1.1.Сутність фінансування агропромислових підприємств

Фінанси підприємств АПК є складовою частиною фінансової системи і

займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства, Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється ваговий внут­рішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід – тобто основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств АПК залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни та її продовольча безпека.

У процесі відтворення фінанси підприємств АПК як економічна категорія проявляються та виражають свою сутність через такі функції:

1) формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

2. розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення: опера­ційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;

3. контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінансові ресурси - це грошові кошти, які є у розпорядженні підприємст­ва, організації установи. Виходячи із цього визначення, можна констатувати, що до фінансових ресурсів належать усі грошові фонди, а також та частина грошових коштів, яка використовується у не фондовій формі. Іншими словами, фінансові ресурси - це система грошових фондів, які забезпечують процес ви­робництва та відтворення у рамках даного підприємства, та сукупність форм і методів їх витрачання. Вони зазвичай виступають у формах основних, оборот­них фондів (капіталу) та прибутку. Основними складовими фінансових ресурсів підприємства є власні (статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток) і залучені кошти (пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку).

При оцінці фінансової бази за основу беруться саме фінансові ресурси та можливості господарських підприємств, установ, організацій різних форм влас­ності та видів діяльності, оскільки за їхньої допомоги створюється валовий вну­трішній продукт регіону, що є джерелом фінансових ресурсів місцевих органів самоврядування. Виходячи з цих властивостей, фінансові ресурси підприємств можна класифікувати за показниками їх формування та використання.

Рис. 1.1. Класифікація фінансових ресурсів агропромислових підприємств за показниками формування та використання

За стадією утворення фінансові ресурси поділяються на:

- початкові — утворені на початковій стадії діяльності підприємства і ско­нцентровані у статутному капіталі, джерела утворення якого залежать від фор­ми власності:

- державна — асигнування з бюджету та з централізованих фондів;

- акціонерна — акціонерний капітал;

- колективна — внески засновників;

- приватна — власний капітал підприємця;

- прирощені - отримані підприємством у результаті його діяльності в фо­рмі чистого прибутку.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на:

- власні — приватний, пайовий чи акціонерний капітал, залежно від фор­ми власності;

- невласні — позичені, тобто отримані у вигляді позик;

- надані безоплатно — одержані безоплатно від держави (з бюджету, фон­дів цільового призначення) чи інших юридичних осіб.

Власні фінансові ресурси — це кошти, які утворюються в результаті гос­подарської діяльності підприємства та інвестуються в його розвиток. Вони фо­рмуються за рахунок чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дооцінки товарних запасів, виручки від реалізації власного майна підприємства та ін.

За терміном використання фінансові ресурси поділяються на вкладені та використані. Вкладені ресурси застосовуються протягом тривалого терміну ви­користання і постійно беруть участь у процесі відтворення. Вони можуть онов­люватися, поповнюватися, змінюватися. До вкладених ресурсів належать осно­вні засоби, оборотні кошти та інші ресурси.

На відміну від вкладених, використані ресурси — це поточні витрати, ви­ражені у грошовій формі. їх розмір включений в ціну товару і повністю від­шкодовується у процесі одного відтворювального циклу. Величина використа­них ресурсів залежить від рівня господарювання і раціональності використання. Розмір вкладених ресурсів часто не збігається з розміром використаних ресур­сів. В умовах формування ринкових відносин найважливішим завданням є під­вищення ефективності застосування як вкладених, так і використаних ресурсів.

Власні фінансові ресурси є джерелом поповнення власного капіталу і ста­новлять внутрішні або залучені джерела коштів, що служать для подальшого розвитку підприємства. Наявність власних фінансових ресурсів у аграрних під­приємствах забезпечує їм реальну економічну самостійність.

Невласні фінансові ресурси — це кошти, які утворюються за рахунок залу­чення до господарської діяльності підприємства фінансових ресурсів інших пі­дприємств або фізичних осіб з метою збільшення власного капіталу.

Невласні фінансові ресурси виступають у вигляді позикових фондів (по­зики банку, позики кооперативних та інших організацій), залучених засобів (кредиторська заборгованість організаціям, підприємствам, установам і особам) та засобів, одержаних безоплатно.

Правильне співвідношення між власними і невласними фінансовими ре­сурсами відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану аграрного під­приємства.

За характером вкладення фінансові ресурси поділяються на вкладені у матеріальні та нематеріальні активи. Фінансові ресурси, вкладені у матеріальні активи, - це ресурси, що мають матеріальну основу і можна визначити очікува­ну величину доходів від їх використання. Фінансові ресурси, вкладені у нема­теріальні активи, — це складова частина потенціалу підприємства, здатна забез­печувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

За змістом вкладення виділяють фінансові ресурси, вкладені у необоротні активи (в основні засоби), які постійно забезпечують виробничий процес, і у ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл — фінансові ресурси, вкладені в оборотні активи.

