- •28. Професіоналізми у складі української лексики.
- •29.) Жаргонізми й арготизми
- •31. Лексичні та семантичні неологізми в лексиці сучасної української мови, їх стилістичні функції.
- •32) Поняття про фразеологію. Абсолютні і відносні ознаки фразеологізму
- •34) Принципи класифікації фразеологічних одиниць
- •35) Явище варіантності у сфері фразеології.
- •36. Системні зв’язки в українській фразеології.
- •38. Фонема та звук як одиниці фонології і фонетики
- •39. Система фонем української мови (загальна характеристика)
- •40. Голосні фонеми, їх характеристика.
- •41. Приголосні фонеми, їх характеристика.
- •42. Науково-лінгвістична транскрипція
- •43. Асиміляція як фонетичне явище
- •44. Асиміляція приголосних за глухістю/дзвінкістю
- •45. Асиміляція приголосних за місцем і способом творення
- •46. Асиміляція приголосних за м'якістю і твердістю
- •47 Подовження і Подвоєння приголосних
- •48 Дисиміляція приголосних
- •49. Спрощення приголосних. Історичний коментар
- •50. Чергування о,е//і
- •51. Чергування о, е//ø. Історичний коментар
- •52. Чергування е//о після шиплячих та й. Історичний коментар
- •53. Чергування и//о в звукосполуках ри, ли, ро, ло.
- •54. Чергування г,к,х//ж,ч,ш як результат першої палаталізації задньоязикових.
- •55. Чергування г,к,х//з҆,ц҆,с҆
- •56. Евфонічні чергування голосних і приголосних.
- •57. Чергування г//ж, к//ч, х//ш, д//дж, т//ч, з//ж, с//ш.
- •58. Протеза, епентеза та метатеза як фонетичні явища
- •59. Редукція голосних та гаплологія як фонетичні явища
- •60. Фонетичне членування усного мовлення. Сегментні та суперсегментні одиниці
- •61. Склад і складоподіл. Правила складоподілу
- •63. Принципи українського правопису.
- •64. Слова інтернаціоналізми.
36. Системні зв’язки в українській фразеології.
Розвиток полісемії та омонімії у фразеологічній системі української мови. Ще донедавна в наукових працях подекуди траплялися твердження, що фразеологізми тим і відрізняються від слова, що їм не властива багатозначність. А тим часом практика опрацювання фразеологізмів у словниках давала яскраві приклади еволюції семантики фразеологічних одиниць, зокрема тих, що функціонально співвідносяться із словом. Уже ранні українські словники фіксують це явище.
37. Фонетика та фонологія як розділи мовознавчої науки Фонетика – розділ мовознавства, що вивчає звукову систему мови, різноманітні звукові зміни, що виникають в мовленні при сполученні звуків між собою. У вузькому розумінні в фонетиці вивчаються артикуляційні і акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучування, наголос, інтонація, поділ на склади і т. п.
Фонологія – наука, що досліджує систему фонем. Фонема – найменша структурна одиниця звукової будови мови, функція якої полягає у будові, розрізненні, ідентифікації значущих одиниць (морфем, слів). Фонема виявляється лише у певному звукові, який є матеріальним вираженням фонеми. Функції фонеми: конститутивна (складальна), розпізнавальна, розрізнювальна. Фонема може виявлятися у звуковому потоці у кількох виявах: основний вияв фонеми не залежно від позиції у слові: збіг фонологічного і фонематичного запису.
38. Фонема та звук як одиниці фонології і фонетики
Фонема як функціональна одиниця матеріалізується в звуках. Однак фонема й звук не одне й те саме. Це різні величини. Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що: 1) фонема - соціальне явище, тобто це те спільне в звуці, що робить його впізнаваним незалежно від особливостей його вимови різними людьми; звук - індивідуальне явище; 2) фонема - мовна одиниця; звук - мовленнєва; 3) фонема - абстрактна одиниця (вона існує в уяві мовців); звук - конкретна одиниця, фізичне явище, яке сприймається на слух і може бути записане на магнітну стрічку тощо; 4) фонема - величина стала; звук - величина залежна.
Про те, що фонема і звук - різні речі, засвідчують також такі факти: 1) у ролі однієї фонеми можуть виступати різні звуки; 2) у ролі однієї фонеми можуть виступати два звуки разом (за умови, коли дифтонги трактувати як поєднання двох голосних у межах одного складу, а не один складний голосний звук). Фонеми, які складаються з двох звуків, завжди належать до одного складу, характеризуються однією артикуляцією, не перевищують довготи монофтонгічної фонеми. Така фонема функціонує як одне ціле, хоч і складається з двох звуків; 3) в одному звукові можуть збігатися дві фонеми; 4) крім сегментних фонем, за деякими теоріями, зокрема теорією фонем американської фонологічної школи, існують суперсегментні фонеми - фонеми тону і наголосу.
Отже, фонеми існують у нашій свідомості як єдині комплекси звуків. Поняття "фонема" і "звук мови" не співпадають. Вони співвідносяться як абстрактне і конкретне, віртуальне і реальне, потенційне і актуальне, загальне і часткове, психічне і фізіологічне.
Отже, наголосимо, що звук і фонема - дві різні одиниці фонетичної системи. Звук вивчається у фізіологічному аспекті, а фонема - у функціональному. Таким чином, звук - це одиниця мовлення, фонема - одиниця мови.