалежна Україна у 90-ті роки хх ст. – на поч. Ххі ст.: соціально-економічний розвиток
- •Політичний розвиток України в 90-х рр. Хх ст. - на поч. Ххі ст. Сучасні політичні партії України.
- •Конституція України 1996р. : розробка та прийняття.
- •Міжнародне становище України наприкінці хх - на поч. Ххі ст. Україна та Європа. Українсько-російські стосунки.
- •Основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики України в кінці хх ст.- на поч. Ххі ст.
-
Українська діаспора в середині хіх- 2 пол.Хх ст.
В історії формування сучасної української діаспори чітко простежуються три хвилі масового переселенського руху з України. Умовні хронологічні рамки першої хвилі охоплюють період з останньої чверті XIX ст. до початку Першої світової війни, другої — час між двома світовими війнами, третьої — період після Другої світової війни.
У першій хвилі переселень, що відбувалися у формі як міграції (в межах кордонів Російської імперії), так і еміграції, переважали соціально-економічні мотиви; в другій сталось поєднання соціально-економічних і політичних причин; третя хвиля здебільшого мала характер політичної еміграції.
Важливу роль у виїзді українців в інші країни, навіть у періоди переважання економічної еміграції, відігравали політичні мотиви. Дискримінація української культури, традицій, мови, утиски й переслідування, а нерідко й загроза неминучої розправи за найменші прояви національної самосвідомості, відстоювання права українського народу самому визначати свою долю — все це підсилювало еміграційні настрої українців
Масова міграція українців за межі українських земель припадає на останню чверть XIX ст. З українських територій, що входили до складу Росії, цей рух був спрямований на Схід, передусім в азіатську частину імперії. З Австро-Угорщини переселенський рух спрямовувався на Захід, до Америки. В обох випадках переселення українського селянства зумовлювалося переважно соціально-економічними причинами.
Переселенський рух з українських земель між двома світовими війнами отримав назву "другої хвилі масової української еміграції". Поряд із соціально-економічними причинами, які стимулювали цей процес, зокрема еміграцію українців зі Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття (після закінчення Першої світової війни і розпаду Австро-Угорщини ці території відійшли, відповідно, до Польщі, Румунії та Чехословаччини), самодостатнє значення для започаткування цієї еміграційної хвилі мали політичні причини.
Розпорошившись по багатьох країнах світу, насамперед Європи, відчуваючи нестатки й труднощі повсякденного життя, українські емігранти все ж не перетворилися в безлику людську масу. Вони виявили достатні внутрішні сили для самоорганізації, а відтак — для збереження себе як частини українського етносу, відірваної через вказані вище причини від його ядра. Цьому сприяла діяльність створених емігрантами в місцях їхнього скупчення численних громадських і культурно-освітніх установ. Великим досягненням стало заснування, зокрема в Чехословаччині, кількох українських вищих навчальних закладів і науково-дослідних інституцій.
-
Унр наприкінці 1917 р- на поч.1918 р. 4 Універсал та проголошення незалежності.
17 грудня 1917 р. більшовицька РНК пред´явила ультиматум українському урядові за підписом своїх лідерів В. Леніна та Л. Троцького, що, на словах "визнаючи" УНР, був втручанням у її внутрішні справи. Він містив 4 вимоги до Центральної Ради: відмовитися від дезорганізації фронту; не пропускати через Україну козачі формування з фронту на Дон; пропустити більшовицькі війська на Південний фронт; припинити роззброєння радянських полків і червоноармійців. У разі неприйняття цих вимог протягом 48 год. РНК оголошував Центральну Раду "в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні".
Зважаючи на те, що Україна є суверенною республікою і ніхто не має права втручатися в її внутрішні справи, Центральна Рада 18 грудня відхилила ультиматум. Це призвело до українсько-російської війни. На боротьбу проти УНР було перекинуто 3 більшовицькі російські армії, які, воюючи з-за спини маріонеткового Народного секретаріату, не наражались на звинувачення в інтервенції. А Україну фактично не було кому захищати. Понад мільйон солдатів українізованих частин колишньої царської армії, які бажали служити в збройних силах України, було демобілізовано, оскільки чимало лідерів Центральної Ради сприймали регулярну армію як віджилий суспільний організм.
Тим часом більшовики протягом січня 1918 р. зайняли майже все Лівобережжя. Серйозна загроза нависла над Києвом, де до того ж 25 січня вибухнуло більшовицьке повстання. Для захисту столиці було сформовано Студентський курінь, що нараховував 300 осіб. 27 січня 1918 р. він вирушив на фронт, зупинившись на залізничній станції Крути — за 120 км від Києва. З ним було 250 учнів старшинської школи табл. 40 гайдамаків.
Командування вирішило боронити цей важливий залізничний вузол, що був ключем до столиці України, Перемога давала шанси утримати Київ до підписання українською делегацією договору з Центральними державами й отримати союзників у боротьбі проти російської агресії. Кожний день, навіть кожна година мали велике значення.
29 січня розпочався наступ більшовицьких військ. До обіду українські юнаки героїчно відбивали ворожі атаки. Але коли не стало боєприпасів, жменька героїв не змогла витримати наступу переважних військ противника. Частина куреня загинула разом зі своїм командиром, а ті стрільці, які потрапили в полон, були замордовані там само, під Кругами.
В умовах більшовицького наступу життєво важливим для УНР було укладення миру з Центральними державами: Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. Це вимагало негайного проголошення незалежності. Тому 22 січня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Четвертий Універсал, яким проголосила: "Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу". Було також підтверджено декларовані раніше права і свободи особи, перейменовано Генеральний секретаріат у Раду Народних Міністрів, передбачено замінити постійну армію народною міліцією, встановлено державну монополію на низку товарів, внутрішню й зовнішню торгівлю, запроваджено контроль над банками, ухвалено рішення про проведення виборів місцевих народних рад, призначено на 2 лютого 1918 р. скликання Українських установчих зборів. Уся земля до початку весняних польових робіт мала бути передана трудовому народові без викупу.
Через тиждень після проголошення Четвертого Універсалу уряд, який очолював В. Винниченко, склав повноваження. Новим головою Ради міністрів УНР став український соціаліст-революціонер (есер) В. Голубович. Наприкін. січня Центральна Рада прийняла закони про соціалізацію землі та про 8-годинний робочий день. Згодом Мала Рада ухвалила закони про Державний герб — тризуб, про громадянство, про новий адміністративний поділ України (на землі), про грошову систему (грошовою одиницею УНР стала гривня).