За метою використання фінансові ресурси поділяються на цільові та уні­версальні. Цільові фінансові ресурси використовуються за цільовим призначен­ням: резервний капітал, спеціальні фонди і т.д. Наприклад, оскільки основні засоби постійно зношуються, то частка їх оновлення переходить в амортизацій­ні відрахування, що є видом цільових фінансових ресурсів.

Універсальні фінансові ресурси можуть використовуватися на різномані­тні цілі: фінансування розширеного відтворення, покриття витрат господарської діяльності, благодійні внески.

За напрямами розподілу фінансові ресурси можна поділити на три групи:

- на поповнення фонду відшкодування — покриття витрат;

- на формування фонду споживання — розвиток матеріально-технічної ба­зи підприємства;

- на формування фонду нагромадження — збільшення власного капіталу.

Для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові фінансові, а також грошові кошти. З усіх видів ресурсів фінансові мають першочергове значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними затратами часу в будь-який інший вид ресурсів. При цьому матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. їх формування здійснюється, як правило, за рахунок різних дже­рел: власних активів підприємства, позичених та залучених.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позичений та залуче­ний грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отриман­ня доходу, прибутку. Мобілізація підприємством необхідних для виконання по­ставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінан­суванням, а система використання різних форм і методів для фінансового за­безпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю.

Таким чином, фінансова діяльність суб'єкта господарювання - це дії з форму­вання і використання його фінансових ресурсів, які мають форму економічно обґрун­тованих управлінських рішень. Таке визначення фінансової діяльності вказує на за­стосування терміна "фінансування" як до залучення капіталу (пасив балансу), так і до розміщення капіталу в активі, якими володіє підприємство (актив балансу), тобто те­рмін "фінансування" застосовуєтеся у більш широкому розумінні. З огляду на те, що в підприємницькій діяльності частина фінансових ресурсів перетворюється в різні матеріальні цінності, а з погляду менеджменту будь-яка діяльність людини є розроб­кою і реалізацією конкретних рішень щодо певного ресурсу, існує й інше визначення фінансової діяльності.

У вузькому розумінні основний зміст фінансової діяльності полягає у фі­нансуванні підприємства. У широкому розумінні фінансова діяльність включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фі­нансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб'єкта господарювання. Тобто фінансова діяльність суб'єкта господарювання — це дія­льність всередині підприємства з розробки та реалізації фінансових рішень з володіння чотирма типами цінностей, між якими можна зробити вибір: майном, матеріальними і нематеріальними цінностями; фінансовими цінностями; гро­шами; боргами у формі дебіторської заборгованості.

Звідси наведені визначення сутності фінансової діяльності вказують на те, що вона завжди зв'язана з варіантними розрахунками з джерел фінансування і зі сферами використання фінансових ресурсів у пошуках оптимального рішення стосовно конкретних умов підприємницької діяльності. Ця варіантність ще підсилюється невизна­ченістю як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємництва, що впливає і ні можливість точного прорахунку результату від прийнятого фінансового рішення.

Фінансова діяльність підприємства (в частині лише фінансування підприємни­цької діяльності), відповідно до П(С)БО, - це діяльність із фінансовими ресурсами підприємства, результатом якої є зміна структури власного та позикового капіталу підприємства. Завданням фінансування є мобілізація шипів для здійснення операцій­ної та інвестиційної діяльності. Таким чином, термін "фінансова діяльність" застосовується як для позначення роботи з фінансами підприємства, так і для позначення і ільки дій з мобілізації коштів (пасив балансу).

У межах фінансової діяльності підприємства операційна, інвестиційна і фінан­сова (фінансування) діяльності підприємства регулюється фінансовою політикою суб'єкта господарювання, яка розробляється власниками підприємства, узгоджується »загальною соціально-економічною політикою підприємства і є планом дій щодо ре­алізації загальної стратегії підприємства з розвитку виробничих потужностей, поточ- і юї діяльності, маркетингу.

До фінансової діяльності або фінансування підприємства відносять опера­ції, пов'язані з:

1. надходженням власного капіталу від розміщення акцій та інших операцій, що призводять до його збільшення;

2. отриманням та погашенням позик. У результаті цієї операції утворюють­ся/зменшуються боргові зобов'язання за позиками, векселями, облігаціями;

3. сплатою дивідендів;

4. іншими надходженнями і платежами.